про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

10 березня, 2016
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

АНГЕЛЬСЬКЕ ОСІННЄ КОХАННЯ

Після кількарічної перерви, коли на "Молодості" не були представлені українські повнометражні дебюти (бо жодного такого не було знято), нарешті з'явився наш фільм, знятий молодим режисером Аланом Бадоєвим, відомим своїми музичними кліпами. Його назва — "Orangelove", викликає цілком конкретні асоціації з революційними подіями. Але насправді стрічка зовсім не про помаранчеву революцію, вона навіть не є основним тлом для зафільмованої історії.
докладніше тут

ТРУДНОЩІ СПІЛКУВАННЯ

Короткий метр має певні перваги перед повометражним кіно. Адже саме в коротких фільмах, хронометраж яких обмежений, режисерам часто вдається концентровано висловити думку, досягти більшої виразності. Власне, найбільше стрічок — 27 (переважна більшість з них — з Європи), змагалося саме в конкурсі короткого фільму. Загалом, вони продовжували тенденцію, що спостерігалася на "Молодості" ще пару років тому, — повернення до оповідного, неквапливого, традиційного за формою кіно.
докладніше тут

СЕРЙОЗНІ СТУДЕНТИ

Дивно, але при перегляді студентських фільмів конкурсної програми "Молодості", постійно бентежила думка, що представлене кіно — зовсім не молоде за духом. Очікуєш, що їхнє кіно буде фонтанувати експериментами, гумором, коханням, нетривіальними думками. Натомість цьогорічна добірка студентських робіт це уособлення серйозності, класичность виконання, реалізму, ніякого хуліганства або хоча б веселої гри. Загалом на конкурсі було представлено 25 стрічок з 17 країн світу, серед яких — Франція, Великобританія, Німеччина, Італія, Польща, Ізраїль, Румунія, навіть такі далекі краї, як Південна Корея, Індія і Австралія.
докладніше тут

АМЕРИКАНСЬКІ МРІЇ ТА РАДІАТОРНИЙ РАЙ

Відтак ми бачимо, що Велика американська мрія в "Тачках", як і в багатьох інших фільмах, вже не мрія, а реальність, і тоді вже мріють про інше. Наприклад, про те, щоб здобувши успіх, наприклад, виборовши врешті-врешт "Кубок поршня", не стати після цього зарозумілим негідником, а залишитись таким, як лідер перегонів у 1951-1953 роках "Б'юік" Док.

докладніше тут

НАВАЛА СИНТЕТИЧНОГО ЩАСТЯ

"Хепі піпл" Олександра Шапіро — фільм перевантажений, в усіх розуміннях, в тому числі й буквальному. З іншого боку, образна, інформативна, логічна, сюжетна надмірність, перевантаженість деталями — це, безумовно, свідомий режисерський хід. Вона — це виклик творця глядачеві: зможеш витримати натиск абсурду — виграєш гру й, можливо, отримаєш насолоду від того, що темні грозові (і так само метафоричні) хмари над головами героїв зненацька осяває блискавка істини...

докладніше тут

ДРАЙВ ОТ ДЭВИДА ЛИНЧА

На Малхолланд Драйв происходит ужасная авария. В живых остается лишь молодая красавица-брюнетка, в результате столкновения потерявшая память. Обстоятельства сводят ее с только что прибывшей в Голливуд Бетти, мечтающей о карьере актрисы.

докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Люди, які грають в ігри

Катерина ТАРЧЕВСЬКА, Київ.
Грудень 18, 2006 р., понеділок.

Цього року "Молодість" вирішила заперечити поширені забобони і включила до конкурсної програми повнометражних фільмів 13 стрічок. До того, один з фільмів навіть мав назву "13". Для кого це число стало щасливим, а для кого — не дуже.

Загалом, воно мало кому принесло щастя. Журі не було щедрим, призів (у тому числі й повнометражному кіно) роздало небагато, особливо, якщо порівнювати з попередніми роками, коли крім основних нагород, відмічали різними дипломами і відзнаками. І це при тому, що рівень конкурсної програми був досить пристойним. Мабуть, беручи приклад з переможців попередніх "Молодостей" (коли вигравало важке психологічне кіно), переважна більшість стрічок була присвячена або сімейним драмам, або складнощам у людських стосунках. Зняті вони у більшості своїй доволі традиційно, без експериментів, але тим не менше багато з них справді щось зачіпали в душі і змушували співпереживати їхнім героям.



"Ейфорія"
Труднощі в спілкуванні й взаєморозумінні найчастіше виникали через... гру. Адже гра стала стилем сучасного життя. І справа навіть не в тому, що люди грають у різних обставинах різні ролі. Куди небезпечнішою виявляється гра (усвідомлена чи ні) з людськими почуттями. Така гра не матиме переможців, її результат — душевний біль і розчарування, її не припиниш, натиснувши на кнопку.

Оскільки навряд чи конкурсні фільми будуть доступні для широкого глядача (як уже повелося), то варто зупинитися на змісті деяких. Одна із найжорстокіших зафільмованих ігор — та, яка маніпулює людиною, робить її залежною від інших — у стрічці "13" (реж. Гела Баблуані, Франція-Грузія). Змагання на зразок "російської рулетки", де ставкою виступають людські життя, зняті у вишуканому ретро-стилі "фільм нуар". Інші ігри не такі страшні, хоча наслідки їх бувають непередбачувані. Дівчина-доглядальниця хворого ("Гра" Алісії Шерсон, Чилі), знайшовши чужий портфель несподіваним і непомітним чином втручається в життя незнайомих їй людей. Для неї — це гра, про яку вони не підозрюють, але вона змінює життя всіх. У фільмі "Друге січня" (реж. Мет Уінн, Великобританія) компанія людей віком за 30-ть грають у друзів, хоча насправді всі вони мають складні й неоднозначні почуття один до одного, а їхнє щастя і успішність — всього лише захисна маска. Хлопець, який після самогубства батька приїхав до дядька, став жертвою гри на почуттях своєї нерідної тітки, яка то нехтувала ним, то наближала до себе. Зрештою біль від такого ставлення змушує скоїти жорстокий вчинок ("Пінг-понг" Маттіаса Лутгардта, Німеччина). Гра на випробовування кохання зрештою завершується трагедією ("Orangelove" Алана Бадоєва). Повернення жінки до чоловіка і двох дітей, яких вона колись покинула, її гра у взірцеву мати, а потім чергова втеча — спричиняють нестерпний біль усій родині, але з іншого боку спонукають ще більше згуртуватися батьку і дітям ("Краєчком даху", реж. Кім Россі Стюарт, Італія).

Володар Гран-прі — "12:08 На схід від Бухаресту" Корнеліу Порумбою з Румунії теж якоюсь мірою стосується сучасних ігор. Учасники ток-шоу в провінційній студії намагаються з'ясувати — чи справді 16 років тому в їхньому місті відбулася революція, завдяки кому і які зміни вона принесла. Але будь-яка велика подія з плином часу обростає міфами, незначне — виростає, значне — нівелюється. Мабуть, саме завдяки сатиричній злободенності цей фільм виграв змагання на "Молодості". До того ж, він здобув і "Золоту камеру" за кращий дебют на цьогорічному Каннському кінофестивалі.

А ось рішення головного журі щодо присудження звання найкращого повометражного фільму "Ейфорії" Івана Вирипаєва (Росія) викликає, м'яко кажучи, здивування. Журі відмітило, що цей фільм викликав у них естетичний і емоційний шок. Щодо естетичної сторони картини — справді, робота оператора у зйомках природи досконала. Але те, що розгортається на тлі величної природи — безкрайого степу, великої ріки, і убогих людських поселень, залишає відчуття безнадії. Історію у фільмі навіть важко назвати любовним трикутником — кохання в умовах байдужості, пияцтва, жорстокості, тваринних інстинктів вижити не може. Фільм не несе жодної життєстверджуючої ідеї, лише фіксуючи моральний бруд і темне начало в людині.

Взяти, наприклад, іншу стрічку конкурсної програми — "Мавпи взимку (реж. Мілена Андонова, Болгарія), яка розповідає три історії про різні жіночі долі, про складність життєвого вибору на користь дитини. Попри трагічність цих переплетених між собою новел (довелося навіть бачити глядачку, яка просто ридала після сеансу, настільки її вразив цей фільм), у них читалося життєстверджувальне послання. У "Ейфорії", як на мене, з гуманістичним посланням не склалося. Тож чи не маємо тут справу з грою у високе мистецтво?
© 2005–2016. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: text@kut.org.ua