архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

СЕРЙОЗНІ СТУДЕНТИ

Дивно, але при перегляді студентських фільмів конкурсної програми "Молодості", постійно бентежила думка, що представлене кіно — зовсім не молоде за духом. Очікуєш, що їхнє кіно буде фонтанувати експериментами, гумором, коханням, нетривіальними думками. Натомість цьогорічна добірка студентських робіт це уособлення серйозності, класичность виконання, реалізму, ніякого хуліганства або хоча б веселої гри. Загалом на конкурсі було представлено 25 стрічок з 17 країн світу, серед яких — Франція, Великобританія, Німеччина, Італія, Польща, Ізраїль, Румунія, навіть такі далекі краї, як Південна Корея, Індія і Австралія.
докладніше тут

ТРУДНОЩІ СПІЛКУВАННЯ

Короткий метр має певні перваги перед повометражним кіно. Адже саме в коротких фільмах, хронометраж яких обмежений, режисерам часто вдається концентровано висловити думку, досягти більшої виразності. Власне, найбільше стрічок — 27 (переважна більшість з них — з Європи), змагалося саме в конкурсі короткого фільму. Загалом, вони продовжували тенденцію, що спостерігалася на "Молодості" ще пару років тому, — повернення до оповідного, неквапливого, традиційного за формою кіно.
докладніше тут

ЛЮДИ, ЯКІ ГРАЮТЬ В ІГРИ

Цього року "Молодість" вирішила заперечити поширені забобони і включила до конкурсної програми повнометражних фільмів 13 стрічок. Серед них: "13" (реж. Гела Баблуані, Франція-Грузія), "Гра" Алісії Шерсон, Чилі, "Друге січня" (реж. Мет Уінн, Великобританія), "Пінг-понг" (реж. Маттіас Лутгардта, Німеччина), "Orangelove" (реж. Алан Бадоєв), "Краєчком даху" (реж. Кім Россі Стюарт, Італія), "12:08 На схід від Бухаресту" Корнеліу Порумбою з Румунії, "Ейфорії" Івана Вирипаєва (Росія).
докладніше тут

АМЕРИКАНСЬКІ МРІЇ ТА РАДІАТОРНИЙ РАЙ

Відтак ми бачимо, що Велика американська мрія в "Тачках", як і в багатьох інших фільмах, вже не мрія, а реальність, і тоді вже мріють про інше. Наприклад, про те, щоб здобувши успіх, наприклад, виборовши врешті-врешт "Кубок поршня", не стати після цього зарозумілим негідником, а залишитись таким, як лідер перегонів у 1951-1953 роках "Б'юік" Док.

докладніше тут

НАВАЛА СИНТЕТИЧНОГО ЩАСТЯ

"Хепі піпл" Олександра Шапіро — фільм перевантажений, в усіх розуміннях, в тому числі й буквальному. З іншого боку, образна, інформативна, логічна, сюжетна надмірність, перевантаженість деталями — це, безумовно, свідомий режисерський хід. Вона — це виклик творця глядачеві: зможеш витримати натиск абсурду — виграєш гру й, можливо, отримаєш насолоду від того, що темні грозові (і так само метафоричні) хмари над головами героїв зненацька осяває блискавка істини...

докладніше тут

ДРАЙВ ОТ ДЭВИДА ЛИНЧА

На Малхолланд Драйв происходит ужасная авария. В живых остается лишь молодая красавица-брюнетка, в результате столкновения потерявшая память. Обстоятельства сводят ее с только что прибывшей в Голливуд Бетти, мечтающей о карьере актрисы.

докладніше тут

ЦЕНЗУРА У КІНО

Фільми в Україні продовжують забороняти. Ми звернулися до фахівців кіногалузі з проханням прокоментувати цю ситуацію. Отже, Деніс Іванов, продюсер проекту "Артхаус Трафік", режисер Станіслав Сукненко та голова кіноклубу Запорізького університету Олег Шинкаренко погодилися відповісти на наші запитання.

докладніше тут

БОЕВОЙ "НУАР" ХХI ВЕКА

Пусть "Счастливое число Слевина" и называют смесью Тарантино с Гаем Риччи, тем не менее, можно с полной уверенностью заявить, что это вполне самостоятельный фильм в подобном жанре. МакГигану удалось создать по-настоящему гремучую смесь фильмов "нуар" 40-х и драйвового экшна 2000-х.

докладніше тут

НЕОБЫЧНАЯ "БЛИЗОСТЬ"

Что может быть такого необычного в том, что весь фильм две пары влюбленных выясняют между собой отношения? Ответ в фильме "Близость".

докладніше тут
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ТА "ШТОЛЬНЯ"

9 лютого компанія "Артхаус Трафік" зробила заяву з приводу того, що Міністерство культури та туризму України не виконала обов'язків щодо підтримання вітчизняного кіновиробництва. Як бонус журналістам було продемонстровано трейлер першого нового українського трилера "Штольня".

докладніше тут

ВЕРНУ НА МИГ ВОСПОМИНАНЬЕ!

Герой картины Криса Нолана "Помни" Леонард Шелби страдает потерей кратковременной памяти. Каждый день ему приходится приспосабливаться к действительности по системе, разработанной им самим, — это причудливые татуировки-записи по всему телу и поляроидные фотографии с комментариями.

полный текст здесь

"ДЕННА ВАРТА": ЧИ ВАРТО ДИВИТИСЯ?

Долгожданное продолжение истории противостояния Светлых и Темных сил, именуемое "Дневной Дозор", громко стартовало на широких экранах 1 января, заявив о себе как о первом фильме 2006 года.

полный текст здесь

СУДЬБА ЕГО ВОЛНУЕТ ЗРИТЕЛЕЙ…

В минувшее воскресенье 18 декабря украинские телезрители увидели премьеру самого мистического романа Михаила Булгакова "Мастер и Маргарита". Напомним, что роман не единожды экранизировался.

полный текст здесь

ЦЫГАНСКАЯ "ОДИССЕЯ"

Удивительный темпоритм у фильма Кустурицы "Время цыган". Cмена "счастливых"/"несчастных" эпизодов происходит с такой частотой, что возникает впечатление полной автономности этого опыта от сколько-нибудь близкого нам.

полный текст здесь



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Гамлет. Сни. Небо

Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Грудень 11, 2006 р., понеділок.

Нечасто буває так, — але буває, — що йдучи до театру на одну виставу, натомість потрапляєш на іншу. Але причина, через які відбулася заміна вистави "Ромео і Джульєтта", поставленої відомим режисером Андрієм Жолдаком, незвичайна й, можна сказати, екзотична для української сцени. Вистава була заборонена до показу дирекцією Національної опери, де Жолдак представляв столичній публіці свої сценічні роботи, створені ще тоді, як він був режисером Харківського драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка. Очевидно, керівництво Опери сприйняло повністю або частково оголених акторів, які ходять сценою строєм, б'ються, сідають на унітази й занурюють одне одного в речовину коричневого кольору, що на вигляд дуже нагадує лайно, як порнографію.

За словами режисера, сказаними ними в прямому ефірі на радіо "Ера ФМ" в передачі "Час культури", вистава в чималій мірі покликана відтворити стан суспільства під час передвиборчої кампанії 2004 року. Про це, між іншим, мали натякати зображення на моніторах з боків сцени — з лівого боку в безупинному режимі показували передвиборну агітацію кандидата Януковича, з правого — кандидата Ющенка. А над сценою, над усім дійством мав висіти виконаний в традиціях сталінських років лозунг "Мистецтво повинне бути духовним".

На жаль, поки що український глядач "завдяки" турботі людей, які нині "керують культурою", позбавлений можливості побачити виставу інакше, як у вигляді невеликого слайд-шоу перед іншою виставою — вже відомої йому постановки "Гамлет. Сни". Привід задуматися над проблемою свободи самовираження митця в Україні — адже коли дійшло до прямого, не алегоричного мистецького втілення тих огидних хвороб, на які хворіє нині наша духовність і суспільство, то такий твір заборонили, а митця вигнали не тільки з Харківського театру, а й узагалі з української сцени — і тепер він плідно працює в Берліні.

Але, на щастя, те, що хотів висловити Жолдак в "Ромео і Джульєтті", часткового можна відтворити з інших, все-таки показаних публіці вистав. Зокрема, з "Гамлет. Сни".

У версії, створеній Андрієм Жолдаком, немає не тільки точного, а й навіть вільного слідування подіям шекспірівської п'єси. Шекспіра, власне, являють в основному тільки фрагменти закадрового читання тексту. Режисер, так само як і драматург, торкається теми влади, але робить він це, так би мовити, з дещо іншого боку. Гамлет (його роль, до речі, виконав співак та актор El Кравчук) потрактований Жолдаком не як публічна, можна навіть сказати, суспільнозначима людина, а як приватна особа, відтак його протест має не активний, як зазвичай прийнято зображати, а пасивний характер.

Принц Датський, за Жолдаком, більше мріє — точніше сказати, "снить" — не про помсту над беззаконним Клавдієм, а про те, як зберегти від несамовитого тиску все тієї ж беззаконної влади самого себе як особистість і любов до Офелії (актриса Вікторія Спесивцева, відома за виконанням головної жіночої ролі у картині Олеся Саніна "Мамай"). Власне, автор цього матеріалу схильний відчитувати фінал постановки не тільки як загальне омовіння (газета "Вечірній Київ" написала навіть "язичницьке омовіння", але то не так), а передусім як єднання Гамлета та Офелії на небі — бо у ваннах і відрах більше не води, а піни, білої, наче хмари.

Суть, логіка, динаміка постановки, як на мене, дуже подібні до фільму "Стіна", який за однойменним альбомом групи "Пінк Флойд" створив кінорежисер Алан Паркер. Спочатку люди утворюють певний порядок, потім порядок починає нарощуватися і тиснути на особистість, потім виникає безумство, шал як протест проти порядку, безумство швидко переходить у руйнування, а коли вже все зруйновано й понівечено, тоді настає депресія та оціпеніння. Аж тоді знову звідкись береться новий порядок, і коло починається знову.

Слід сказати, що метафоричний образ Стіни, довкола якого сконцентровано образність і сюжет фільму, в театральній постановці теж присутній, хоча й не є центральним. Загалом сценічна версія Андрія Жолдака є оптимістичною, навіть нестримно оптимістичною. Якщо "Пінк Флойд" та Алан Паркер руйнують стіну, то Жолдак створює — не більше й не менше — свято Всесвіту. Свято єднання, свято Любові. Хоча, звичайно, слід, враховувати, що то все відбувається немовби уві сні — відсилка до цього міститься вже в назві вистави. Крім того, створенню атмосфери сну чимало прислужилася також сценографія, що здатна постійно поєднувати в собі непоєднуване — шматки телереклами й ніжність душевної розмови, обстановку вокзалу і великосвітської вечірки, партзборів і божевільних танців, ніби у нічному клубі, трапези і хорового співу, морського пляжу й військового плацу...

Сон, як відомо, передбачає велику множинність трактувань і несвідоме прагнення так чи інакше прикладати побачене в ньому до себе, до свого майбутнього. Адже недаремно багато хто хотів би прочитати в соннику чи дізнатися з психоаналізу, що той чи інший сон означає. Той, хто побачить у відтвореному Андрієм Жолдаком сні Гамлета лише безлад, непристойність, елементи порнографії й сцени брутальності й насильства — буде правий. Але так само буде правий той, хто серед усього того, такого вже звичного серед нашого повсякдення, побачить таку гостру і нестримну вертикаль Любові, що її приготував Господь закоханим душам...