архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

ЧОРНА ТРОЯНДА МСЬЄ ПАСКАЛЯ

У новому романі "Амулет Паскаля" Ірен Роздобудько описала серйозні речі — стан свідомості під час клінічної смерті, звинуватила філософа Паскаля у самогубстві героїні роману та розкрила таємниці особистого життя письменника Джона Фаулза. А якщо без жартів, читайте далі...
докладніше тут

PRO "КОНТРАБАС"

Найперше враження від "Контрабаса" Патріка Зюскінда, книги, яка вперше уславила його в якості сучасного прозаїка, — враження театральне. Твір побудовано за принципом моновистави. "Контрабас", книга, яка читається на одному подиху — побудована на сповідальності, властивій моновиставі, — і театральності, властивій щирій сповіді. Адже неможливо позбутися театралізації, виговорюючи власний світ, свої найбільш особисті речі, — інакше сповідь замість очистити спустошує тебе.
докладніше тут

АМЕРИКАНСКАЯ ЛИТЕРАТУРНАЯ МЕЧТА

О жизни и творческом пути 59-летнего Кинга рассказывает в своей книге переводчик его романов на русский язык — Вадим Эрлихман. Перед нами мульти-исследование: и биография, и история жанра horror, и культурологические эссе о жизни Америки. Сам же Кинг в книге предстает не сверхчеловеком, соприкоснувшимся с "темной стороной" мира, а среднестатистическим благополучным американцем — автором коммерчески успешного писательского проекта.
докладніше тут

ПЕРФОРМАНС ФРЕДЕРИКА БЕГБЕДЕРА

Вышедший во Франции в 2005 году роман Фредерика Бегбедера "Романтический эгоист" был мгновенно переведен издательством "Иностранка" на русский язык и предложен для ознакомления любопытствующей читающей публике. Пункт-назначение романа-дневника, романа-вояжа — не глубины познания своего Эго, а провокация.
докладніше тут

ЯПОНСКИЕ СНОВИДЕНИЯ

"Внутренняя энергия и физическая слабость" — так характеризует одна из самых популярных современных писательниц Японии Ёсимото Банана (р. 1964 г.) свою героиню Цугуми из одноименного романа. Эти слова — емкое определение творческого стиля самой Ёсимото Банана; богатство тем и слабость композиции.
докладніше тут

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЕТЮД: "Я. РОМАНТИКА" МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО

Сьогодні знову писатимемо про літературну класику — про новелу Миколи Хвильового "Я. Романтика". Цей твір є нині хрестоматійним, його вивчають студенти-філологи й навіть учні старших класів. Але чи розуміють його насправді, чи не заважає політико-революційна складова сприймати його? Отже, ще один психологічний нарис в нашому інтернет-виданні.
докладніше тут

ОТАР ДОВЖЕНКО: "Я РЕШИЛ ПУСТИТЬ ГЕЙЗЕР ЧУВСТВ И ВПЕЧАТЛЕНИЙ В ПОЛЕЗНОЕ РУСЛО"

Уже дебютная книга Отара Довженко "Квітослава", включающая в себя одноименную повесть и четыре рассказа, свидетельствует о том, что современная украинская литература пополнилась интересным молодым автором. Он пишет в основном о любви незрелых еще юношей и девушек. Но делает это ярко, тонко и со знанием дела. Корреспондент kut.org.ua выяснил у Отара Довженко, что подтолкнуло его стать писателем и как рождались его повесть и рассказы.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Діти підземелля

Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Лютий 19, 2006 р., понеділок.

15 лютого 2007 року в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшло зразу дві навкололітературних події — дискуссія на тему "Чи потрібен оргазм українській літературі?", організована видавництвом "Зелений пес" , і вручення премії "Літературний Олімп" .



Лариса Денисенко з призом — водкою "Олімп"
Задуми організаторів обох акцій були доволі грандіозні, і їм дещо вдалося — наприклад, зібрати в один вечір в одній зовсім невеличкій залі якнайбільше відомих українських письменників, причому майже всі вони принаймні на кілька хвилин мусили підніматися на сцену. Але, як на мене, не вдалося більше. Принаймні, майже зовсім не вдалося почути хід дискусії, і тому автор цих рядків схильний вважати чималу частину проведеного на літературній акції часу згаяною. Тому з'явивився привід серйозно поміркувати над формою, в якій варто проводити літературні події в кнайп-клубі "Купідон".

Насамперед треба виходити з того, що приміщення кнайп-клубу — невелике, тому четверо учасників на сцені — це і є той абсолютний максимум, який перевищувати не варто. В іншому разі учасників зі сцени треба буде пересаджувати в зал — тобто розміщувати їх доведеться за рахунок нормального розміщення глядачів. Як показала практика вчорашнього вечора, єдине прийнятне розташування сцени — на "комоді" в центрі залу. Обидва інші варіанти, задіяні організаторами, тобто влаштування сцени з одного або другого краю зали, неминуче призводить до того, з іншого, протилежного боку нічого не чути. Крім того, обидва такі варіанти зразу призводять до того, що залою стає важко пересуватися. У варіанті, використаному організаторами дискусії про відверті еротичні описи в сучукрліт, сцена заважала глядачам заходити (і виходити), у варіанті облаштування сцени навпроти бару, поблизу туалету й книгарні, що його застосували "роздавачі" премій "Літературний Олімп", стає проблематично скористатися усіма вищезгаданими "об'єктами".

Отже, враховуючи вищезгадане, з усієї дискусії про те, "чи потрібен оргазм українській літературі", мені, як глядачу, що опинився в протилежному від сцени кінці зали, мені зрозуміло було тільки загальну форму, в якій вона проводилася — було зібрано за одним столом прихильників еротичної відвертості в літературі, за іншим — прихильників стриманості художньої літератури як такої й обмеження обігу творів, так би мовити, більш відвертих. За першим столом сиділи письменники Юрій Винничук, та культуролог Мирослава Сапко — давали кожному учасникові на виступ близько чотирьох хвилин, ставили одне запитання і давали можливість відповісти на одне питання глядачів. Про суть дискусії довелося дізнаватися з прес-релізу, наскільки я зрозумів, то перш за все йшлося про необхідність (чи відсутність такої необхідності) позначати видання творів, що містять відверті описи еротичних сцен, спеціальними позначками. В цьому контексті планувалося поговорити ще про роль тих самих "сцен" у літературі як такій, а також літературній промоції. Обговорення таких речей, зрештою, вимагає не формату вечірки в "Купідоні", а серйозної академічної наукової конференції. Наразі тут скажу лише про те, що був дуже вдячний журналістам, які сиділи ближче, почули більше мого й розповіли хоча б у загальних рисах, про що, власне, була мова.



Наталка Сняданко
Щодо "Літературного Олімпу", то церемонія вручення нагород не зайняла багато часу. Організатори постаралися придумати для кожного присутнього письменника окрему номінацію, наприклад, Катерину Хінкулову нагородили за щось на зразок "найкращої літературної космполітки України" . Отже, нагороди дісталися також : книжки першої минулого року найкраще продавалися, а другої — найбільше викрадалися з книгарень Києва та Західної України. Кожній з них, крім "дипльомів", пакетика лаврового листя, кришталевого кубку (більше символічного, ніж справжнього) та гарних книжок полагалося по ящику міцних алкогольних напоїв від спонсора — торгової марки "Олімп" . Спонсор надав право письменницям пригощати алкогольною частиною свого призу всіх присутніх, яким вони охоче скористалися. До організації "Літературного Олімпу" долучилися також мережа"Книжковий супермаркет", найбільша книжкова гуртівня в Західній Ураїні "Книжкові джерела" (Львів), подружжя Тетяни та Юрія Логушів, та журнал "Афіша".