архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

АМЕРИКАНСКАЯ ЛИТЕРАТУРНАЯ МЕЧТА

О жизни и творческом пути 59-летнего Кинга рассказывает в своей книге переводчик его романов на русский язык - Вадим Эрлихман. Перед нами мульти-исследование: и биография, и история жанра horror, и культурологические эссе о жизни Америки. Сам же Кинг в книге предстает не сверхчеловеком, соприкоснувшимся с "темной стороной" мира, а среднестатистическим благополучным американцем - автором коммерчески успешного писательского проекта.
докладніше тут

ПЕРФОРМАНС ФРЕДЕРИКА БЕГБЕДЕРА

Вышедший во Франции в 2005 году роман Фредерика Бегбедера "Романтический эгоист" был мгновенно переведен издательством "Иностранка" на русский язык и предложен для ознакомления любопытствующей читающей публике. Пункт-назначение романа-дневника, романа-вояжа - не глубины познания своего Эго, а провокация.
докладніше тут

ЯПОНСКИЕ СНОВИДЕНИЯ

"Внутренняя энергия и физическая слабость" - так характеризует одна из самых популярных современных писательниц Японии Ёсимото Банана (р. 1964 г.) свою героиню Цугуми из одноименного романа. Эти слова - емкое определение творческого стиля самой Ёсимото Банана; богатство тем и слабость композиции.
докладніше тут

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЕТЮД: "Я. РОМАНТИКА" МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО

Сьогодні знову писатимемо про літературну класику - про новелу Миколи Хвильового "Я. Романтика". Цей твір є нині хрестоматійним, його вивчають студенти-філологи й навіть учні старших класів. Але чи розуміють його насправді, чи не заважає політико-революційна складова сприймати його? Отже, ще один психологічний нарис в нашому інтернет-виданні.
докладніше тут

ОТАР ДОВЖЕНКО: "Я РЕШИЛ ПУСТИТЬ ГЕЙЗЕР ЧУВСТВ И ВПЕЧАТЛЕНИЙ В ПОЛЕЗНОЕ РУСЛО"

Уже дебютная книга Отара Довженко "Квітослава", включающая в себя одноименную повесть и четыре рассказа, свидетельствует о том, что современная украинская литература пополнилась интересным молодым автором. Он пишет в основном о любви незрелых еще юношей и девушек. Но делает это ярко, тонко и со знанием дела. Корреспондент kut.org.ua выяснил у Отара Довженко, что подтолкнуло его стать писателем и как рождались его повесть и рассказы.
докладніше тут



Pro "Контрабас"

Богдана КОЗАЧЕНКО, Київ.
Лютий 12, 2006 р., понеділок.

Чи варто у кожній рецензії переказувати зміст книги? Чи взагалі можна переказати книгу, цілковито побудовану на перебігу настроїв головного героя? Можна, - якщо уявити дію на сцені.



Патрік Зюскінд
Найперше враження від "Контрабаса" Патріка Зюскінда, книги, яка вперше уславила його в якості сучасного прозаїка, - враження театральне. Твір побудовано за принципом моновистави. "Контрабас", книга, яка читається на одному подиху - побудована на сповідальності, властивій моновиставі, - і театральності, властивій щирій сповіді. Адже неможливо позбутися театралізації, виговорюючи власний світ, свої найбільш особисті речі, - інакше сповідь замість очистити спустошує тебе.

Про що йдеться у книзі? В ній говориться про різні речі. Зокрема: про музику. Про історію музики. Про дійсність професійного музиканта. Про філософію. Про кохання. Про життя. - І знову про музику.

Головний герой "Контрабасу" - контрабасист, який грає у державному оркестрі. Маленька, як сказано в рецензії видавництва, людина, - він платить за любов до власного фаху досить дорогою ціною, а саме - самотністю. Таким чином, любов до музики, вбираючи всі емоції, як і ті, що не для неї призначені, набирає місцями відверто хворобливих рис, - але залишається тим, чим є: справжнім коханням з невід'ємною від нього самовіданністю.

Нещасливий в особистому житті, головний герой "Контрабасу", як і властиво людині самотній, трішки зловживає пивом; забагато думає; облаштовує свій побут відповідно власним смакам; врешті, дозволяє собі бути абсолютно вільним у власному невеликому, але до останнього подиху обжитому просторі, - звукоізольованому від зовнішнього світу, присвяченому виключно музиці. Чільне місце в невеликій кімнатці посідає контрабас, який набирає якщо не сакрального, то у всякому разі містичного значення для оповідача, - а згодом і для читача.

Власне, парадоксальним чином оповідь самотньої людини перетворюється на повну протилежність від того, чого варто сподіватись від сповіді. Дійсно, в пустці сучасного світу, в лабіринтах перекрученої свідомості самотньої людини є дещо, що перетворює "крик відчаю" на аскетичну, молитовно зосереджену історію про відсутність - чи заперечення - безнадії. Світло прориває темряву наприкінці книги, темрява власне формує це світло, і з'являється це світло тому, що, окрім великих і маленьких невдач, головний герой книги має мрію, і не одну, - і, крім того, має досить зосередженості, щоб потроху втілювати їх у життя, не так, так інакше, добре знаючи те, що знають фахівці будь-яких професій у всьому світі: мріям властиво справджуватись.

Книгу можна порекомендувати всім тим, кому неоднакова музика; тим, кого самотність цікавить як філософське, або психологічне, або побутове явище; врешті, тим, хто знається на якісній літературі і хороших перекладах на українську. До речі, кілька слів щодо якості українських перекладів.

Значна кількість сучасних перекладів української створює враження складне і непослідовне. Часом здається, ніби якісне виконання українського перекладу залишилась у радянських часах. Тоді, попри цензуру, існував часопис "Всесвіт", де працювали кращі перекладачі країни, - в ньому, до речі, під зміненими назвами публікувались заборонені твори. Тепер не існує цензури, але, перепрошую, здається, більше не існує і перекладацької справи. Ситуація з браком якісних перекладів вирішилась у видавництві "Фоліо" просто блискуче: раз по раз перевидаються у сучасному форматі твори, колись опубліковані "Всесвітом".

Патрик Зюскінд. "Контрабас". Харків, "Фоліо", серія "Література", 2005.

Джерело: газета "Друг читача"