архив статей
можна подивитися тут



анонсы статей

НДР І НОСТАЛЬГІЯ У КИШЕНЬКОВОМУ ФОРМАТІ

23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея", виданої Львівською "Кальварією" за сприяння міжнародного фонду "Відродження" та Ґете-інституту. Події ж роману відбуваються на межі між західною та східною Німеччиною, на нічийній території біля Берлінської стіни.
докладніше тут

ІРЕНА КАРПА: "ЖИВУ ЗАРАДИ СПАЛАХІВ СВІТЛА"

Ірена Карпа — людина відома й доволі публічна, тому читати й чути про неї доводилося чимало. Мій досвід особистого спілкування показав, що вона є вдумливою натурою, яка ладна швидко прийти на допомогу. Сподіваюсь, це зможуть відчути й усі читачі "Культурного тренажера".
докладніше тут

АНАРХІЯ ВЖЕ ДЕСЬ ПОРУЧ

Cміливість незамовчування, що інколи доходить до зухвалого атакування дійсності з усіма її численними "чорними дірками" неправди, асоціються для героя книги Сергія Жадана "Anarchy in the Ukr" із справжньою справою, яка виправдовує його чоловічу самототожність.
докладніше тут

НЕЗАБАРОМ НОВИЙ ДЕНЬ. "ДЕНЬ ЄВРОПИ"

У письменниці Ірен Роздобудько цього року виходять дві книжки у київському видавництві "Нора-друк". Перша вже надрукована, це дилогія "Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері". Cерію "День Європи" продовжить Наталка Сняданко публікацією нового роману.
полный текст здесь

LET MY PEOPLE GO

Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко.

Оксана Забужко сприймає події минулого року в трагічному ключі й розвінчує міф про "безкровність" Помаранчевої революції.
докладніше тут

МІЖ НАМИ І НЕЮ

Слід сказати, що в Україні нечасто з'являлися подібні до антології одинадцятьох авторок "Ми і Вона" поетичні видання, які б сполучали довершеність текстів й мистецькі концептуальні фотопортрети.
полный текст здесь

СЕЗОННИЙ РОЗПРОДАЖ БЛОНДИНОК

Видавництво "Лілея НВ" пропонує читачам книжкову серію "Агресивна бібліофілія". Для першого долучення до книголюбної агресії я вибрав збірку оповідань Наталки Сняданко з провокативною назвою "Сезонний розпродаж блондинок".
докладніше тут

ПРОМОЦІЇ, ПРОГУЛЯНКИ, МЕДИТАЦІЇ
у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року.

Незважаючи на всі незручності, у цьогорічного Форуму є беззаперечний здобуток. Національна книжкова виставка "Форум видавців" стала вагомим брендом.
полный текст здесь

"БЕЗ МУЖИКА", НО С КИЕВОМ

Книга объединяет три произведения, представляющих автора виртуозным летописцем как событий собственной душевной жизни, так и жизни персонажей, перетекающей с разной степени потрясениями из советского экзистенциального опыта в постсоветский.
докладніше тут

КЛЮЧКИ ВАСИЛЯ ШКЛЯРА

Ми маємо — надзвичайно "читабельний" (саме цього Шкляр і прагне), написаний хорошою мовою, з цікаво закрученою інтригою, детектив. Цього достатньо, щоб книжка запам'яталася та зайняла належне місце в домашній бібліотеці.
полный текст здесь

ПОСТКОЛОНІАЛЬНИЙ ГЕНДЕР

Маємо звичну для постколоніальної та посттоталітарної країни гендерну інверсію: чоловічі образи в романі Жадана просякнуті фемінними рисами. А в романі Карпи з’являється жінка, яка претендує на володіння маскулінними рисами.
докладніше тут

"РЕДКАЯ ПТИЦА…"

Антология "НеИзвестная Украина" — это своего рода Ковчег: укромное пространство, стремящееся разомкнуться в руках отзывчивого читателя. Опытный Ной — автор проекта, составитель и редактор Игорь Клех — задался целью вывести из не- и малоизвестности произведения самых разных авторов.
полный текст здесь

НЕМНОГО МЫЛЬНЫЙ РОМ@Н

Не писатель, и не переводчик, — с гуманитарными штудиями никак не связанный, — скорее просто прагматик, вычисливший кратчайший путь к цели, — Януш Вишневский, доктор информатики и химических наук, в 2001 году выпускает роман "Одиночество в Сети".
полный текст здесь

ДМИТРИЙ БЫКОВ И ЕГО РОЛЬ В РУССКОЙ ОРФОГРАФИИ

О значении "Орфографии" для русской литературы можно сказать только то, что оно курьезно. Если этому произведению Дмитрия Быкова и суждено остаться в истории, то лишь в качестве примера несоответствия масштаба авторских амбиций и возможности их воплощения.
полный текст здесь

УБЕЙ МЕНЯ НЕЖНО, или
Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд.

Вот читатель — добровольная жертва — принимается за чтение "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд, он полон сил и желания овладеть книгой, его даже не остановит невнятное начало.
полный текст здесь

ЛЕСНАЯ КНИГА

На Воробьевых горах заложен основной архив Лесной библиотеки.

Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. Кого-то прельщает произвол формы, кого-то эксперименты с материалом или игры с текстом в непривычных для чтения условиях.
полный текст здесь

ЧТО ДЕЛАТЬ С НЕГАТИВАМИ

Французский писатель и философ Мишель Турнье в 1970 году публикует свой второй роман "Лесной царь", за который был впоследствии удостоен Гонкуровской премии. Добавлю, что сюжет романа основан на древнегерманских легендах о Лесном царе.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
"Раптом виростає ціла закінчена історія,

якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку".

Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько.


Інтерв'ю підготували Євген Повєткін, Марина Потеляхіна.
Грудень 26, 2005 р., понеділок.

14 грудня в рамках серії автограф-сесій, що їх проводило видавництво "Кальварія" в книжковому магазині "Фоліо" (він знаходиться в третій частині торговельного комплексу "Глобус", в Києві на Майдані Незалежності) журналісти "Культурного тренажера" мали нагоду поспілкуватися з письменницею Ірен Роздобудько.

Пані Ірен, на одній із зустрічей з читачами Ви говорили, що починали творчий шлях з поезій російською мовою. Чи видавали Ви свою поезію і чи не плануєте надалі писати й видавати її?


Ірен Роздобудьмо: "Писати я можу в будь-яких обставинах — навіть, якщо сидітиму на стелі догори ногами!" (Мальта).

— У мене є виданими дві поетичні книги: в 1989-му — "Штрих на чорній цераті" ("Штрих на черной клеенке") та в 1994 — "Ангели на проводах". Вірші написані російською, адже я народилася в Донецьку, де дуже мало чула української мови. Хоча, я вважаю, що на відміну від прози, вірші я б не змогла писати українською: вони тоді просто "надходили". Взагалі вірші для мене — це особлива річ, їх не можна "висиджувати", на той час, як працюючи над романом — усе ж таки треба сидіти за компьютером. Я б, звичайно ж, не відмовилася, якби мені запропонували видати збірку віршів. Після тих двох поетичних книжок я ще довгий час писала вірші і вони в мене лежать "мертвим вантажем". Але я не намагаюся їх терміново публікувати. А взагалі я перейшла ту межу, коли у автора виникає шалене бажання негайно оповістити людство про свою "нетлінку". Зараз від багатьох речей, які зі мною відбуваються через Слово, мені стає незатишно... Слава, мода, гроші мене в цій царині дуже мало цікавлять.

Як сталося так, що Ви почали писати детективи українською мовою?

— Першою моєю метою щодо детективів було те, щоби вони були настільки цікавими, аби їх читали, незважаючи на те, якою мовою вони написані. Зізнаюсь, що так воно і відбулося. Нині я зустрічаю людей, котрі ніколи не читали українською, а ці детективи були першими в іх житті українськими книжками. Друга мета — написати захопливо, зберігаючи закони жанру. Тоді, п'ять років тому, у нас, вважаю, було дуже мало такої гостросюжетної літератури. Але тепер її занадто багато, а я, нарешті, в інших своїх романах говорю те, що мені насправді хочеться.

Звідки Ви добирали детективні сюжети?

— Мене майже завжди питають — "звідки" і тоді я заплутуюсь в собі, як сороконіжка... І детективні сюжети, і сюжети інших романів виникають у мене з НIЗВІДКИ. Швидше так: з запахів, звуків, випадково почутого слова, обличчя в метро, картини раптом виростає ціла закінчена історія, якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку. А потім все починається знову.


Коли б герой повісті "Ранковий прибиральник" відволікся від виконання своїх ранкових обов'язків і визирнув у вікно, то міг би, наприклад, побачити такий краєвид" (Мальта)

Як мені здалося, спогади дитинства та юності є дуже важливими для психології героїв Ваших творів. Ви їх берете "готовими" чи конструюєте?

— Ніколи нічого не конструюю! Сконструювати дитячі і юнaцькі переживання неможливо. Ці періоди життя, про які ви кажете, були в мене досить насиченими і не завжди гарними. Не знаю чому, але я завжди, скільки себе пам'ятаю, думала про "високі матерії". Це так смішно, коли дитина в сім-десять років думає про влаштування всесвіту! Але, можливо, все це пішло на користь у слові...

Перебування головного героя протягом двох діб у відкритому морі — це справжній факт?

— Колись досить давно (я тоді вчилася в школі), я в газеті прочитала про те, як моряк випав з човна і пробув в морі дві доби в оточенні акул. От вам і відповідь на те, звідки народжуються сюжети... Цей факт "дрімав" в мені понад двадцять років.

Чимала частина дії повісті "Ранковий прибиральник" відбувається на Мальті. Ви на одній із зустрічей казали, що були на Мальті. Що найбільше запам'яталося там? Крім легенди про золотого сокола, є ще якісь мальтійські легенди? Чи відомо щось про мальтійську художню літературу?

— Все, що запам'яталося, я й змалювала в романі. Навіть не знаю, що ще додати. Мальта — маленька країна, там навіть немає "товстих" газет — тільки якісь "бойові листки" на одну сторінку. Вразили мене скульптурні зображення наших запорожців в їхніх храмах... Мабуть, там є гарні письменники, але про них у світі ніхто не знає, власне, так само, як і про українських. Хоча я б дуже хотіла прочитати твір якого-небудь мальтійця. А ще цікавішим було б почути відгук того ж мальтійця про мій роман.


Давнє місто у післяобідню спеку, здається, завмирає (Мальта).

Довкола "Ранкового прибиральника" мала місце дискусія на гендерну тематику. Мій друг сказав якось, що багато описів, викладених в повісті від особи оповідача-чоловіка, відгонять фальшивістю, коли заходить мова про суто жіночі деталі — про колготки, білизну, а особливо про парфуми. Мовляв, не може нинішній чоловік так чітко розрізняти запахи різних парфумів, достеменно пам'ятати їх назви, як у випадку героя повісті. Я ж з цим не погодився і навів подібний приклад — у фільмі канадського режисера Джеремі Подесви "П'ять почуттів" теж є прибиральник дорогих помешкань, який має тонке чуття запаху; він навіть хоче віднайти, як можна висловити любов за допомогою запаху. Цікаво, чи не мали Ви такої дискусії — стосовно запахів та жіночого погляду на світ?

— Такої дискусії у мене не було. Але в першій частині запитання є відповідь на те, наскільки важливим в житті людини є переживання дитинства та юності, адже герой пам'ятає ці деталі саме з цих періодів. Особливо — запах парфумів, котрі він ВПЕРШЕ купив для дівчинки. Це цілком природньо. А щодо "жіночого вбрання"... Запитайте вашого товариша, яка білизна була на його першій жінці. Він обов'язково це згадає. Це суто — чоловіче, якщо, щоправда, чоловік не є бабієм і падлюкою. У Володимира Цибулька є гарний вірш: "Перша жінка пахне акацією"... А, до речі, сучасні чоловіки розбираються у парфумах та моді не гірше, ніж жінки. Я навіть не знаю, як до цього ставитись. Часом мені це огидно.

В мене склалося враження, що виникла якась плутанина з дверима: між третіми та четвертими було ще двоє дверей, чому вони не враховані? А де шості двері: це двері у потойбічний світ?

— Ой! Мені здається що плутанини немає. Хоча треба перечитати власний твір... А "шості двері" нехай кожний розуміє, як хоче. Для мене стосовно цього тексту це двері до нового народження. Я боюся таких речей, як потойбічний світ — це таїнство, про яке не варто говорити вголос.


Оглядини узбережжя — одна з розваг для туристів. (Мальта)

Ви казали, що маєте повість "Шості двері" також у варіанті російською мовою. Чи не плануєте його видати, взагалі, чи плануються видання перекладів Ваших творів, зокрема, у Росії?

— Я сама нічого не планую. Якщо моїм видавництвам — "Нора Друк" та "Фоліо" — буде вигідно і цікаво просувати мої твори кудись далі, я буду не проти. А сама я не прагну оббивати пороги ані російських, ані інших видавництв. Два романи з восьми у мене написані двома мовами — обидва надруковані в журналі "Радуга". Тепер я пишу виключно українською й не можу витрачати час на переклад, у мене його обмаль. Я хочу встигнути написати те, що маю і хочу написати. Я б була не проти мати літературного агента, який би займався тим, на чому я зовсім не розуміюся — на укладанні всіляких угод, узгодженні якихось паперових справ, виступів. У мене часом від всьго цього голова йде обертом.

Хто є вашим улюбленим письменником у світовій та українській літературі??

— Їх багато: Кундера, Павич, Фаулз, Фолкнер, Паустовський, Бунін. З українських — Підмогильний, Хвильовий, Гуцало, Ліна Костенко.

За термінологією Дмитра Чижевського існують так звані "повні й неповні" літератури, залежно від представлення у них різних родів, видів і жанрів. Як ви б змогли оцінити сучасну українську літературу з цього погляду?


Ці скелі на острові Гозо виглядають величними за будь-якої погоди. Герой повісті бачив їх у більш спокійний час, коли їздив з друзями на пікнік (Мальта)

— Я дуже боюся давати чомусь оцінку, а тим більше — українській літературі. Я не є фахівцем в цій царині. Я, швидше за все, звичайний читач. І мені, як читачу, багато чого не вистачає. Наприклад, відвертості, мудрості, узагальнень якихось важливих речей, творів, які б були написані не для моди, а за покликанням, без псевдопатриотизму та матюків. Тих, від яких би залишався післясмак і купа думок.

Над чим Ви працюєте тепер?

— Зараз у видавництві Фоліо виходить мій новий роман "Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних для життя". Я дуже чекаю на його вихід. Про цей твір я можу відверто сказати — для мене він є дуже важливим. Я навіть тепер боюся його перечитувати. Пишу новий роман "Зів'ялі квіти викидають", хворію ним, мрію закінчити до весни. Бо на нього так само, слава Богу, чекають і мої видавці в "Норі Друк", адже я дала їм прочитати перші 60 сторінок. Директор видавництва Елеонора Сімонова з посмішкою питає: "Ірен, ну куди нам вас відправити, щоби ви скоріше дописали?" Хоча писати я можу в будь-яких обставинах — навіть, якщо сидітиму на стелі догори ногами!

Світлини: "Мiжнародний туризм"