анонсы статей

БОЕВОЙ "НУАР" ХХI ВЕКА

Пусть "Счастливое число Слевина" и называют смесью Тарантино с Гаем Риччи, тем не менее, можно с полной уверенностью заявить, что это вполне самостоятельный фильм в подобном жанре. МакГигану удалось создать по-настоящему гремучую смесь фильмов "нуар" 40-х и драйвового экшна 2000-х.

докладніше тут

ПАРАШЮТИСТЫ УМЕЮТ ПАДАТЬ

После просмотра двух первых украинских блокбастеров — "Прорвемся" и "Оранжевое небо", — выхода на широкие экраны первого украинского приключенческого триллера "Штольня" ждешь с осторожностью — его предшественники подтвердили расхожую поговорку — "первый блин комом".

докладніше тут

"ПОМАРАНЧЕВЕ НЕБО" С КРАСНЫМ ОТТЕНКОМ

Чем больше думаешь о фильме "Помаранчеве небо", тем хуже себя чувствуешь. Очередной "первый украинский блокбастер" находится где-то в другой плоскости, нежели то, что принято называть искусством.

докладніше тут

БУРХЛИВЕ МОРЕ УСЕРЕДИНІ"

В основу фільму "Море усередині" Алехандро Аменабара покладені реальні події. Але він не залишає гнітючого враження, попри "нерадісний" сюжет. Тому що насправді фільм розповідає не про життя паралітика, а про свободу вибору.

докладніше тут

МІСТИЧНИЙ "ПІДЖАК"

У сучасному кінематографі містика посідає одне з ключових місць. Також не маємо жодних сумнівів, що "Піджак" не загубився в цьому досить численному натовпі паранормального та незвіданого.

докладніше тут

НА ЛОНДОНСЬКОМУ ДНІ

Стівен Фрірз, відомий усім "Небезпечними стосунками", у фільмі "Кальні принади" звертає увагу глядача на низи лондонського суспільства — притулок іммігрантів та нелегалів.

докладніше тут

"БОЧКА З ПОРОХОМ" Й КРАПЛЯ НАДІЇ

21 лютого письменниця Оксана Забужко представляла її улюблений кінофільм — картину сербського режисера Ґорана Паскалєвіча "Бочка з порохом". Задум проекту передбачає представлення відомими літераторами (наприклад, 28 лютого підхоплює естафету Андрій Курков) їх улюблених фільмів.

докладніше тут

ИМ ДАЖЕ НЕ НАДО КРЕСТОВ НА МОГИЛАХ…

Про що замислюєшся після перегляду фільму Олександра Атанесяна "Сволота"? Про сценарій, акторські роботи, трюкі, музику? Мабуть, найбільше за все — про характери, долі, про життя та про війну.

докладніше тут

архів статей

можна подивитися тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Пташки небезпечні

Ксенія ВЛАДИМИРОВА, Київ.
Березень 13, 2006 р., понеділок.

Фільм короля жахів Альфреда Хічкока "Птахи", знятий режисером у 1963 році за мотивами оповідання англійської письменниці Дафни Дю Мор'є (1952), являє собою взірець цього жанру. Цей фільм не просто в захваті дивилося багато глядачів, він не лише отримав прихильні відгуки фахівців, його вивчали, йому суперечили, його наслідували.

По-перше, кілька слів про героїв та сюжет. Кількість активних персонажів фільму можна перелічити по пальцях. Першою скрипкою є, безумовно, Мелані Деніел (Тіппі Хедрен) — жіночка багата, захоплива й авантюрна. Вона являє собою прообраз жагучих брюнеток кінця ХХ століття штибу Анжеліни Джолі, які вміють елегантно витягти з кобури револьвера та влучити у мішень майже мимоволі. Довідатися, як наша героїня стріляє, ми, на превеликий жаль, не зможемо, але те, що вона вміє майстерно керувати авто, моторкою, здатна задовольнитися мінімумом гардеробу, не боїться темряви, режисер нам продемонструє неодноразово.

На відміну від сучасного ідеалу кінокраси, Мелані поки що блондинка, тут вбачаємо вплив секс-символу тієї доби — Мерелін Монро. До того ж, Мелані не загубила жіночого шарму: віддає перевагу елегантному вбранню, шляхетним звуженим спідницям нижче колін, без викоту. Ввечері або зранку на її плечах з'являється хутряне манто, а також вона ніколи не знімає мешти на підборах. Вона не просто розумна та діловита, але й віртуозно грає на фортепіано. Дивовижна здатність при такому активному житті не роздерти капронові панчохи й зберегти акуратні відманікюрені нігті не може не викликати щирого захвату. Позаяк наша героїня є справжньою леді. Така ідеальна пані, безсумнівно, є умовним витвором режисерської уяви, але за нею в будь-якому разі приємно спостерігати.

Сюжет картини, як і герої, теж досить простий. Наша справжня англійська панянка привозить своєму новому знайомому Мітчу Бреннеру (Род Тейлор) у провінційне містечко Бодега-Бей, де він зазвичай відпочиває з родиною, папужок. Але саме після цього починаються жахливі й незрозумілі події — птахи збираються у зграї та нападають на людей. Всі знають, що поодинці вони є напрочуд мірними істотами, які своїми крилами навіть нагадують янголів, але розлючена зграя чайок або ворон здатна розірвати людину на шматочки, у прямому значенні цього слова.

Навіть сучасному глядачеві, який вдосталь надивився всіляких спецефектів, агресивні пташки видаватимуться досить жахливими. І справа тут не в спецефектах — саме їх у фільмі практично немає. Тоді постає питання: яким чином авторові вдається зберегти атмосферу жаху? Просто Хічкок майстерно нагнітає відчуття неминучої небезпеки, яка невідомо звідки і як з'явилася. Так само у наш час робили творці дуже простого й дуже жахливого фільму — "Відьма з Блер", де аматорська камера, яка створювала ефект присутності, та логічна абсурдність того, що відбувається, ставали основним важелем впливу на глядача.

P.S. Якось я мала нагоду прочитати романи, за якими Хічкок створив дві свої захоплюючі кіноісторії. Маються на увазі твори Этель Ліїни Уайт "Леді щезає" та Патриції Хайсміт "Незнайомці в поїзді". Впевнено можу стверджувати — з графоманських творів було зроблено захоплююче кіно. Випадок тандема Хічкок — Дафна Дю Мар'є зовсім іншого ґатунку: тут маємо два рівноправні твори, тому якщо глядач хоче ще раз зустрітися з героями фільму, можна скористатися зручною нагодою — для цього йому досить перетворитися на читача.

"Птахи" (The Birds), 1963

Режисер: Альфред Хічкок (Alfred Hitchcock).
У ролях: Род Тейлор (Rod Taylor), Тіппі Хедрен (Tippi Hedren), Джесіка Тенді (Jessica Tandy), Сюзанн Плешетт (Suzanne Pleshette).

Російськомовний варіант статті можна прочитати на сайті http://e-motion.com.ua.