ЗУСТРІЧ МАЙЖЕ МИМОВОЛІ
Пісні "Гадюкіних", що сполучують у собі добре зіграну й різноманітну музику, переважно різножанрові танці (рок-н-рол, танго, блюз, самбу) та дотепно-іронічні, а головне — чесні тексти, й досьогодні здатні подобатися аж не тільки запеклим прихильникам.
докладніше тут
ПИАНИСТ АЛЕКСАНДР РОМАНОВСКИЙ: "Я ЖЕ СВОЙ!.."
Мне очень приятно снова приехать в родной город. Я не был в Харькове восемь лет — с тех пор, как уехал в Италию, поэтому с большой радостью отозвался на приглашение директора харьковской филармонии Юрия Янко открыть концертный сезон.
докладніше тут
МЕЛОДИЯ, (ЕЩЕ) НЕ СТАВШАЯ ПЕСНЕЙ
Предлагаем нашим читателям прочитать рецензию на книгу Харуки Мураками "Джазовые портреты" и эксклюзивное интервью с ее переводчиком на русский язык Иваном Логачевым.
докладніше тут
КОРЕЙСЬКА НАМИСТИНКА
Цього року, як і вже декілька травнів поспіль, київський фестиваль "Київ Травневий" прикрашався концертом "Світ музики і танцю Кореї".
докладніше тут
ВИНО С ПЕЧАЛЬЮ ПОПОЛАМ
К 60-летию Великой Победы.
С 60-летием Победы совпадает и немало «малых» шестидесятилетий. В частности, создание всенародно чтимого шедевра «Враги сожгли родную хату».
докладніше тут
Культурный тренажер / Муз-релизы / Роман Зелинский: "Музыке меня учила сама жизнь…", Наталья КрасавцеваРОМАН ЗЕЛИНСКИЙ: "МУЗЫКЕ МЕНЯ УЧИЛА САМА ЖИЗНЬ…"
Композитор Роман Зелинский в музыканты, образно говоря, попал из… танкистов. А начиналась его жизнь на Украине, где романтическое имя Роман популярно и по сей день.
докладніше тут
Культурный тренажер / Муз-обзоры / "На, владей волшебной скрипкой", Анна Минакова, Станислав Минаков
"НА, ВЛАДЕЙ ВОЛШЕБНОЙ СКРИПКОЙ..."
Лель-виртуоз с "Нирваной" на футболке.
Ко второму отделению людей в зале заметно прибавилось. Как сказал некий зритель, становясь гласом общественности: "Во втором отделении — силища!". И силища эта — восемнадцатилетний скрипач, лауреат международных конкурсов Валерий Соколов.
докладніше тут
Культурный тренаже / Муз-релизы / Анна Минакова. Ты скажи, гармонист молодой
TЫ СКАЖИ, ГАРМОНИСТ МОЛОДОЙ…
Сергей Ковалев утверждает, что губная гармоника по экспрессивности и звукоизобразительным возможностям не уступает таким популярным инструментам, как гитара и скрипка.
докладніше тут
ЦИВИЛЬНЫЙ "ИЗГОЙ" "АЛИСЫ"
Свое 22-летие российская рок-групп группа "Алиса" отпраздновала выпуском альбома "Изгой". Вряд ли можно сказать, что этим альбомом питерско-московская команда совершила прорыв. Время прорывов давно прошло.
докладніше тут
можна подивитися тут
• Фестиваль Celtic Fire-2007 (ирландские танцы), Киев. Автор: Ольга Волынчик
• У музыкальной группы Run юбилей. Им 5 лет!
• Японські барабанщиці та біла сакура
"Японській Місяць в Україні" відкрився 2 вересня на київській Контрактовій площі концертом японських барабанщиків.
• Ирландцы в бочке
Субъективные впечатления дилетанта от прослушивании ирландской фольклорной музыки в исполнении украинской группы Run.
• "Итак, веселее, аллегро…"
27 января 2006 года исполнилось 250 лет со дня рождения Вольфганга Амадея Моцарта, одного из любимейших композиторов человечества.
• Цивильный "Изгой" "Алисы"
Свое 22-летие российская рок-группа "Алиса" отпраздновала выпуском альбома "Изгой".
• Зустріч майже мимоволі
Те, що відбулося 20 січня на концерті "Братів Гадюкіних"" — це майже мимовільна, але від того не менш щаслива зустріч легенди зі своїми творцями.
• "Ми не живі, виключіть нас…"
Gloria — последний альбом группы "Океан Эльзы".
• Елена Образцова: "Бог избавил меня от зависти…"
Интервью с оперной дивой.
• Пианист Александр Романовский…
"Я же свой!.."
• "Лучшее место — то, где собирается дух, а не деньги…"
Интервью с Майдана: чем живёт современный уличный музыкант?
• Танець Світотворення навколо Фабрики
Максі-сингл Каті Чілі "Півні".
• Мелодия, (еще) не ставшая песней
О книге Харуки Мураками "Джазовые портреты"+ интервью с переводчиком Иваном Логачевым.
• "Рояль был весь раскрыт…"
Новый Steinway для харьковских меломанов, и как кульминация — интервью с Владимиром Крайневым.
• Корейська намистинка
Попри всю екзотику того, що відбувалося на сцені, справжня "східність" відчувалася в іншому.
• Вино с печалью пополам
О всенародно чтимом шедевре "Враги сожгли родную хату".
• Роман Зелинский: "Музыке меня учила сама жизнь…"
• "На, владей волшебной скрипкой..."
• Ты скажи, гармонист молодой...
• Особенности национальной поп-культуры |
Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
|
|
Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Вересень 19, 2005 р., понеділок.
В очікуванні заявленого на осінь нового альбому Каті Чілі "Я молода" хочу написати про її максі-сингл "Півні". Цей диск вміщує сім електронних композицій, де заспівані високим і прозорим голосом Каті слова народної пісні "Не співайте, півні" сполучаються з різностильовими електронними пульсаціями, накладеними, в свою чергу, на так само різностильові електронні ритми. За словами співачки (інтерв'ю "Занадто багато поставлено на карту — всю мене" в газеті "Україна молода" від 9 липня 2005 року), композицію "Півні" створено найпершою з усього матеріалу майбутнього альбому — вона буде визначальною щодо його стилістичної спрямованості. За нею йде виконана разом із Сашком Положинським вже досить відома пісня "Понад хмарами", що являє сучасне романтичне томління за далекою любов'ю, втілене у реповому речитативі Сашкової поезії, і десь далеко, ніби над ним, — тривання Всесвіту, пронизаного срібними нитками Катиного голосу, тремкими, як нічне зоряне й місячне сяйво. Далі йдуть решта шість варіантів "Півнів" та інструментальна версія першої композиції.
Для чого ж знадобилося сполучати прадавні слова народної пісні з ритмами й пульсаціями, такими схожими на надсучасні клубно-дискотечні ремікси? Бо між ними справді існує глибинний зв'язок. У давнину, від якої до нас прийшли тексти народної пісні, заспіваної Катею, музика та спів не були окремим мистецтвом, адже співали або під час танцю, або на роботі в полі, або зимовими вечорами, старанно вишиваючи чи вимальовуючи квіти та візерунки. Крім того, спів людини, як і її уява, праця, тіло, самоусвідомлення були єдиними з усією природою довкола, з усім творінням Божим — Всесвітом. Відтак давній спів був не просто співом — він містив у собі танець, роботу, вишивку, так само як сонце, місяць, дерева, трави, птахів і звірів, що про них співалося; власне, все згадане проникало у спів, так само, як і спів проникав у все це.
Цей спів, як і все давнє мистецтво, був примітивним за зовнішньою формою, але не за внутрішньою — адже його структура проникала в структури Всесвіту і, навпаки, весь Всесвіт був неначе пройнятий співом. Для тієї єдності музики з іншими видами мистецтва та всім Всесвітом, ще званої синкретизмом, віднаходили згодом складніші форми, аж поки промислове виробництво не тільки увійшло у всі сфери життя, а й стало одним з визнаних прийомів мистецтва.
У зв'язку з цим відбувається повернення до примітивнішої та далекої від академізму зовнішньої форми синкретизму. Як тут не згадати генія ХХ століття, американського митця українського походження Енді Воргола, який створив у другій половині 60-х років "Фабрику" — особливу художню майстерню, де крім знаменитих картин — видрукуваних друкарським верстатом на шовку портретів Мерілін Монро та Елвіса Преслі, натюрмортів з пляшок "Кока-Коли" та банок супу "Кемпбелл" — знімалися й монтувалися експериментальні фільми, зокрема з використанням багатоекранної проекції зображення, а ще збиралися музиканти групи "Велвет андерграунд" (Velvet underground), продюсованої Ворголом. Діяльність "Фабрики" яскраво показала, що мистецтво може складати синкретичну єдність із сучасним світом, базованим на структурах промислового виробництва.
Інший зразок сучасного синкретизму — творчість родоначальників електронної музики — німецької групи "Крафтверк" ("Електростанція"), насамперед поєднання в одному сценічному шоу музики, що є неначе покладеними "на ноти" картинами російських та німецьких художників-конструктивістів і "супрематистів", та механічних рухів одягнених роботами танцівників-манекенів. І музика, і "роботи" являли глядачеві технологізоване майбуття, в якому навіть розваги й музика виробляються машинами й, у принципі, для машин і призначаються. Цікаво, що й "Фабрика" (доречно у цьому зв'язку згадати сучасний проект російської популярної музики "Фабрика зірок" ("Фабрика звёзд"), й комп'ютерно-електронна музика зародилися як артистичні експерименти, що вимагали від глядача-слухача ключа-коду для розуміння. Це вже потім колією, прокладеною "Транс'європейським експресом" (назва центральної композиції альбому "Крафтверка", випущеного 1977 року), попрямували "вантажні потяги" сучасної масової культури.
Катя Чілі зводить воєдино обидва види синкретизму — сучасно-технологізований та прадавній, первісний. Причому їхнє поєднання протистоїть спримітизованому нинішньому дискотечному "маскульту" і є поверненням до витоків електронної музики, артистичного й концептуального її змісту. Коли зазвичай з естрадної чи народної пісні роблять танцювальний ремікс, то почасти і мелодія, і слова максимально спрощуються, зміст твору редукується — мовляв, хто ж під час танцю замислюватиметься над ним. Натомість Катя створює танець, аби, навпаки, якнайповніше виразити зміст, закладений у давній пісні, — це не лише рухи тіла, як вона сама каже, "контактно-просторова імпровізація", що її вона залюбки виконує під час сценічного виконання, — це й ритм, на якому, наче на астероїді з відеокліпу, також вміщеного на диску, уява та думка линуть крізь Усесвіт, й нескінченна просторінь, явлена звуковими пульсаціями, і світло та тепло, і спогад, і прагнення бути почутою в цьому безмірі у прозоро-ніжному голосі.
"...На території дихання / Танцюю танець Світотворення..." — пише співачка в обкладинці до альбому. Композиції "Півнів" задумані й створені футуристичними, але не тому, що місткиня схиляється перед образом майбутнього, як футуристи 10-20-х років ХХ ст., — нею рухає насамперед бажання заздалегідь, ще нині, засвідчити присутність прадавньої народної пісні навіть у тому часі, коли людство залишиться жити у скляних колбах на якому-небудь міжзоряному кораблі (знову образ з бонусного відео на диску).
Слова "Півнів" на перший погляд здаються дещо штучною конструкцією з уривків однієї або декількох народних пісень. Таке враження виникає через те, що вони позбавлені зазвичай властивого пісенним фольклорним творам більше або менше вираженого сюжету — Катя Чілі уникає розповідності й "життєподібності". Проте слова не беззмістовні — своїм старанно скомпонованим авторським текстом співачка більше промовляє навіть не словами, а мовчанням — тобто саме пропущеними частинами ліричного сюжету. Відтак виходить, що в її тексті інколи найбільше смислове навантаження мають службові частини мови, виразно підкреслені вокалом:
Не-е-е-е співайте півні
Ще-е-е ж бо я не спала.
Так явлено напружене чекання: ще не, яке далі переходить у напружене мовчання:
Ще-е-е свойому роду
Правди не сказала.
Утім, і цей душевний стан минає, і починається внутрішній зосереджено-драматичний, нечутний більше нікому монолог:
Всю ніч розмишляла
Про зірку, що впала.
Далі електронний ритм відходить на хвилю на другий план, поступаючись тонам пульсації, і запановує тиша — поворотний момент, поріг перед тим, як почати повідaти свої сокровенні думки комусь іншому:
І вітер не віє,
Листу не колише.
Але, хоч розмова й починається, вона все ж нечутна та закрита кодовим ключем, адже написаний текст треба ще прочитати:
Що брат до сестриці
Та й листоньки пише.
Це виражено також образами відеокліпу (режисер — художник Іван Цюпка): дівчина, що співає, пробуджена з анабіозу в якійсь умовній лабораторії або космічному кораблі майбутнього. Її пісня незрозуміла слухачеві — іншому персонажеві кліпу, молодому вченому, — йому тільки й залишається, що створити запис. Потім він, аби не заплутатись, позначає його голосовим маркером, подібним до поширених нині офісних клейких папірців-стікерів: "Human story of love and hate, life and death…" ("Людська історія любові й ненависті, життя та смерті..." (з англ. — П.Є.).
Однак прагнення таки знайти контакт зі слухачем не полишає авторку — контакт не лише емоційний (це коли, наприклад, пісня сподобалась), або інтелектуальний (це коли відчитав код або ще який-небудь прихований її смисл), а насамперед (величезна рідкість для сучасної масової культури!) душевний. Це як у подяці за альбом усім друзям, коли вони всі названі так, як вони для Каті Чілі є — саме так, як називає їх у житті і думає про них. "Я дякую Богу, Світу, Україні, моїй Провідній зірці...".
Світлини:
|
