Самі по собі зорові образи, створені завдяки точному й лаконічному колоритові, нині далеко не рідкість, їх, зокрема, дуже активно використовує сучасна реклама. Наприклад, кольорове поєднання, що його Ніко Піросмані віднайшов у "Косулі", нині можна побачити на біл-бордах з рекламою цигарок "Мальборо". докладніше тут
СДЕРЖАННАЯ ЖИВОПИСЬ
Картины львовянина Игоря Романко довольно лаконичны: формы геометричны, цвета сдержанны, изображенных объектов — минимум. Однако, простота в работах Романко — кажущаяся, за лаконизмом скрывается множество смыслов. Тут и наивное искусство, с его желанием вернуться к невинности, тут и конструктивизм. докладніше тут
МЕТАГЕОГРАФИЯ КРАЇНИ У
В своей выставке "Метагеография" Юрий Соломко соединил географию с историей, добавив к ним еще историю культуры и украиноведение. Его картины нарисованы простым карандашом на географических картах, а основная тема рефлексии — образ Украины, каким он сложился в наших головах и головах наших соседей. докладніше тут
АНДРЕЙ БЛУДОВ. "ТРИАЛОГИ"
В картинах Андрея Блудова обрывки старых семейных альбомов и ботанических атласов ведут диалог с живописными триадами "охры — красного — чёрного, белого- зелёного — жёлтого, фиолетового — умбры — синего", и на пересечении цвета и того человеческого воспоминания, что живет в фотографии, рождаются страницы дневника "ненашей жизни". докладніше тут
SADISTIC TV
Микита Кадан у виставці Silent TV констатує негативну сторону відносин жертви/ґвалтівника, TV та глядача, їх руйнівну суть, — цьому важко заперечити. Проте нерідко жертва починає любити свого ґвалтівника, але й то правда, анатомія цього конфлікту є темою іншого проекту. докладніше тут
Повна карта розділів:
Арт: 12
Книжки: 1234567
Кіно та театр: 12345
Музика: 1
Цікаве: 1
Львівська кераміка-2006
Юлія КУПРIНА, Київ.
Травень 04, 2006 р., четвер.
У перший травневий день Львівський палац мистецтв презентував виставку кераміки — звіт відповідної секції львівської Спілки художників.
Кераміка — традиційна для народної культури форма, що побутувала на українських теренах ще з часів Трипілля. Звертання до цього матеріалу сьогодні — це робота із теплою стихією землі, із зануреними в народну свідомість архетипами. Це межова творчість, що актуалізує потужні етнографічні мотиви — ті, які не мають нічого спільного із шароварщиною. Саме такі багатошарові філігранні реконструкції розірваної свідомості сучасної людини, замішані на прадавній архаїчній символіці, можна побачити в роботах Т.Берези "Всесвіт", І.Берези "Пласти", Л.Рось "Політ у надвечір'ї" та інших.
Однак до секції кераміки входить досить багато митців, абсолютно різних і за рівнем майстерності, і за напрямками своєї роботи. Саме ця обставина, зрештою, зумовила і неоднорідність експозиції, і відсутність цілісної концепції.
Результат — сусідство надзвичайно сильних речей з відвертим кітчем. Причому це можуть бути навіть творіння одного автора, як-от роботи В.Бабія "3 — я" і "Вічність". Перша — стильний, концептуально вибудуваний триптих; друга — пафосна скульптура, яку так і хочеться назвати "яйце з крильцями", бо вона і є: на постаменті чорне яйце з білими крилами. Цілком можливо, що ця інтерпретація досить банальної теми не виглядала б так недолуго, якби її вписали в інший, більш доречний, контекст. Та сама проблема — відсутність адекватного контексту — позначилася і на сюрреалістичному "Сновидінні" Ю.Мусатова, "прикольних" "Воронах" І.Франка, естетській "Розмові" І.Ковалевича та інших. Кожна з них окремо — чудова, а от поставлені поряд вони виглядають дещо дивно.
Головний меседж виставки: кераміка як мистецтво в Україні і, зокрема, у Львові існує, причому вона — різна. На жаль, на повноцінну концепцію він не тягне, а без концепції сучасне мистецтво — або не сучасне, або не мистецтво. Очевидно, у подібній ситуації слід радіти самому факту існування, що, в принципі, не так уже й важко — адже виставка справляє цілком приємне враження.
