про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

05 березня, 2016
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


анонсы статей

ЭТИКЕТКИ В СТИЛЕ "МОДЕРН"

Рисунки и акварели Альфонса Мухи, переведенные в технику литографии, расходились тысячами экземпляров. Это была роскошь, своей дешевизной доступная всем сословиям общества.
полный текст здесь

ВІД СВІТУ РЕЧЕЙ ДО БРЕНДОВИРОБНИЦТВА

Навесні 1997 року у Сергія Коляди з'явилася графічна робота "Катерина в Нью-Йорку", де головний образ з відомої картини Тараса Шевченка "Катерина" було перенесено на нью-йоркську вулицю кінця двадцятого століття.
полный текст здесь

ЭТИКЕТКИ В СТИЛЕ "МОДЕРН"

Именно Муха создал идеологию рекламы своего времени — где прямым участием, где влиянием имени и таланта. Он написал несколько пособий по дизайну в стиле ар нуво, которые являются настоящим пособием для художников-рекламистов.
полный текст здесь

РИСУНКИ НА УЛИЦЕ

У искусства граффити есть прошлое — наскальные рисунки и надписи на древнегреческих амфорах. И есть настоящее — память в виде граффити, оставленная на Луне американскими астронавтами. Значит, и будущее, несомненно, будет.

полный текст здесь

ИСТОРИЯ В КАРТИНКАХ

Стержень, выпущенного в свет альбома «Від червоного — до жовто-блакитного+ помаранчеве», — соцреализм ХХ века. Это своего рода апология и анатомия соцреализма.
полный текст здесь

ДЕНЬ ШЕСТОЙ

Новая выставка «День шестой» украинского художника-философа Матвея Вайсберга открывалась в киевской галерее «Триптих» при свечах. И хотя перебои с электричеством в планы организаторов не входили, теплый живой огонь свечи органично дополнил экспозицию.
полный текст здесь

КОГДА ЗАКАЗЧИК — ИСКУССТВО

Культура — самый придирчивый работодатель. Не назовешь же выставку Леонардо да Винчи: «Клёвая улыбка Моны Лизы». Поэтому опыт немецкой дизайнерской студии Mendell&Oberer, принимающей уже в течение многих лет заказы у культурных проектов, чрезвычайно интересен.
полный текст здесь

НЕПРЕДСКАЗУЕМАЯ ЭМАЛЬ

Эмальер не может точно знать, какой оттенок будет иметь тот или иной фрагмент работы после обжига. На протяжении столетий появлялись различные техники, позволявшие достичь разнообразных художественных эффектов.
полный текст здесь

архив арт-обзоров


можна подивитися тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Прах земний

Евеліна КРАВЧЕНКО, Київ.
Червень 13, 2005 р., понеділок.

Попри велетенську історію у 15 тисяч років керамічні вироби майже не змінили ані своєї форми, ані суті.


Посудина трипільської культури.
Фото М.Відейка.
"І створив Бог людину із праху земного, і вдихнув в обличчя її дихання життя, і стала людина душею живою". Так оповідає про створення світу і початок людства "Книга Буття". Винайдені людиною на світанку власної історії вироби з глиняного тіста є супутніми своїм творцям повсюди і у будь-який час. Кераміка, фактично, є першим в історії виробом зі штучно виготовленого матеріалу і, як правило, слугує індикатором появи відтворювальної економіки у господарстві давніх суспільств. Цей дійсно на віки вічний матеріал, не підвладний часові, є візитною карткою переважної більшості археологічних культур, а отже і населення, що їх залишило, і втішає господарів сучасної оселі, навіть не змінивши первинного значення.

Перші вироби з випаленого глиняного тіста (саме тіста, оскільки маса, з якої формується виріб, містить, окрім спеціально підготовленої глини, або кількох видів глин, ще й домішки для отощення, підвищення пружності, міцності черепка тощо) з’являються на території так званого "родючого півмісяця" — на землях Палестини, Південної Анатолії та давнього Еламу. Вони ототожнюються з натуфійською археологічною культурою 12-го тис. до н.е., яка однією з перших репрезентує ознаки штучної культивації злакових рослин і одомашнення худоби — вівці або кози. З того часу кераміка поширюється на суміжні території Східного Середземномор’я, а також далі на схід і захід Старого Світу, розпочавши нову добу в історії людства — добу неоліту. За цієї та наступної доби енеоліту близькосхідні культури, що стали творцями чергового культурно-історичного імпульсу світової цивілізації, досягли свого найвищого розвитку, зійшовши після того з історичної арени. Однак зразки їхніх високохудожніх витворів завдяки археологічним розкопкам ми у змозі оцінити і зараз, у тому числі в Україні, на територію якої поширилось у 6–4 тис. до н.е. одне з явищ балканського нео-енеоліту — трипільська культура.

Трохи інше, відмінне від нашого, сприйняття глини і глиняних посудин демонструють ранні нео-енеолітичні спільності. Вони найяскравіше презентують культовий аспект сутності речі, адаптуючи витворене руками неживе тіло до суто людського розуміння світу через надання йому пропорцій і рис тіла людини. Наявність такого трактування керамічних посудин властива всім історичним спільнотам і наступних часів. Вони виготовляли кераміку за різними технологіями, надавали їй різної форми і по-різному прикрашали, але антропоморфізм тією чи іншою мірою проявлявся всюди. Згадайте хоча б дантового гомункулюса.


Античний посуд.
Фото Р.Стоянова.
В археології кераміка, що відіграє роль основного наймасовішого досліджуваного матеріалу, може визначатися за своїм смисловим навантаженням — столова, кухонна, культова, обрядова тощо. За формами та посудним набором окремої археологічної культури можна зрозуміти рівень розвитку суспільства, яке її залишило. Так, гостродонні горщики пристосовані для встромлення у вогнище або м’яку долівку чи землю, а отже, навряд чи та людність, що їх використовувала, мала потребу у столі і стільцях. Те саме можемо сказати і про посуд з округлим дном. А, скажімо, наявність великих за обсягом посудин за відсутності невеликих, як для однієї людини, мисок або кубків, свідчить про міцні родові взаємини у суспільстві, що залишило такі матеріальні рештки, і навпаки, велика кількість малих форм у посуді свідчить про наявність майнового розподілу. Поява гончарного кола спричинює виділення гончарства у ремесло, окрему галузь виробництва, оскільки пришвидшує процес виробництва і робить якіснішою продукцію, і є одним з індикаторів появи державницьких відносин.

Однак, за будь-якого визначення, весь керамічний матеріал, створений людиною, є витвором мистецтва. Чимало керамічних виробів — справжні шедеври. До яскравих явищ у керамічному виробництві Старого Світу належить близькосхідний неоліт і південноєвропейський нео-енеоліт, культури бронзової доби середземноморського реґіону, культури європейського гальштату пізньобронзового–ранньозалізного часу і, зрозуміло, античне мистецтво. Всім відомі прекрасні розписні, чорно- або червонофігурні, чорнолакові та пізніші червонолакові посудини, вироблені в Аттиці.

Але, окрім посуду, у поняття "керамічні вироби" також вкладаються різні знаряддя виробництва, речі домашнього вжитку, а також пластика — різні ліпні фігурки, переважно культового призначення. Найдовершеніших форм вони набувають за античної доби. Теракотові статуетки, тобто фігурки з глиняного тіста слабкого випалу, є однією з візитних карток античного мистецтва.


Посудина гальштатського типу.
Фото А.Соботкової.
Керамічні вироби, де б вони не знаходилися, куди б не потрапляли, несуть у собі відбиток особистості людини, яка була їх творцем, вбирають риси середовища, в якому вона народилася, зростала, мужніла, проте, за основними законами існування людського світу, можуть бути прочитаними і зрозумілими в основному своєму значенні будь-ким, незалежно від віку, статі, національності, освіти, соціального статусу та інших анкетних граф. Так, будь-яка керамічна форма передає інформацію про походження майстра у руслі традицій виробництва; манера її виготовлення та оздоблення — про суспільство, в якому він жив; аж до особистих якостей гончара — охайності, старанності, смаку, відбитків пальців.

І останнє зауваження. Попри велетенську історію протягом трохи менше ніж 15 тисяч років керамічні вироби майже не змінили ані своєї форми, ані суті. Напевно, ніколи й не змінять. Кілька століть тому Данте поклав на папір давню людську мрію створити подібного до себе. Ми навчилися клонувати людський ембріон, але наші оселі і досі прикрашають глиняні фігурки. І навіть на тлі сміттєзвалищ із пластикових і скляних пляшок та битого фаянсового чи фарфорового посуду, гарячий пахучий борщ, налитий у глиняний полумисок, і глиняний глек із холодним молоком у літню спеку ніколи не зникнуть із наших міських осель, і не лише тому, що це красиво, не лише тому, що ми українці, а просто тому, що це зручно, корисно і набагато смачніше, аніж із посуду пластикового, пластмасового, та хоч би й золотого.

© 2005–2016. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: text@kut.org.ua