анонсы статей

ПОСЛЕВКУСИЕ "ЦИКУТЫ" АЛЕКСАНДРА ШАПИРО…

Если Вы не любите философий, умствований, сцепленных в одном речевом потоке фраз вроде "философские оппозиции" и "мутить одному или совместно", то конфетка-завлекаловка — наркота и матершинность — не помогут.

полный текст здесь

КИЕВСКИЕ ГРАФФИТИ

А каким бы был "Путеводитель" Александра Шапиро, сними Сергей Параджанов в 1965 году свои "Киевские фрески"? И появился бы шапировский проект вообще?

полный текст здесь

"ТБИЛИСИ, ТБИЛИСИ"

Картина является участником Международного кинофестиваля в Каннах в 2005 году.

Герой картины Дато снимает фильм о Тбилиси, рассказывая о представителях самых незащищенных слоев общества, для которых лучший выход — смириться со своим на жалким существованием.

полный текст здесь

КИНО НЕ ДЛЯ КИНОЛОГОВ

Главная идея фильма "Любовь к собакам обязательна" правильная и психологически верная: после сорока жизнь только начинается, как говорила оказавшаяся почти в такой же ситуации героиня советского блокбастера "Москва слезам не верит".

полный текст здесь

ЧЕЛОВЕЧНОСТИ — ЗЕЛЕНЫЙ СВЕТ

Определенно, фильм "Билет на поезд" — детище 11 сентября в Нью-Йорке. И это несмотря на комичных ситуаций, романтические полеты фантазии, колоритных отвязных хлопцев-шотландцев, без стеснения "порющих", что в голову взбредет.

полный текст здесь

А ДЕВУШКИ СОЗРЕЛИ

Одна из особенностей, выделяющая "Мое лето любви" среди ей подобных картин о любви, заключается в том, что чувство возникает между двумя девушками.

полный текст здесь

"ДОРОГАЯ ВЕНДИ"

Пока не объявилась настоящая Венди, я до последнего момента думала, что в "Дорогой Венди" Томаса Винтерберга нас ожидает романтический рассказ о первой любви двух подростков.

полный текст здесь



СКИТАНОНИЕ ПО МУКАМ

Одной из впечатливших меня особенностей картины "Кровь и кости" является чрезвычайный такт, с которым показаны межнациональные корейско-японские взаимоотношения, на самом деле являющие собой большую межгосударственную проблему.

полный текст здесь

ЧТО ТЫ ЗА ЧЕЛОВЕК?

"Человек, которого не было" — так называется фильм Джоэла Коэна, получивший в 2001 г. на Каннском кинофестивале приз в категории "Лучшая режиссура". Фильм сложный и, осмелюсь сказать, хороший, хотя здесь, как говорится, "на вкус и цвет". Кстати, о цвете, фильм черно-белый.

полный текст здесь

"КРАЙНЕ УДАЧНО. ОЧЕНЬ УСПЕШНО…"

Интервью с генеральным продюсером Кинорынка "Молодость" Андреем Ризоль.

"Продажа фильма на Международном Украинском Кинорынке важна прежде всего стратегически. Украина всегда продавалась кем-то в другие страны: в Москве, в Берлине, но только не в Украине. Создав Украинский Кинорынок, мы полностью меняем эту тенденцию".

полный текст здесь

ЧЕКАННЯ, ТРИВАЛІСТЮ У ВІЧНІСТЬ

Своє бачення п'єси "Чекаючи на Годо" С.Беккета продемонстрували нещодавно литовський режисер Лінас Зайкаускас і театральна трупа "Ательє 16" (у двох варіантах — чоловічому та жіночому).

полный текст здесь

архив статей о кино и театре

можна подивитися тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
"Скляний Звіринець". Пошуки сенсу у двох діях

Олена КИСЛА, Київ.
Листопад 21, 2005 р., понеділок.

Якби Шекспір жив у наш час і потрапив на виставу американського драматурга Теннессі Уільямса, він неодмінно б прийшов до висновку, що життя — це звіринець, а люди в ньому — звірі. Ув'язнені у клітках спогадів, страждань та ілюзій, які боряться за життя, навіть якщо воно втратило для них будь-який сенс.

А саме його й намагаються знайти герої драми, якщо вірити підзаголовку до постановки п'єси Київським театром "Ательє 16" (режисер — Ігор Талалаєвський).

Звичайна сімейна драма у звичайній американській родині. Кожен з її членів — син, донька та мати — ніби виступають живим втіленням відомого вислову одного з батьків екзистенціалізму Ж.-П. Сартра "Пекло — це інші". Замість любові тут панує непорозуміння, небажання почути і зрозуміти близьку людину, ненависть та дошкульні звинувачення у зруйнуваному житті. Не дивно, що головний герой п'єси Том Вінгфілд, чиї спогади розгортаються на сцені, намагається втекти із задушливої сімейної атмосфери так само, як багато років тому це зробив його батько.

Справді, не кожному під силу витримати постійні напучування матері-тирана, як слід жити і чинити, та біль від усвідомлення трагічної безвиході становища сестри-інваліда, яка, як ангел, непристована до життя у цьому жорстокому та далеко не ідеальному світі людей. Вона така ж тендітна й крихка, як маленька фігурка єдинорога з колекції скляних фігурок — її Скляного Звіринця. Така ж прекрасна й печальна, як мелодії старих платівок. Такою вона запам'яталася головному героєві, такою вона з'являється і в його спогадах.

Перед нами, як сказав би сам Теннесі Уільямс, цілком реалістична п'єса. Але є в ній щось таке, що далеке від буденності, — це поезія життя, з усіма його маленькими радощами та стражданнями. З дрібничками, які насправді мають найбільше значення.

Чудова акторська гра та режисерська робота, оригінальність декорацій та освітлення, довершене музичне оформлення... Одним словом — вражаюче. Хоча впадає у вічі і певна режисерська вільність, зокрема в зображенні стосунків між матір'ю та сином, а також сестрою і братом, які носять виразний фройдистський (інцестуальний) характер. Комізм ситуацій з приходом візитера та друга головного героя Джима О'Коннора розрахований передусім, як мені здалося, на те, щоб розсмішити публіку. І, мушу визнати, акторам це вдалося. Хоча, скоріше, це був сміх крізь сльози — трагіфарс людського життя без такого звичного для американців "хеппі енду".