архів статей
можна подивитися тут



анонси статей

РЕКЛЯМА САМОГО СЕБЕ

Вийшла нова книжка "повного неґативатора" від постмодерної укрсучліт ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко)"Автогеографія".

Найрозповсюдженішою ж думкою про ІБТ залишається міф про відсутність у нього будь-якої толерантності по відношенню до текстів, які він розглядає, і брак такту по відношенню до їхніх авторів. Критика критикують за те, що він когось критикує. Це за ситуації, коли ІБТ майже сам тягне вітчизняне літературознавство геть від звичного міфологізаторства його функцій. Та будемо чесні: передражнювання, панібратство, зверхність — прикмети його письма.
докладніше тут

НАВЕРНЕНІ, АБО ЛЮДИ-ТРАВА

Звичайно, не варто порівнювати книжки між собою, тим більше авторів, які живуть в різних країнах, пишуть на різних мовах, мають різний досвід, різну стилістику і таке інше. Але ж, читаючи "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя" Ірен Роздобудько, мозок видав щось на кшталт: "Ну от! Український Коельо!" Цікава форма викладу.
докладніше тут

ВОЛЯ. МАХНО. АВАНГАРД

От і відбулася нарешті незвична зустріч двох культур — музичного і літературного авангарду, що здебільшого твориться (і споживається) великими містами, і невеликого містечка в приазовському степу, про яке, втім, чули хоч раз майже всі — Гуляйполя. Два дні — 24 і 25 серпня 2006 року в місті Гуляйполі Запорізької області тривав фестиваль мистецького авангарду "День незалежності з Махном".
докладніше тут

КНИЖКОВИЙ СЕКС

Новий роман Люби Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях" можна назвати постмодерністським літературним експериментом, кодом для розшифровки якого може стати дослідження М.Бахтіна "Творчість Франсуа Рабле та народна культура середньовіччя та ренесансу". В цю ігрову систему вписується й суржик книги — адже в святковому свавіллі можна все.
докладніше тут

ПОЛЬСЬКІ ЛОЛІТИ

Повісті М.Гретковської "Беладонна" та П.Петуха "Самі для себе", які складають книжку "Сцена з позашлюбного життя", поєднані єдиною тематикою — темою адюльтеру. Попри винахідливість та еротичність описів інтимного життя, автори розповідають про адюльтер традиційно — це любовний трикутник, який руйнує сімейні узи.
докладніше тут

ВАЖКА РОБОТА ІДІОТА

За останні кілька десятків років у світовій літературі романів на кшталт "герой нашого часу" з'явилося більше, ніж протягом попередніх кількох століть. Книжка Мартена Пажа "Як я став ідіотом" (2001 р.), — чергова у серії оповідань про покоління ХYZ. У ньому розповідається, як сучасним французьких молодикам заважає жити інтелект.
докладніше тут

ВОГОНЬ МОЇХ ЧРЕСЕЛ

Весь "станіславський феномен" — це не "туга за несправжнім", як вважає Іздрик, а "лихо з ненашим", себто споконвічний спротив шовінізмові пролетарських столиць, що має позалітературну природу. Це чудова школа цілком стоїчного протиборства: якщо не можна відмінити окупаційно-спілчанський час як фізичну величину, то вільно буде заборонити його відлік у своєму творі й писати про капці та піжами якого-небудь Фріца Ріттена фон Герцмановського-Орляндо.
докладніше тут

ВСІ ЛЮДИ — СЕСТРИ?

Як відомо, будь-яке статеве розмежування у нестатевій сфері свідчить про комплекс неповноцінності. Певно, саме з цим зітнувся Василь Габор, укладаючи грубезний фоліант під назвою "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ — поч. ХХІ ст."
докладніше тут

ДІЯҐНОСТИКА ВІД ПРОЦЮКА

Коротше, на прикладі Степана Процюка як безперечного учасника "станиславівського феномену", дається спостерегти наступне. Провінційні топоси сьогодення, як правило, не завжди мають свій власний розгалужений літературний текст. Тому коли автор винаходить персональну мітологію, то виходить деміюргія, воццекургія й безперечний феномен із плевритом на ранок. А якщо в нього не стає сили на опис метафізики місця з нуля (а не з соціяльно заповіданої топографії, як у "харківського" Жадана чи "донецького" Солов'я), то варто вступати в АУП.
докладніше тут

ЧОРНИЙ БЛАЗЕНЬ

Будь-яка культура повсякчас усвідомлює свій кризовий стан, проте справжня небезпека виникає не за ситуації, коли не видно нічого глибшого за шаровари та конкурентоспроможнішого за писанку. Рівень розвитку падає лишень за відсутності бунтівника, трікстера, Чорного блазня, який споглядає повсюдну ентропію, сміючись. Тож безкомпромісність і безапеляційність Подерв'янського робить його саме тим дефіцитним альтернативним продуктом, необхідним для споживання нашій гіпотетичній КОНТРкультурі.
докладніше тут

архів статей

можна подивитися тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
"Треба лягти під аудиторію..."

Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів — Стронґовським.

Що турбує молодих поетів України?

Основна проблема молодих авторів — попри те, що вони є, що їх дуже багато і і серед них немало талановитих, в тому, що нема необхідної "засвітки". Їх не хочуть чути, їх не сприймають, їх навіть ігнорують.

Минулоріч у Львові був цілий день вуличних читань, але на жаль, була погана погода. На щастя ми мали шанс виступити в театрі Л. Курбаса на вечорі поезії нон-стоп, і там молодь отримала ту "засвітку", яку вона заслуговує. Ми маємо такі цифри: 25 чоловік приїхало і виступило, в результаті 7 журнальних публікацій та дві виданих книжки. Мова йде про "Сучасність", "Березіль", видавництво "Кальварія", котре активно стало займатися молодими, тощо. Тобто я зацікавлений в тому, щоб такий успіх підтверджувати.



Керманич молодих українських поетів — Стронґовський
Цього року до Львова приїхало 40 осіб зі всієї України, яких мені вдалось організувати, яких відбирав, спираючись на свій особистий смак, тому що в літературі, як і в будь-якому мистецтві, не можна не бути суб'єктивним.

Ви вдоволені результатами цього року?

Нам вдалося, гадаю, чудово виступити на сцені біля Оперного театру. По-перше, львів'яни потроху починають звикати до вуличної поезії. І по-друге, там були ті самі "потрібні" люди, — я запросив видавців, критиків журналів, щоб вони трошки відпочили від Форуму видавців з його напруженою атмосферою, і спробували себе в якості слухачів, і відповідно, оцінювачів тих літераторів, які в майбутньому складатимуть кістяк їхньої видавничої справи.

Одна з найцікавіших акцій Першого літературного фестивалю цього року — читання у львівській ратуші.

Розкажіть докладніше про це.

Це була ідея Остапа Сливинського. Там, гадаю, важила не стільки сама поезія, скільки можливість піднятися на одну з найвищих точок Львова і читати вірші просто в небо. Пропустимо той факт, що віршів не було чути, що люди споглядали панораму міста, але який розмах! Для мене побувати там означало відірватися від своєї акції і за 20 хвилин добігти до Ратуші, піднятися на вежу, прокричати вірша в мегафон і повернутися назад. Суцільний адреналін.

Що для Вас слем? І вуличні акції, і слем — це спроба наблизити поезію як камерне мистецтво до ширшої публіки, до шоу-бізнесу. На слемі ми беремо артистизмом, талантом, вмінням тримати аудиторію.

На цьому слемі у Львові, окрiм роз'яснень що воно таке є ми матимемо нагоду послухати найліпших слемерів України. Це переможець першого харківського слему на фестивалі ZEX — Павло Коробчук, це переможець першого ірпінського слему на семінарі творчої молоді "Смолоскипа" Микола Леонович, це люди, які зарекомендували себе як видатні читці, — Дмитро Лазуткін, Олег Коцарев, Богдан-Олег Горобчук, і це люди, які тільки пробують себе в слемі і це непогано у них виходить. Публіка завжди визначає інакших переможців, і це мені до вподоби. Куди не приїздиш, всюди різні смаки, і оці смаки вони людьми підтверджуються.

Тобто у слемі не журі визначає переможців, а публіка?

В слемі є дуже цікавий момент. Справа в чому: є професійне журі. Воно визначає власних переможців. I є глядацьке журі, яке випадково вибирається із зали, це люди, які одне з одним не знайомі.

Позаяк слем проходить в кілька турів, глядацьке журі змінюється. Тому думку глядацького журі можна вважати більш об'єктивною, але часто висновки глядацького та професійного журі збігаються. Так було на київському слемі на фестивалі "Київські лаври", переможцем став Аркадій Штипель.

Ви сказали, що молода поезія іде до шоу-бізнесу — це як?

Скажімо так, той табір поезії, який намагаюся вести я, він в переважній своїй більшості підтримує цю ідеологію. Поезія має бути чутною, для того, щоб її бути чутною, вона має набувати тих форм, які здатне сприймати суспільство, яке виросло на кліпах, на MTV, на "Сімпсонах" зрештою.

В чому полягає ця ідеологія? В тому, що читання мусить бути більш емоційним, чи читання мусить продаватися?

Читання має сприйматися. Якщо аудиторія не здатна сприйняти бубоніння класичних поетів, значить, треба трошки лягти під аудиторію. Щоб вона впізнавала знайомі ритми, знайомі емоції, які їй відомі з кліпів та музики, і відповідно на це реагувала. Ми вже маємо позитивний ефект від того, що в поезію прийшов слем.

По-перше, поети стали чіткіше читати, їх стало можна слухати. Коли виходить щось невиразне, немите, втомлене на сцену, утикається в свого зошита, його навіть сфотографувати по-людськи не можна, і воно починає тихенько без мікрофону бубоніти свої нетлінні творіння, то вибачте — на таке люди не підуть. І якою б геніальною людиною вона не була б, вона лишиться непоміченою. Якщо вона хоче, щоб її почули, вона має відповідати вимогам аудиторі.



Молода письменниця Галина Ткачук
Є інший табір молодих поетів, які декларують своє неприйняття подібного "спопсіння" літератури, як вони це називають. І ці люди, як, наприклад, Олег Романенко, Галина Ткачук, Артем Захарченко декларують, що справжньому мистецтву всі ці шоу-забобони не потрібні, це все може бути, але воно є як пінка на молоці, хто не любить — той прибирає, а поціновувачi — вони сприймуть. Натомість я намагаюся залучати і цей табір до своїх акцій, бо одна справа — мистецькі засада, інша — талант.

У вийшла книжка, у Ксені Харченко теж — це треба читати. В мене в листопаді теж щось намічається, у видавництві "Факт"... Чим більше читачі знатимуть, що якісна література є і молоді її теж пишуть, тим ліпше буде для всього літературного процесу.

Хто з поетів Львівського літфесту Вас особливо імпонує?

Мабуть Сергій Тимофєєв — це один з тих людей, котрих шаную. Він не просто займається поезією, він знайшов людей, які пишуть електронну музику, і він кладе свої вірші на музику, він знайшов людей, які знімають відео, і він кладе свої змузиковані вірші на відео, — і ось ми маємо поетичний відеокліп, — все в формації MTV. І після цього глядач думає: а поверніть-но мені текст — і йде купувати книжки. Так і має бути.

Інтерв'ю підготувала Ксенія ВЛАДИМИРОВА.