архів статей
можна подивитися тут



анонси статей

ПАРТІЯ, РОЗІГРАНА НАД ПРІРВОЮ

Те, про що, власне, оповідає книга Іздрика "АМ ТМ", в стислому вигляді викладено в новелі "Партія". З її абсурдного антуражу можна виділити такий хід: гра, в якій треба захищатися, як у шахах; зрада або бездіяльність власного війська, відтак капітуляція, потім, так би мовити, "переототожнення" себе з ворогом й долучення до його тріумфу і нарешті — власний занепад.
докладніше тут

ЗАСПІВАЙМО?

Герої Сергія Жадана за життя можуть потрапити хіба що в напіваматорський порнофільм і в кримінальну хроніку, але вже здебільшого після смерті. Проте автор пише про них так, як ще зовсім нещодавно писав про самого себе в жанрі "нон-фікшн". І не в якомусь там репортажі — він складає на їх честь "Гімн..."
докладніше тут

ЛАГІДНА ГРА У НЕБУТТЯ

Якщо Ви відчуваєте, що простір та час інколи божеволіють, що на вулиці можна зустрітися із самим собою, що найліпше у сирі — це дірки, але щоб оцінити це належним чином, спочатку варто подорослішати, — тоді Єжі Сосновський є дійсно Вашим письменником.
докладніше тут

ДВІ ДОЛІ, "ТРИ ТОВАРИША" І ШІСТЬ ДВЕРЕЙ

В одному з інтерв'ю пані Ірен Роздобудько відзначила, що в сучасній українській літературі бракує відвертості й мудрості. Вона прагне донести це своєю своєю творчістю, й у дилогії "Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері" їй це цілком вдалося.
докладніше тут

"ПОБЄДА" СКРЯБІНА І ВАПШЕ

У ранній пісеньці з альбому "Мова риб" Андрій Кузьменко, лідер гурту "Скрябін", звертався до своїх фанів: "Мій тато має бороду, сто баксів і гараж, / А я їх маю десять, бо нашо мені мені той раш?" Минув час, батьківські бороди посивіли, а дитячі біографії підросли. Тож у розгорнутому конспекті своєї давньої пісні, на який схожа збірка прози "Я, "Побєда" і Берлін" Кузьми Скрябіна, вже не сто, а цілих двісті баксів спричинюють з'яву чудового чтива.
докладніше тут

З НОСТАЛЬГІЄЮ, АЛЕ БЕЗ ЧОРНОГО ПЕСИМІЗМУ

Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко

"Зараз такий час, чоловіки "списалися", можливо, вони наберуться снаги й у наступному поколінні знову буде добра чоловіча література. Це стосується й перекладної художньої літератури".
докладніше тут

СТАРШІ ЗА 16, МОЛОДШІ ЗА 26 — ЦЕ ТЕНДЕНЦІЯ. У ЛІТЕРАТУРІ

15 лютого 2006 року в агентстві УНІАН відбувалася чергова зустріч із серії "Кальварійських посиденьок". Цього разу видавництво "Кальварія" познайомила журналістів із своїми молодими авторами. Прийшли чотири чарівні авторки — Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова. Ще двох авторів — Віктора Маліновського та Любомира Княжича — з різних причин на жаль не було.
докладніше тут

ДМИТРИЙ БЫКОВ И ЕГО РОЛЬ В РУССКОЙ ОРФОГРАФИИ

О значении "Орфографии" для русской литературы можно сказать только то, что оно курьезно. Если этому произведению Дмитрия Быкова и суждено остаться в истории, то лишь в качестве примера несоответствия масштаба авторских амбиций и возможности их воплощения.
полный текст здесь

ІРЕНА КАРПА: "ЖИВУ ЗАРАДИ СПАЛАХІВ СВІТЛА"

Ірена Карпа — людина відома й доволі публічна, тому читати й чути про неї доводилося чимало. Мій досвід особистого спілкування показав, що вона є вдумливою натурою, яка ладна швидко прийти на допомогу. Сподіваюсь, це зможуть відчути й усі читачі "Культурного тренажера".
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
В макароническом стиле

Ксения ВЛАДИМИРОВА, Киев.
Май 01, 2006 г.. понедельник.

Издательство "Эксмо" выпустило перевод на русский язык книги Марины Левицкой, вышедшей в свет в Британии в 2005 году и получившей премию Вудхауза за лучший юмористический роман, написанный женщиной. Не представляла бы для украинского читателя эта книга никакого интереса, если бы не ее название, которое звучит как "Краткой историей тракторов по-украински".

Независимо от литературных достоинств книги, а книга, безусловно, талантливая и яркая, думаю, справедливым будет предположить, что переведен роман об "украинских тракторах" на русский язык коммерчески успешным издательством "Эксмо" в том числе и на волне большого интереса к Украине во всем мире.


"Краткая история тракторов" напоминает сказку о молодой злой мачехе. К 36-летней пышнотелой украинке, ищущей для себя и своего сына лучшей жизни на далеком западе, а точнее в консервативном туманном Альбионе, воспылал страстью иссыхающий украинский старец 86 лет, отец двух дочерей — Веры и Надежды, эмигрировавший после войны из советской Украины. Не износив еще одной пары тапочек после смерти своей жены, он решил жениться на женщине, которая скорее всего является аферисткой. Николай Маевский прекрасно это понимает и, тем не менее, ослепленный страстью, — он сочетается с Валентиной а-ля Венерой законным браком и перевозит ее под крышу своего дома.

Валентина — это типичная баба советской перестроечной эпохи. Украинская, русская, белорусская — не имеет значения, она — наследница советской унификации, но теперь ее помыслы устремлены к материальным завоеваниям. Это типичная "челночница", смекалистая и агрессивная. Это типаж 90-х, эпохи дикого капитализма на просторах экс-СССР. Описана эта народная крашенная блондинка с базара точно. Да-да, именно эта мини-юбка, каталоги товаров, защитная маска из косметики, шлепки на каблуках и рюши-рюши-рюши, а еще дешевые духи а-ля "Красная Москва", бомбы-груди, бомбы-попы. А так как эта советская баба переехала за рубеж, то и юбка у нее джинсовая, машина — не запорожец, а "лада", "ровер", "роллс-ройс", а грудь силиконовая.

Гротескные сцены с семейными драками, руганью, взаимными обвинениями в ненормальности и освидетельствования у психиатров, бюрократические разборки и экспертизы комиссии относительно того, насколько часто вступившие в брак выполняют супружеские обязанности, сочетаются в романе с тактичным и тонким описанием трагических событий украинской советской истории. История семьи Маевских- это конечно, и история Украины: голодомор, репрессии, Сибирь, фашизм. Но это и история взаимоотношений дочерей и отца, складывающаяся порой, как "по Фрейду".

В "Краткой истории тракторов" мы видим макароническое смешение сатиры на совок, британскую бюрократию, с печальной семейной драмой. Гротескность делает этот роман смешным, а трагичность взаимоотношений между людьми и авторская бесстрастное и меланхолическое наблюдение за происходящим делают книгу по-теплому человечной.

Теперь о языке персонажей романа. По сути типичные перестроечные бабы являются внучками Эллочки Людоедовой — по словарному запасу, большая часть из которого крепкое словцо. Думаю, если бы Валентина и все эмигранты из Украины, после реплик которых написано "он/она сказали это по-украински", просто говорили по-русски, как это зачастую и наблюдаем в тексте, любому человеку, хоть однажды слышавшему украинскую речь, было бы легче и русско-, и украиноговорящим. Потому что то, что названо украинским, это не только не украинский, это даже не суржик, это просто "неправильный русский". К сожалению, фразами вроде: "Може, у ее комнате, може, думае, шо копирувать на ксероксе престижнее, чим писать од руки. Вернулась с дитиной и т.д." — нашинкован текст, заставляя любого знающего славянские языки, думать, а на каком же наречии говорят герои книги.

Вот правда, кого мы должны благодарить за такое сомнительное "удовольствие" — саму писательницу украинского происхождения, или "Крис и Элтон Тилдсли", которым во вступительном "Слове" выражается благодарность "за помощь с историей и грамматикой", — остается загадкой. Во всяком случае, никаких комментариев по этому поводу ни переводчик Валерий Нугатов, ни редакция на страницах "семейной саги" не оставили. Они ограничились программной вступительной статьей редактора серии Максима Немцова о роли и значении книги, хрестоматийными фразами, которые уже давно не способны возбудить читателей: "это одна из немногих пока еще книг, благодаря которым современная мировая литература выходит на новые рубежи". А вот на какие новые рубежи, не уточняется. Покидает ли роман пространство постмодернистской литературы, возвращается ли в теплое лоно реалистической прозы? Ответы хотя бы на эти вопросы хотелось бы получить.

Хотим выразить искреннюю благодарность издательству "Эксмо" за книгу.