анонсы статей

РОССИЙСКИЙ ФИЛЬМ С ПРЕФИКСОМ НЕДО-

Я понимаю, что картина "Недоверие" однозначно рассчитана на психологию восприятия западного зрителя, я не против, что рассказ для удобства подается по-английски, я понимаю, наконец, что и герои фильма, и постановочная группа сильно рисковали. Но кое-что я НЕДОпонимаю…

полный текст здесь

"ЛИШЬ С ОТКРЫТЫМИ ГЛАЗАМИ Я СЛЕПНУ"

Затоичи Такеши Китано — боец, искусно владеющий мечом, обладающий молниеносной реакцией и наносящий удары с потрясающей точностью. Блондин. Игрок в кости. Массажист. Вроде как слепой…

полный текст здесь

ТРИ СЕСТРЫ ВОЕННЫХ ЛЕТ

Малоизвестные страницы юности великого российского артиста Кирилла Лаврова — дебют в деревенском клубе на Вятке.

полный текст здесь

СВЯТО ПОМІЖ НАМИ

Софі Лорен, як і належить матері, дуже пишається власними дітьми, та подекуди виникає питання: "А чи не занадто?" Відповідь дає творча робота молодшого з її синів — Едоардо Понті, який став сценаристом та режисером фільму "Поміж нами".

полный текст здесь

В АФГАНИСТАНЕ… С ВОДКОЙ В СТАКАНЕ…

Фильм "9 рота" хорошо поработал… и как зрелище, и как патриотически-воспитательное произведение.

полный текст здесь

"ПОД НЕБОМ ГОЛУБЫМ ЕСТЬ ГОРОД ЗОЛОТОЙ…"

Графика в мультфильме "Страна фантазий" угловатая, никакого 3D. Впрочем, условность графического воплощения не помешало фильму быть удостоенным Гран-при на Международном кинофестивале анимационных фильмов в Аннеси (Франция).

полный текст здесь

"ШПИОНСКИЕ СТРАСТИ" ПО-КИТАЙСКИ

"Дом летающих кинжалов" — это интересный, хоть и местами банальный сюжет, потрясающая операторская работа, красивейшая природа, танцы и боевые искусства.

полный текст здесь

КОСИЧКА, СКАКАЛКА, ПАРАНДЖА…

У фильма Сиддика Бармака "Усама" много общего с древнегреческими трагедиями, в которых также показаны сильные и страстные женские характеры, но которым также не спастись от власти Рока.

полный текст здесь

ГРОТЕСКНЫЙ АРБУЗ

Фильм "Капризное облако" причудливый и довольно незамысловатый. В нем много стилизаций под порнографию, но рассказывая о любви, режиссер капризно балансирует на грани гротеска и нежности.

полный текст здесь

"НЕБО НАД БЕРЛИНОМ"

Ангел видит Берлин черно-белым, а что может быть тоскливее серых панельных многоэтажек? Ангел ищет выход в поэзии. Но разве кому-то есть дело до невидимых существ с крылами и их невидимых записных книжек?

полный текст здесь

"БАРХАТНАЯ РЕВОЛЮЦИЯ. МУЖСКОЙ СЕЗОН"

Стилизованные на западный манер российские просторы привносят в фильм некоторую фантастичность. Такая условность происходящего — свидетельство того, что в кинематографе xUSSR оригинальный художественный язык для боевиков не выработан, а режиссеры используют давно опробованную голливудскую схему.

полный текст здесь

ЛЮБОВЬ НА СЕДЬМОМ НЕБЕ

Как бы своеобразен ни был ненецкий образ жизни, мотивы поступков героев фильма "Невеста седьмого неба" просты: любовь, страх одиночества.

полный текст здесь

ЧЕРНОЕ-ЧЕРНОЕ ОЗЕРО

Стоит ли фильм вообще смотреть? Стоит, чтобы отрешиться от представлений о злополучной экзотике и понять, что в Японии социальных проблем масса и никакой технический прогресс их не снимает.

полный текст здесь

ПОВЕСТЬ О СОВЕРШЕННОМ ЧЕЛОВЕКЕ

Идея фильма "5 препятствий" — продолжение "Совершенного человека" — только если в старом фильме исследовалось человеческая плоть — человек сидел, лежал, пил, ел, целовал женщину, то теперь под объектив попал homo творящий.

полный текст здесь

ЗАГРИММИРОВАННЫЕ СКАЗКИ

Скучно и грустно смотреть на приключения и братьев-сказочников, и вурдалаков, их пугающих. И если принято говорить, "сказка — ложь, но в ней…" мудрость народная, то сказочном фильме "Братья Гримм" неправды много, а вот удачных идей недобор.

полный текст здесь

архив статей о кино и театре

можна подивитися тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Terra incognita, або Вистава для тих, кому за 30

Ярослава ВАНЄЧКА, Київ.
Жовтень 24, 2005 р., понеділок.

Прем'єра вистави на одну дію за п'єсою Ежена Йонеско "Стільці" відбулася 22, 23 жовтня в київській Майстерні театрального мистецтва "Сузір'я". Постановка здійснена зусиллями творчого об'єднання "Д.Ц.Т.Д." — "Двоїна. Це. Театр. Двох". Юрко Яценко та Лариса Паріс, жоловік і дружина на сцені та в житті, не вперше звертаються до творчості французького драматурга. Кілька років тому їхнє бачення "Голомозої співачки" та "Стільців" вже мали змогу оцінити київські глядачі. І от тепер знову — той самий Йонеско, ті самі герої, той самий театр абсурду.

Ежен Йонеско
Аби відчувати, не конче володіти, достатньо буває самої уяви (Східна мудрість)

Двоє літніх людей, надзвичайно самотніх, чомусь дуже нещасних і обділених долею, зайняті лише тим, що кожного вечора перебирають спогади, як старе, нікому не потрібне лахміття, розказуючи одні й ті самі історії, одними й тими самими словами. В їхньому житті нічого не відбувається, і, стомившись від монотонності, вони придумують те, чого ніколи не було й не буде. Так, наприклад, старі очікують на гостей, ясна річ, уявних гостей — військових, вчителів, лікарів, маршалів, президентів, які прийдуть заради того, щоб вислухати Послання. Це послання дуже важливе, воно плекалось роками, воно про такі речі, які допоможуть всім людям одразу, воно змінить життя на планеті у тому випадку, якщо тільки його вислухають. Одна біда, для промови щоразу бракує слів, а промовець щоразу спізнюється.

Класична екзистенційна драма (З програмки)

"Як ви ставитесь до театру абсурду?" — запитав Олексій Кужельний перед початком прем'єрного показу, звертаючись до глядачів. І, виявилось, що це запитання було дещо провокаційним, бо Юрко та Лариса грали більшою мірою якусь ліричну, наповнену символічним та навіть містичним змістом, виставу.

Щоб зрозуміти, як ставляться актори до Йонеско та Йонеско до них, розібратися з питаннями жанру та іншими, я звернулася безпосередньо до режисера, Лариси Паріс.

- Скажіть, будь ласка, в чому секрет такої невгамовної цікавості до творчості Йонеско. Чим він вам подобається? Можливо, є щось і таке в його творах, що є неприйнятним, що дратує?

— Мені подобається в ньому абсолютно все. Вісім років тому, та й зараз, я звернулася до нього, як звернулась би до літньої людини, яка в цьому житті знає більше за мене, розуміється в багатьох питаннях краще. Я читаю його і кажу собі: "Як багато є того, чого я ще не знаю, чого я ще не відчувала". Ви бачили, ми не граємо людей похилого віку, не акцентуємо на цій деталі увагу, але особисто для мене вона надзвичайно важлива.

Лариса Паріс, актриса, режисер, драматург.
- Можливо, тому вистава й названа "Terra incognita", невідома земля? Як ви гадаєте, Йонеско, з його театром абсурду, співзвучний більшою мірою часові, глядачам чи особисто вам?

— Він цікавий, перш за все, мені, тому що почуття, їх відтінки, ситуація, наприклад, коли шукаєш, але не можеш знайти вихід, — це все реальні речі, з якими так чи інакше стикався кожен на своєму життєвому шляху. Іонеско в людині стільки всього вмів побачити, що вивчати, досліджувати його можна безкінечно довго. Не знаю, чи зрозумілим видасться цей спектакль для людей зовсім молодих. Мені здається, вже десь приблизно після тридцяти років співзвучними, як ви кажете, можуть бути ті проблеми, до яких звертався драматург.

- Скажіть будь-ласка, чим продиктований був вибір мови (питаю, тому що Лариса розмовляє російською, і зрозуміло, що їй так легше. — Прим. Я.В.)?

— Це був свідомий вибір найкращого перекладу.

- Тобто ніякої ідеології...

— Абсолютно справедливо, лише творчий підхід. Справа в тому, що в драмі абсурду своєрідно вирішується проблема часу. Наприклад, вісім років тому ми грали виставу, яка тривала більше двох годин. Зараз ми вкладаємось в годину двадцять. Справа в тому, що О.Коломієць, Л. Шевченко створили дуже якісний, поетичний переклад, в якому вже закладена музика, якісь специфічні інтонації... Вони дозволяють глядачеві навіть не зрозуміти, а радше відчути ті моменти, які нам би хотілось підкреслити в п'єсі.

- В Майстерні "Сузір'я" невеличкий зал, який знаходиться безпосередньо поряд зі сценою. Наскільки заважає чи допомагає вам у цій ситуації глядач?

— Зал реагує по-різному, і я до цього ставлюсь з розумінням. Взагалі я хочу сказати, що цей театр — це театр майбутнього. Тут якась особлива, ні з чим не зрівнянна атмосфера творчого вільного співіснування дирекції театру та режисерів з акторами, акторів і глядачів. В Росії кілька років тому був задум створити щось подібне, але там ці ідеї не вкорінилися, не прижилися. Зате в Києві ми маємо осередок, де може себе реалізувати і постановник-режисер, і актор, якщо його проект цікавий і вартий уваги.

П'єса Ежена Йонеско "Стільці". Афіша.
- Розкажіть трішечки про вашу "Двоїну", а крім того, як вам вдається поєднувати амплуа актриси, режисера, драматурга?

— Поєднувати вдається просто. От сьогодні я актриса, потім зачинюсь вдома на кілька місяців і буду писати, писати. Тоді я драматург і зв'язок з навколишнім світом підтримую виключно через Юрка, який десь бігає, з кимось домовляється, вирішує всі проблеми нашого театру (сміється). "Д.Ц.Т.Д." існує з 1995 року. Ми ставили такі вистави, як "Голомоза співачка" та "Стільці" за Іонеско, "Щасливі дні" за Беккетом, "Катерина Кабанова як врна є" та "Дервальд" за Островським. А взагалі, більш детальну інформацію про нас та нашу "Двоїну" ви можете отримати з нашого сайту.

- Дякую за цікаву розмову, а для читачів даю посилання на вищезгаданий сайт: www.artportal.org.ua/dwojina.

Ежен Йонеско "Стільці"
Режисер-постановник: Лариса Паріс
Виконавці: Лариса Паріс та Юрко Яценко
Переклад з французької: О.Коломієць, Л. Шевченко
Музичне вирішення та сценографія: Лариса Паріс та Юрко Яценко
У виставі використані фрагменти творів композиторів: Ф. Алена, П. Булєза, К. Вайля, С. Генсбура, М. Коломб'є, О. Мессіана, К. Штокгаузена, А. Шьонберга.