можна подивитися тут
• Н. та О. Шевченки. Бранці мороку. Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Сняданко Наталка. Синдром стерильності. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сняданко Наталка. Чебрець в молоці. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Шевченко Наталя та Олександр. Бранці мороку. Автор: Марина РУДСЬКА
• Таня Малярчук. Говорити. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Таня Малярчук. Згори вниз. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Катерина Хінкулова. Drifters. Автор: Максим СУЩУК
• Андрухович, Жадан та Дереш презентують проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ"
• Єшкілєв В. Втеча майстра Пінзеля (рецензія). Автор: Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ
• Анджей Стасюк. Дорогою на Бадабаг (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Орхан памук. Сніг / Переклад: Олесь Кульчинського (рецензія). Автор: Григорій ХАЛИМОНЕНКО
• Любко Дереш. Трохи пітьми (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Громовиця Бердник. Знаки карпатської магії (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Прохасько Т. З цього можна зробити кілька оповідань (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Донецьк. Екскурсія в стилі "лихом об землю". Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сашко Ушкалов. БЖД (рецензія). Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Войцех Кучок. Гівнюк (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Ірен Роздобудько. Оленіум (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Голота Л. Епізодична пам'ять (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Криворучко О. Екстракт самотності (рецензія). Автор: Євген Повєткін
• Штельмах М. Блазні (рецензія). Автор: Марина Рудська
• Рената Літвінова. Володіти й належати (Рената Литвинова. Обладать и принадлежать). Автор: Ірина Цилик
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Ксенія Владимирова
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Марина РУДСЬКА
• Стартовий майданчик для читання
• Артем Чех. Цього Ви не знайдете в Яндексі
• Гриця Ерде. Don't eat my food (відеопоезія)
• Кундер, Ріо. Panicoffski
• Моника Швая. Я — зануда
• Шевченківська премія 2007 р. Роздуми
• Катерина Калитко. М.Істерії
• Ксенія Харченко. Історія
• Євгенія Кононеко. Жертва забутого майстра
• Євгенія КОНОНЕНКО. Новели для нецілованих дівчат, Повії теж виходять заміж
• Адам Бодор (Adam Bodor). Повертаючись до вухатої сови ("Z powrotem do uszatej sowy")
• Таш О (Tash Aw). Шовкова фабрика
• Маргарит Дюрас. Пробудження Лол В. Штайн
• Гринуэй П. Золото
• Алексей Иванов. Общага-на-крови
• Памук Орхан. Стамбул: город воспоминаний
• Марина Пикассо. Дедушка
• Салман Рушди. Гарун и море историй
• Бернард Вербер. Империя ангелов
• Інтерв'ю з прольським письменником Анджеєм Стасюком
• Мануела Гретковська. Жінка і чоловіки
• Свідзінський В. Вірш "Сарай"
• Лесь Мартович. Грішниця
• Ірена Карпа. Bithes Get Everything
• Ірена Карпа. Фройд би плакав
• Ярослава Литвин. Ігри
• Леопольд фон Захер-Мазох. Наследие Каина
• Лариса Денисенко. Танці в масках
• Таня Малярчук. Як я стала святою
• Інтерв'ю з молодою письменницею Галиною Ткачук
• Лєра Лауда "Металевий присмак на язиці" (новела)
• Йоханна Синисало. Тролль
• Патрик Барбье. История кастратов
• Ірен Роздобудьо. Амулет Паскаля
• премія "Літературний Олімп", 15 лютого 2007 р., Київ, Купідон
• Патрік Зюскінд. Контрабас
• Бегдерер Фредерик. Романтический эгоист
• Ёсимото Банана. Цугуми, N.P, Спящая
• Вадим Эрлихман. Король Темной Стороны. Стивен Кинг в Америке и России
• Катерина Хінкулова. Інтерв'ю з письменницею
• Отар Довженко. Інтерв'ю з письменникомю
• Микола Хвильовий. "Я. Романтика" (психологічний етюд)
• Жіноча література. Жанрово-гендерна вигадка
• Лариса Денисенко, роман "24:33:42". Інтерв'ю з письменницею
• Книжковий ярмарок до дня святого Миколая, Київ, 18-22 грудня 2006 року
• Катерина Хінкулова "36 пісень про життя"
• Володимир Даниленко "Сон із дзьоба стрижа", психоаналіз Ніли Зборовської
• 30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі.
• Галина Логінова. "Червоне солодке сонце"
• Герої одвічної партизанщини: Нестор Махно
• Андрій Кокотюха, "Темна вода", "Зоопарк"
• програма "Книжковий базар", радіо "Ера"
• Любомира Княжич "Морок"
• Остання надія самостраченої
Жіноча проза Марії Матіос "Щоденник страченої".
• "Останній діамант міледі" Ірен Роздобудько
• Ульяненко повертається
Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", відомого передовсім своїм романом "Сталінка".
• Ночі та дні Сільві Жермен
19 жовтня Київ відвідала відома французька письменниця Сільві Жермен.
• Погляд на світ із юності
Твори Петра Яценка "Повернення придурків" та Галини Пагутяк "Королівство"
• Вечірка, подарунки, тортик і... "Сумно"
Вітаємо! Інтернет-портал "Сумно", присвячений українській культурі та мистецтву, відсвяткував свій 1-ий день народження.
• Галина Ткачук "Славка"
• "Хуліган" і "Капіталіст"
11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.
• "І на тім рушничкові..."
Письменники Таня Малярчук та Олег Криштопа презентували свої нові книжки — "Як я стала святою" та "Кохання, секс і смерть — гарантовані".
• ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко) "Автогеографія".
• "Треба лягти під аудиторію..."
Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів — Стронґовським.
• Навернені, або Люди-трава
Стаття-алюзія щодо книжки Ірен Роздобудько "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя".
• Воля. Махно. Авангард
На фестивалі "День Незалежності з Махном" святковий офіціоз вирішили замінити тачанками, укр.суч.літом і стріляниною помідорами.
• День Незалежності з Махном, або
Ближче до тіла укрсучліт
(фоторепортаж)
• Манула Гретковська, Петро Петуха "Сцени з позашлюбного життя".
• Люба Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях"
• Мартен Паж "Як я став ідіотом"
• Вогонь моїх чресел
"Станіславський феномен" — від педології до педофілії та трошки про "Культ" Любка Дереша.
• "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ — поч. ХХІ ст.".
• Степан Процюк "Інфекція"
• Тетяна Винокурова-Садиченко "Жарт. Із життя психів"
• Мітч Каллін "Країна припливів"
• Чорний блазень
Найстрашніше в творчості Подерв'янського — це зовсім не його епатажність, а патологічна схожості його персонажів на наших сусідів та колег.
• Любко Дереш "Намір!"
• "Сімург" Світлани Поваляєвої
• Андрій Скрябін "Я, "Побєда" і Берлін"
• "В літературі мусить бути хоч щось святе…"
Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК
• This is my generation
У поколения писателей Стогоffа и Сенчина нет ни иллюзий, ни заблуждений. Может быть, именно с этого начинается подлинная свобода?
• Ірині Хомин "Сакрал"
в романі.
• Евгений Гришковец "Планка"
• Откуда есть пошел Пелевин...
Рассказывает сам автор в книге "Relics. Раннее и неизданное".
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Холодная кровь
Трумен Капоте — писатель, герой фильма, текст.
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Партія, розіграна над прірвою
Мистецтво компіляції та правда життя в книзі Іздрика "АМ ТМ".
• Жити швидко, співати "Гімн демократичної молоді"
Щойно вийшла в світ нова книга харківського письменника Сергія Жадана.
• Лагідна гра у небуття
Єжі Сосновський обережно проводить читача лабіринтами жахливого й майстерно розважає грою у фантастичне.
• Дві долі, "Три товариша" і шість дверей
Проза Ірен Роздобудько наділена якоюсь невловимою магією, секрет якої знає лише справжній письменник.
• З ностальгією, але без чорного песимізму
Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко.
• Старші за 16, молодші за 26 — це тенденція. У літературі
Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова, Віктор Маліновський та Любомир Княжич — молоді автори видавництва "Кальварія".
• Фабрика над прірвою
Панківські блазні шотландського письменника Іена Бенкса ("Осяча фабрика").
• Ірена Карпа: "Живу заради спалахів світла"
Інтерв'ю з письменницею.
• Як позбавитися негативів
Мішель Турньє та його роман "Лісовий цар": рефлексії.
• "Ты, Пушкин, Бог…"
10 февраля 1837 года погиб великий русский поэт — Александр Пушкин. Что это имя говорит представителю молодого поколения?
• НДР і ностальгія у кишеньковому форматі
23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея".
• Ожившие слова
Но если власть в романе Владимира Сорокина "Голубое сало" величественна и страшна, то литература откровенно жалка.
• Берёзовая виртуальность Есенина
28 декабря 1925 года погиб поэт Сергей Есенин.
• "Раптом виростає ціла закінчена історія,
якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку".
Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько.
• Лесная книга (книга на свежем воздухе)
Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. На Воробьевых горах заложен основной архив Лесной библиотеки.
• Анархія вже десь поруч
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Дмитрий Быков и его роль в русской орфографии
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Убей меня нежно, или
Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд.
• Let my people go
Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко.
• Незабаром новий день. "День Європи"
Kнижкову серію, започатковану "Норою-друк", продовжують твори Ірен Роздобудько й Наталії Сняданко.
• Ярмарок "Книжковий світ" у Києві
Наші нотатки.
• Нормальный гонщик
Джорджио Фалетти написал свой первый роман "Я убиваю".
• No problem
У британского литератора Кристофера Фаулера, автора мистического триллера "Спанки".
• Японец-профессионал в суперлегком жанре
Новеллы Кэндзи Маруяма в сборнике "Сердцебиение".
• "Нам греки не чужие, говорю…"
Дни греческой культуры прошли в конце октября в Харькове.
• Две Ольги
13 ноября исполнилось 30 лет со дня смерти знаменитого ленинградского поэта Ольги Берггольц.
• Читання для всіх
Інтерв'ю з письменницею Наталкою Сняданко.
• Немного мыльный ром@н
Януша Вишневского "Одиночество в Сети".
• Між нами і Нею
Тексти і фото одинадцяти львівських поеток в антології "Ми і Вона".
• Все детективы ведут в Рим
Гийом Прево насчитал "Семь преступлений в Риме".
• Цирюльник-детектив
Дебютный роман Христиана Шюнеманна "Парикмахер".
• Сезонний розпродаж блондинок
Збірка оповідань Наталки Сняданко в серії "Агресивна бібліофілія".
• "Русская надежда" живет в украинском Харькове
Лауреатом Всероссийской литературной премии имени Сергея Есенина стала харьковчанка Анна Минакова.
• Нечитабельная история
в романе Элизабет Костова "Историк".
• Как сытый голодного жить учил
Сказка Мадонны Риччи "Лотса Тугой Кошелек".
• Кодируетесь?!
"Код да Винчи" Дэна Брауна — один из многих.
• Бочкотара по-японски
Новый роман Харуки Мураками "Послемрак".
• "Станиславка" — больше, чем просто библиотека
Харьковской музыкально-театральной библиотеке им. Станиславского — 50 лет. Многая лета!
• Промоції, прогулянки, медитації
у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року.
• В Киммерии, у Максимилиана
Третий Международный Волошинский (репортаж)
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Перформанс начинается…
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Часть 2
• Джон Краули: "Поиграйте с идеями"…
…в романе "Эгипет".
• Унитаз и гитара
Виктор Пелевин/"Generation П"/Фредерик Бегбедер/"99 франков".
• Мелодия, (еще) не ставшая песней
О книге Харуки Мураками "Джазовые портреты"+ интервью с переводчиком Иваном Логачевым.
• "Историческая матерьяльность" Владимира Пучкова
Вышла новая книга стихов автора "Штрафная рота".
• Ключки Василя Шкляра
Детектив, містика, еротика.
• Уэльбек как диагноз
Что делать, когда все есть, а счастья нет?
• Боль-любовь
Расстроенное "Пианино" Эльфриды Елинек.
• Игра в слова
Не тормози — сникерсни!": кому нужен ново-мотояз?
• Как стать писателем…
…и можно ли продать качественную книгу?
• Летучий голландец и его "голландская жена"…
…в литературном мире Эрика МакКормака.
• "Редкая птица…"
Презентация московской антологии "НеИзвестная Украина" на Днепре.
• "Без мужика", но с Киевом
Prosus nostalgos Евгении Кононенко.
• Постколоніальний ГЕНдер
Романи Сергія Жадана "Депеш Мод" та Ірени Карпи "Фройд би плакав".
• Плохишам везде у нас дорога, плохишам везде у нас почет
Кратко о главном в детских романах Йона Колфера.
• Интриган Артуро Перес-Реверте
Каждое воскресенье испанский писатель пишет по одному эссе. Какие они?
• Кто виноват?
Портрет "обыкновенных преступников" в романе Бена Элтона "Попкорн".
• Предположение жить
Репортаж о том, как в Харькове праздновали день рождения Пушкина.
• "Анонизм" и Набоков
"Сповідь киянина еротомана" — книга для интимного чтения.
• Девочка и Клодель
"Ода радости" девятнадцатилетней харьковчанки Анны Минаковой.
• Путь настоящего Акунина
Это превращение модного беллетриста Акунина в русского писателя Чхартишвили.
• Живописное слово Макса Волошина
Как бы ни напоминали стихи Волошина японские миниатюры, разница между ними весьма существенна.
• Орган пятой власти
Детектив-антиутопия американского писателя Д.К.Фауста "Дьяволы Фермана".
• "Весь этот маскерад…"
Лермонтов по прозвищу Маешка в анекдотах.
• Место встречи изменить нельзя
Где же еще могут встретиться писатели-фантасты, как не на киевском "Портале".
• История прототипа "Парфюмера",
рассказанная им самим
Роман Альфредо Конде "Человек-волк" рассказывает о любимом серийном убийце писателей-интеллектуалов.
• Веселий монах Дзен
Блазень Іккю видавав себе за дурня, але часто шив в дурні інших.
• Словарь "непереводимых" слов
Что будет, если mimesis заменить на imitation?
• Вино с печалью пополам
О всенародно чтимом шедевре "Враги сожгли родную хату".
• Тарас Шевченко
говорит по-французски
• Версия reversio
• Культурный таксидермизм
Сергея Соловьева
• Русский друид Николай Гумилев
• "В тихоструйном теченьи "ДвуРечья"…"
• Ценности археологии
• Питательная маска литературной критики
• Фантастика в картинках
• Влад Цепеш по прозвищу "Дракула"
• Золотоискатель
• Ты куда, Одиссей?
• "Панство розлитих вин"
• Книга из супермаркета |
КАМУФЛЯЖ В ПОМАДІ
30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі. Літературний доробок письменниці складається з п'яти книг: чотирьох прозових — "Ексгумація міста", "Орігамі-блюз", "Замість крові", "Сімург" — та однієї збірки поезій "Камуфляж в помаді".
докладніше тут
ПІД ЧЕРВОНИМ СОЛОДКИМ СОНЦЕМ ІСПАНІЇ
З нової книжки Галини Логінової "Червоне солодке сонце" можна дізнатися, як в тій країні вижити простій українській студентці, якій заборгували стипендію.
Не можна не помітити прагнення Галини Логінової якнайдалі відійти від стилю та тематики свого першого роману — "Піщаної ріки". Друга книжка явно тяжіє до стандарту якісної масової сучасної літератури. Письменниця орієнтується на жанри молодіжного та жіночого роману, за основу вона бере автобіографічний матеріал.
докладніше тут
АНДРІЙ КОКОТЮХА ЯК ІМІДЖМЕЙКЕР СУЧУКРМАСЛІТ
16 листопада 2006 року в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшла зустріч з письменником Андрієм Кокотюхою. Активна читацька публіка вже знає, що Андрій "вчворив" цього літа на літконкурсі "Коронація слова" — переміг у ньому двічі, тобто зайняв одночасно перше й друге місця з романами "Темна вода" (вид-во "Нора-Друк") і "Зоопарк" (вид-во "Зелений пес").
докладніше тут
НА ВОГНЕВОМУ РУБЕЖІ ПОТРІБНО СТРІЛЯТИ
28 жовтня 2006 року, як завжди по суботах, на радіо "Ера ФМ" вийшла спеціалізована програма про українську та перекладену українською мовою літературу "Книжковий базар". Навіть якщо не враховувати нашого українського "безриб'я" на подібні тематичні передачі, "Книжковий базар" — зовсім не плітка чи селявка, словом — не якась дрібнота, це справжній морський монстр. От тільки від сьогоднішньої програми залишилося враження, що ця рибина невідь-чого почала, як то кажуть, "мілко плавати".
докладніше тут
УЛЬЯНЕНКО ПОВЕРТАЄТЬСЯ
Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", які були презентовані 26 жовтня в кнайп-клубі "Купідон" на творчому вечорі письменника, відомого передовсім своїм романом "Сталінка", завдяки якому він став лауреатом малої Державної премії ім. Тараса Шевченка в 1997 р.
докладніше тут
"ОСТАННІЙ ДІАМАНТ МІЛЕДІ"
Коли я прочитала роман Ірен Роздобудько, який називається "Останній діамант міледі", сталося щось не те — ніби якесь розчарування або, радше, неочікуваний ефект. Короче, глюк у матриці. Місяць я думала над цим романом, але потім вирішила звернутися до письменниці за роз'ясненнями. Отже відповіді на запитання про роман плавно переросли в інтерв'ю.
докладніше тут
ОСТАННЯ НАДІЯ САМОСТРАЧЕНОЇ
Основна частина "Щоденника страченої" дійсно зовнішньою композицією наслідує щоденникові записи. Проте — героїня-оповідачка не тільки читає свою історію, а ще й напружено та зосереджено рефлексує над нею, а рефлексія — це шлях до усвідомлення того, чим є власна особистість та її буття. У Марії Матіос і сама пристрасть, і її рефлексія, і рефлексуюча особистість — категорії в значній мірі соціальні.
докладніше тут
ВЕЧІРКА, ПОДАРУНКИ, ТОРТИК І... "СУМНО"
19 жовтня 2006 року в мистецькому кнайп-клубі "Купідон" інтернет-портал "Сумно", присвячений українській культурі та мистецтву, відсвяткував свій перший день народження.
докладніше тут
ПОГЛЯД НА СВІТ ІЗ ЮНОСТІ
Книжка Петра Яценка "Повернення придурків" та роман Галини Пагутяк "Королівство" дуже схожі. Обидва твори являють, так би мовити, дитячий — тобто простий, наївний і водночас ґротескно-іронічний погляд на суспільне життя-буття.
докладніше тут
СЛАВКА UNLIMITED
Письменниця Галина Ткачук у книзі "Славка" несподівано виявила цілий незвіданий літераторами-скарбошукачами край, в який можна потрапити без шкоди здоров'ю та психіці. Як виявилося, проглядаючи світ очима семи-десятирічної дитини, можна побачити в ньому такі чарівні речі, яскраві образи й гротескні поєднання, які доросла не зможе ні витворити, ні побачити "під кайфом", як би не старалася.
докладніше тут
"ХУЛІГАН" І "КАПІТАЛІСТ"
11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок — "Хулігани" та "Капітал" двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.
докладніше тут
"І НА ТІМ РУШНИЧКОВІ..."
5 жовтня в кнайп-клубі "Купідон" пройшла презентація нових книжок Тані Малярчук "Як я стала святою" і Олега Криштопи "Кохання, секс і смерть — гарантовані". Головна інтрига вечора полягала, втім, у представленні читацькій публіці не тільки нових книжок, а й, так би мовити, нової ланки літературного "виробництва", іронічно пойменованої в афіші як "Сімейний дует "Рушничок".
докладніше тут
Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
|
|
Євген ПОВЕТКІН, Київ.
Листопад 29, 2006 р., середа.
26 жовтня виповнилось 118 років з дня народження одного з найвідоміших повстанців доби української Отаманщини 1918-1921 років — Нестора Івановича Махна.
24 і 25 cерпня в місті Гуляйполі проходив мистецький фестиваль "День Незалежності з Махном". Хоча увага преси та мас-медія до події не була надто великою, все ж у ці дні був непоганий шанс хоча б мимохідь дізнатися про фестиваль і згадати про Махна і махновщину не тільки тим, хто й без того про це знав і пам'ятав, тобто шанс для когось іще, окрім організаторів, учасників та гостей, тих, хто хотів, але з різних причин не зміг приїхати, і, звичайно, самих мешканців Гуляйполя. , тому не все з того, що відбувалося, удостоїлося згадки в пресі й на телебаченні. Окрім виступів літераторів із тачанки, просто-таки шикарних (особливо для Гуляйполя, не надто, м'яко кажучи, розбещеного гастролями) рок-концертів і не менш розкішного поетичного боді-арту, відбулася ще одна подія, варта окремої уваги. Мова про лекцію відомого політолога й культуролога Андрія Окари "Самокерований Хаос, як основна матриця української політичної культури".
Лекція, втім, проходила в атмосфері, далекій від академічності. Просто зібралася група людей в центрі футбольного поля закинутого стадіону, під приємно-теплим (не справдилися побоювання спеки "під сорок градусів", на щастя) південним сонцем, серед беззаперечно далеких від міської штучності запахів — степу і кінського посліду (коні саме катали всіх охочих на знаменитих махновських тачанках). І, зібравшись разом, почали поступово занурюватися у філософські роздуми.
Нестор Махно, 1919, http://makhno.ru |
Предмет цих роздумів, як завжди, незмінний: наше буття, коли трохи конкретніше — наше українське буття. Відправна точка — отой самий "самокерований хаос" — так пан Андрій назвав феномен, циклічно повторюваний в українській історії, коли несподіване вивільнення від чужого ворожого порядку кличе до життя ту чи іншу форму громадської самоорганізації. Можна послідовно пригадувати такі явища, як Запорізька Січ та козаччина, українську революцію 1917-1921 років, однією з найбільш яскравих сторінок якої, власне, і є махновський повстанський рух, далі боротьба УПА під час Другої світової війни, рух до здобуття незалежності в кінці 80-х — на початку 90-х, зрештою, зовсім нещодавня Помаранчева революція...
Цікаві вони нам не тільки самі по собі, а й, по-перше, тим, що це все коли не зовсім унікальні українські, то принаймні страшенно відмінні від сусідів явища, по-друге, це відбувається чітко циклічно — неодмінно за великим емоційним піднесенням настають втрати, зради, занепад, а за цим занепадом і затишшям громадського духу знову раптом настає піднесення. Такі ненастанні повторення формують суто український плин часу, який не прямує вперед по лінії, аж поки та лінія не урветься, а поволі обертається по колу, без початку і без кінця... І що б не казали, все перераховане являє собою форми зовсім окремого, неповторного українського буття. Тому ці моменти в українській історії Андрій Окара воліє називати онтологічними. Крім, так би мовити, масових онтологічних моментів, таких, як махновщина чи Помаранчева революція, були й індивідуальні, що виявилися в творчості або філософії окремих людей, наприклад, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, митців двадцятих років двадцятого століття, яких пізніше назвуть представниками "Розстріляного Відродження".
Досить часто ці особисті буттєві моменти відображають, осмислюють моменти справжнього буття всієї громади — Тарас Шевченко й Микола Гоголь, приміром, раз по раз у своїй творчості звертаються до теми козаччини. Не можна не помітити, як усе літературне покоління 20 — початку 30 років ХХ століття, поки ще не винищене репресіями, терором й ідеологічним диктатом, зачудовано дивилося в зовсім нещодавню українську революцію, і на отаманщину, і на махновщину в тому числі. Письменник Валер'ян Підмогильний написав оповідання "Третя революція", в якому відтворив своє бачення махновської вольниці, і в нього вийшов, так би мовити, "портрет в інтер'єрі" — повстання в Південно-Східній Україні подано не саме по собі, а в контексті стану всієї тогочасної громади, її життя та цінностей.
Смисл назви "Третя революція" дуже простий — в передовій описаної Підмогильним фронтової махновської газети було написано, що "анархізм в особі революційних махновців творить третю революцію. Перша революція скинула царя, друга — капіталізм, але тій, другій, не стало сили знищити владу взагалі". Проте сама "третя революція" виявилася в Підмогильного поняттям значно ширшим за "просто" махновщину — це революція, під час якої село повстало проти міста. Слід одразу відкинути спокусу розглядати конфлікт села та міста аж занадто спрощено, навіть примітивно — мовляв, на місто посунула неграмотна некультурна, темна й відстала, а до всього озвіріла людська маса, керована заздрістю та ненавистю до "розжирілого", на їхню думку міста. Насправді селяни під проводом Махна, на нетривалий час прийшовши до міста, мали змогу спостерегти його життя не з далекої, як раніше, перспективи, не з базару і не з просмерділих вагонів третього класу, і не із заробітчанських бараків, а з відстані дуже близької, так як може бачити те, що робиться в домі, його господар. Й побачене інколи цікавило й зачаровувало кремезних бійців Чорної гвардії не гірше, як нова яскрава іграшка — малих дітей. Мені, наприклад, подобається це місце оповідання:
Нестор Махно, 1919, http://makhno.ru |
Білизна міських жінок чарувала їх своєю дивною м'якістю і мереживом. Коли розпадалися перед ними гардероби й комоди, вони брали в руки тонкі пахучі сорочки, прозорі панталони, розгортали їх, роздивлялись їх на світло, невиразно відчуваючи, що й кохання тут таїть їм незнані насолоди.
Справді — діти, та й годі! Але далеко не всі спостереження можуть викликати таке замилування. Ось інше: "Андрій Петрович глянув на нього й мимоволі стенувся — в очах селюкових, таких спокійних і похмурих допіру, зайнялася смертельна звіряча лють. Він відчув у цьому на мить перетвореному погляді всю безоглядну ненависть села до пана і до всього, що панським здавалося: до піджака, до комірця, білої руки, до кам'яних будинків і цілого міста".
Звідки ця зненависть? Проте цілком можна й інакше поставити питання: що зробили або чого не зробили городяни такого, за що їх зненавиділо село? Споконвіку до міста від селян забиралося найкраще, найсмачніше й найсолодше з того, що вони змогли виростити, там зрештою залишалася чимала частина зароблених ними грошей. На початку ХХ століття виходило так, що майже все з того, що прийнято називати "благами цивілізації" — електрика, водогін, якісні одяг та взуття, медицина та гарна освіта — діставалися виключно містам. Село платило данину містові не тільки грошима й усяким смачненьким, а також і людьми. Найкращі селянські діти, виросши, прямували здобувати своє місце в місті, виривалися із сільської глушини й безнастанної роботи, а здобувши бодай мізерну посаду, не поверталися до села зовсім, як герой роману "Місто" Валеріана Підмогильного Степан Радченко, або поверталися бездушними негідниками, і таких персонажів у творах письменника теж вистачає. Коли настала "третя революція", село прийшло в місто не так здобути собі якісь матеріальні блага, як вчинити над містом суд справедливості й побачити на власні очі, що ж такого є в городян, що дає їм моральне право панувати над селом.
І вони не бачать в тих городян нічого шляхетного. Всякий махновський повстанець може спостерегти, як величезні натовпи кинулись красти дрова, пиляючи красиві тінисті дерева просто на центральному бульварі. Підмогильний тонко іронізує: "Хапливо бралися до праці, бо було й лячно. Це не було дозволено, а й не заборонено, бо що заборонено першого дня махновської влади, а може, й усіх наступних днів?" Інший об'єкт іронії — страшенна інфляція всяких духовних цінностей, втілених у книжках, при обміні на їжу: "Усе тут підлягало виміну, тільки не книжки. Ніякий штукар не виносив сюди цих рушіїв культури, бо й за цілий університет не дістав би картоплини. На базарному полі людський розум зазнав смертельної поразки від вікового свого перебійника — людського шлунка".
Від загального, так би мовити, вуличного плану зображення Підмогильний поступово переходить до ближчого — так би мовити, домашнього. І тут ми бачимо мало втішного. Григорій Опанасович, життя якого, як виявилося, трималося на двох підвалинах — щоденне ходіння на посаду та домашній комфорт. Стає не по собі, коли спостерігаєш, як цей вже зовсім немолодий сивий чоловік плаче, як мала дитина, за речами, які в нього відбирають, як судомно хапається за пальто, яке надяг на себе хтось із махновців. Це — момент духовної порожнечі, відчуття даремності всього прожитого життя, марності життєвих мрій та сподівань. На противагу Григорієві Опанасовичу, представнику "старого", ще царського світу "до імперіалістичної війни" його старший син Альошка — дітище революції. І він — справжній негідник. Він прекрасно почувається в ролі агента-провокатора та комуністичного шпигуна при штабі батька Махна. Його справжня життєва філософія — облуда, бо він ставиться до селянства, яке масово йшло до лав Чорної гвардії, виключно як до "м'язового будівельного матеріалу": "Той хлопець з обрізаном іде тільки тому, що має м'язи й хоче ворушитись. Ми даємо Махнові організувати цих м'язоворушників, як капіталістам колись виробництво. А потім ми приходимо й експропріюємо на свою користь".
Нестор Махно з донькою Оленою Михненко, Париж.
http://makhno.ru |
Знову повертаючись до широкого панорамного плану зображення, не можна не помітити, що описане Підмогильним місто, як і все тогочасне суспільство, хворе. Якщо не тілесно, як Ксана, то вже точно — духовно. Вже немає ніде ні краплини людської гідності, немає честі — можна йти на будь-яку ницість і приниження, тільки б лишитися жити, тільки б не зачіпали. До уст і очей у дуже багатьох, приміром, як у Марти Данилівни, прилипли фальшиві усмішки та нещирі лагідні або кокетливі фрази. Таку саму продажну посмішку мала та повія, яку зненацька застрелив Махно під час п'яного бенкету переможців. Між іншим, саме Несторові й відкривається ця епідемія нещирості й підлабузництва, він має дар бачити всіх оточуючих наскрізь: "Він почував, що всі лізуть до нього, як воші, липнуть, щоб посмоктати з його перемог, щоб навернути його на своє. Він знав, що його оточують всілякі шпики — комуністичні, петлюрівські, лівоесерівські. Він бачив їх наскрізь, ненавидів їхні підступи й невиразні натяки. Кожне слово їхнє було замах на нього, а він хотів бути тільки собою".
Підмогильний одного разу назвав себе "суворим аналітиком доби". Сучасні читачі та дослідники його творчості переважно пов'язують це самовизначення із загалом песимістичним настроєм його творів. Проте якраз щодо "Третьої революції" хочеться вивільнитися від цього читацького очікування-упередження, а заразом і трохи відійти від традиції літературознавства останнього десятиліття трактувати творчість письменника майже завжди в ключі фрейдизму та психоаналізу. Песимістичним твір був би в тому випадку, якби Ксану вбили або якби вона просто тихо згасла від сухот у своєму ліжку, а Нестір Махно так і залишився б трагічно самотнім, як той дуб, про який він пише вірш у свій записничок. А так — остання Ксанина любов усе ж відбулася, Ксана зустріла Нестора, щоправда, як ото берізка в лісі, зрубана під корінь, падаючи, на мить переплітається гіллям з дубом... І можна бути впевненим — і дубові після того недовго лишилося стояти. І Нестір Махно, і творець його літературного образу Валер'ян Підмогильний пішли у вічність у смутний для України час — тридцяті роки. Щемкий нині спогад про них — обоє — хоча й з різних причин — що називається, не дожили — не доспівали...
Згадуючи незвичайну лекцію Андрія Окари в Гуляйполі, я роздумую над тим, що українці — нація партизанська. В певні періоди партизани збираються зі зброєю в руках — на Січі, в Холодному Яру, в Гуляйполі, у волинських лісах... Проте навіть коли зовні все спокійно, все одно знаходяться повстанці духу, які не дають погаснути жаринам спротиву. В партизанщині чи не найважливішим моментом є незримий зв'язок з полеглими бойовими товаришами, постійне переживання належності до їхньої громади, і усвідомлення місії, з якою вони відрядили тебе, донині живого ще, до світу, до якого вони не дійшли — не долетіли...
Тарас Шевченко вижив на засланні, бо відчував особистий зв'язок з повстанцями-холодноярцями доби Коліївщини, немовби бачив їх перед собою своїм духовним зором. Валер'ян Підмогильний, напевне, одного разу записав себе до незримого повстанського загону Української революції, загону, який завжди стоїть до останнього. І в лавах цього загону можна побачити постать батька Махна. Вічна пам'ять Вам, повстанці, які спромоглися сказати своє слово спротиву злу, що облягає звідусіль, слово, за яке довелося накласти головою, але без якого б ми нині задихнулися...
|
