про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

02 квітня, 2018
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

НАВАЛА СИНТЕТИЧНОГО ЩАСТЯ

"Хепі піпл" Олександра Шапіро — фільм перевантажений, в усіх розуміннях, в тому числі й буквальному. З іншого боку, образна, інформативна, логічна, сюжетна надмірність, перевантаженість деталями — це, безумовно, свідомий режисерський хід. Вона — це виклик творця глядачеві: зможеш витримати натиск абсурду — виграєш гру й, можливо, отримаєш насолоду від того, що темні грозові (і так само метафоричні) хмари над головами героїв зненацька осяває блискавка істини...

докладніше тут

БРАТВА НАША МЕНЬШАЯ

У зрителей есть не только уши, но также глаза и очки. Об этом как раз ни на минуту не забывают американские аниматоры, на этот раз выпустившие на широкие экраны мультфильм "Лесная братия". Визуальный ряд, как всегда, вызывает восхищение и умиление, благодаря чему общее впечатление от просмотренного всецело положительное.

докладніше тут

ХОЛОДНАЯ КРОВЬ

Трансформация живой материи в неживую, в знак, каким является слово, является ничем иным как умиранием. Поэтому название романа Трумена Капоте "Хладнокровное убийство" справедливо можно распространить не только на событие, послужившее поводом для написания романа, но и на само его создание. докладніше тут

БОЕВОЙ "НУАР" ХХI ВЕКА

Пусть "Счастливое число Слевина" и называют смесью Тарантино с Гаем Риччи, тем не менее, можно с полной уверенностью заявить, что это вполне самостоятельный фильм в подобном жанре. МакГигану удалось создать по-настоящему гремучую смесь фильмов "нуар" 40-х и драйвового экшна 2000-х.

докладніше тут

ПАРАШЮТИСТЫ УМЕЮТ ПАДАТЬ

После просмотра двух первых украинских блокбастеров — "Прорвемся" и "Оранжевое небо", — выхода на широкие экраны первого украинского приключенческого триллера "Штольня" ждешь с осторожностью — его предшественники подтвердили расхожую поговорку — "первый блин комом".

докладніше тут

"ПОМАРАНЧЕВЕ НЕБО" С КРАСНЫМ ОТТЕНКОМ

Чем больше думаешь о фильме "Помаранчеве небо", тем хуже себя чувствуешь. Очередной "первый украинский блокбастер" находится где-то в другой плоскости, нежели то, что принято называть искусством.

докладніше тут

ПТАШКИ НЕБЕЗПЕЧНІ

Навіть сучасному глядачеві, який вдосталь надивився всіляких спецефектів, агресивні пташки з фільму Альфреда Хічкока "Птахи" видаватимуться досить жахливими. Чому? Хічкок майстерно нагнітає відчуття неминучої небезпеки, яка невідомо звідки і як з'явилася.

докладніше тут

ЗНАЙОМСТВО В ПОЇЗДІ ТА ОБМІН ТРУПАМИ

Кожного вівторка в театральній залі Центру театрального мистецтва ім.Леся Курбаса письменники представляють свій найулюбленіший фільм. Андрій Курков вибрав фільм Альфреда Хічкока "Незнайомці в поїзді".

докладніше тут

НЕОБЫЧНАЯ "БЛИЗОСТЬ"

Что может быть такого необычного в том, что весь фильм две пары влюбленных выясняют между собой отношения? Ответ в фильме "Близость".

докладніше тут
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ТА "ШТОЛЬНЯ"

9 лютого компанія "Артхаус Трафік" зробила заяву з приводу того, що Міністерство культури та туризму України не виконала обов'язків щодо підтримання вітчизняного кіновиробництва. Як бонус журналістам було продемонстровано трейлер першого нового українського трилера "Штольня".

докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
 Американські мрії та Радіаторний Рай

Євген ПОВЕТКІН, Київ.
Липень 21, 2006 р.. п'ятниця.

Крім традиційних форм показу кіно — в кінозалі або вдома за допомогою телевізора (можливо, під'єднаного до якого-небудь відеопрогравача) — останнім часом додався ще один, дещо несподіваний. Йдеться про перегляд фільмів у дорозі, найчастіше — в автобусі. Що було у відеотеці на рейс до мого рідного міста, на вечір і ніч в дорозі? Десь так на дві третини вона складалася з мультиків. Отож, я мав тоді нагоду подивитися обидві частини "Льодовикового періоду", а ще "Мадагаскар"...

Та от днями завдяки кінотеатрові "Жовтень" я зміг подивитися анімаційний фільм, який підходить "на всі сто" до перегляду в автобусі — йдеться, звичайно ж, про "Тачки", ще один досконалий витвір студії комп'ютерної анімації "Піксар". Особливо саме в українському перекладі. Тут вже уявляєш собі, як "спрацює" віднайдена перекладачем фраза про те, що "навіть у Києві таких доріг немає", коли будемо проїжджати одне з наших українських містечок, чимось схоже на Радіаторний Рай із фільму. Дорога там настільки знищена, що для виїзду звідти на трасу водій був змушений їхати... тротуаром. А ще цікаво спостерігати за тим, як бореться зі сном трейлер Марк, згадуючи, як хилить в сон глибокої ночі, десь уже за Полтавою...

Характеризуючи фільм "Тачки", автори рецензій здебільшого пишуть про його розважальну сторону, про майже циркові ґеґи на зразок падіння головного героя, автомобіля для перегонів Блискавки в яму з кактусами, повисання його на телеграфних дротах, лякання разом із буксиром Сирником тракторів і втеча від комбайна, відзначають майстерність, з якою перекладачі та актори зуміли донести таку веселу атмосферу картини до українського глядача. Це, безумовно, так, проте хотілося б зауважити ще про те, завдяки чому авторам анімації вдалося відійти від, так би мовити, одновимірності — так би мовити, суто розважальність, і все. Отже, хотів би звернути увагу на іронію та національний колорит.

Те, що "Тачки" — фільм американський, глядачеві не помітити важко, адже там в одному з епізодів навіть показано, як над сонним Радіаторним Раєм здіймається смугасто-зірчастий стяг. Проте авторам вдалося відтворити не плакатно-патріотичну, а справжню атмосферу Америки, бодай трохи вловити її невловимий дух. Тут згадується інший американський фільм, переглянутий нещодавно — "Зламані квіти" Джіма Джармуша.

Творці і "Тачок", і "Зламаних квітів" м'яко іронізують над автомобільною структурованістю Америки — життя тече по різному поруч із великою автострадою, з другорядною дорогою і вже зовсім інакше там, де є лише ґрунтова дорога. Те, що можна побачити мимохідь у епізоді, коли Дон Джонстон, головний герой "Зламаних квітів" їде спочатку автострадою, потім місцевою і врешті ґрунтовою дорогою до Пенні, у "Тачках" розгорнуто в цілу історію міста Радіаторний Рай, яке процвітало, допоки новозбудоване велике шосе між штатами не оминуло його.

Варто згадати і сентименти американців до спорту, зокрема, до автоперегонів — одна з домінуючих тем "Тачок" також побіжно згадується Джімом Джармушем у "Зламаних квітах", коли Лора — героїня, яку грає Шерон Стоун — розповідає про свого чоловіка, який згорів у машині просто під час перегонів — "вся країна бачила це по телевізору". Ну й, звісно, світ, в якому самі лише автомобілі й зовсім немає не тільки людей, а й тварин (навіть в яскраву лампу б'ються не мухи, а маленькі автомобільчики з крильцями) міг народився будь-де, проте виглядає логічним, що його вигадали саме в Америці.

Це, крім усього іншого, дуже іронічна візія того, наскільки сильно американці залежать від своїх "чотириколісних друзів": моя знайома оповідала, що в Сполучених Штатах той, хто не має водійських прав, змушений сидіти "в чотирьох стінах", бо в їхньому містечку тротуари навіть не передбачені...

Справді, американці вміють поіронізувати над собою, нам у них є багато чому повчитися, як робити весело, дотепно і нешаблонно. От тільки чомусь цієї самоіронії майже не знайти у "великому" голлівудському кінематографі, здається, що її прихисток — авторське кіно і мультфільми від "Піксар"...

Але у "Тачках" йдеться не тільки про іронію. Американці, здається, — це нація мрійників, причому мріють вони про самих себе. Про Велику американську мрію, яка полягає в тому, що кожен, незалежно від становища, здобуває своє щастя виключно своїми зусиллями, ми вже писали, коли йшлося про фільм Альфреда Хічкока "Незнайомці в поїзді". Блискавка — найкраще її втілення і водночас заперечення — сам він вміє ганяти дуже добре, проте без підтримки друзів його успіхи мало чого варті.

Відтак ми бачимо, що Велика американська мрія в "Тачках", як і в багатьох інших фільмах, вже не мрія, а реальність, і тоді вже мріють про інше. Наприклад, про те, щоб здобувши успіх, наприклад, виборовши врешті-врешт "Кубок поршня", не стати після цього зарозумілим негідником, а залишитись таким, як лідер перегонів у 1951-1953 роках "Б'юік" Док.

До речі, якщо звернути увагу на дату (а ще пригадати, власне, історію про минуле Радіаторного Раю), знову маємо справу з міфом про "золотий вік", який для американців часто уявляється десь саме в цей час. Велика світова війна завершилася перемогою, напад на Перл Харбор встиг забутися, "рядовий" американець десь в цей час купує свій перший автомобіль, а війна у В'єтнамі, протести, бітніки та хіпі десь ще далеко попереду в майбутньому.

В принципі, українці — теж нація мрійників, і ми теж вміємо говорити про свої мрії, знаходити для них мистецьке — а іноді й реальне — втілення. Проте, на жаль, поки що не зняли про свої мрії повнометражного мультика.

Та вже те, що змогли зробити бодай трішечки своїм мультфільм, знятий про свої мрії іншими, дає нам надію...

Щиро дякуємо кінотеатрові "Жовтень" за можливість подивитися фільм.

Адреса кинотеатру "Жовтень":
м. Київ, вул. Костянтинівська, 26, станція метро "Контрактова площа"
тел.: 417-27-02 (каса) и 417-30-04 адм-р
Автовідповідач: 205-59-51 (багатоканальний)
© 2005–2018. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: [email protected]