про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

10 березня, 2016
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

АНГЕЛЬСЬКЕ ОСІННЄ КОХАННЯ

Після кількарічної перерви, коли на "Молодості" не були представлені українські повнометражні дебюти (бо жодного такого не було знято), нарешті з'явився наш фільм, знятий молодим режисером Аланом Бадоєвим, відомим своїми музичними кліпами. Його назва — "Orangelove", викликає цілком конкретні асоціації з революційними подіями. Але насправді стрічка зовсім не про помаранчеву революцію, вона навіть не є основним тлом для зафільмованої історії.
докладніше тут

СЕРЙОЗНІ СТУДЕНТИ

Дивно, але при перегляді студентських фільмів конкурсної програми "Молодості", постійно бентежила думка, що представлене кіно — зовсім не молоде за духом. Очікуєш, що їхнє кіно буде фонтанувати експериментами, гумором, коханням, нетривіальними думками. Натомість цьогорічна добірка студентських робіт це уособлення серйозності, класичность виконання, реалізму, ніякого хуліганства або хоча б веселої гри. Загалом на конкурсі було представлено 25 стрічок з 17 країн світу, серед яких — Франція, Великобританія, Німеччина, Італія, Польща, Ізраїль, Румунія, навіть такі далекі краї, як Південна Корея, Індія і Австралія.
докладніше тут

ТРУДНОЩІ СПІЛКУВАННЯ

Короткий метр має певні перваги перед повометражним кіно. Адже саме в коротких фільмах, хронометраж яких обмежений, режисерам часто вдається концентровано висловити думку, досягти більшої виразності. Власне, найбільше стрічок — 27 (переважна більшість з них — з Європи), змагалося саме в конкурсі короткого фільму. Загалом, вони продовжували тенденцію, що спостерігалася на "Молодості" ще пару років тому, — повернення до оповідного, неквапливого, традиційного за формою кіно.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
CHERNOBYL ™ — торгова марка буття в паралельному світі

Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Грудень 18, 2006 р., понеділок.

14 грудня 2006 року, в День вшанування ліквідаторів аварії на ЧАЕС, подивився виставу "Чорнобиль ТМ", спільну роботу харківського театру "Арабески", EcodomArt з Мінська і театру "Бюро Подорожей" з Познані. Постановку було здійснено в приміщенні Культурно-мистецького центру університету "Києво-Могилянська Академія".

"Арабески" я знаю ще з 1997 року, тоді дуже сподобалася вистава за новелами Хвильового і творами Сковороди. "Арабески" робили тоді те, що я також бачив у фільмі Тома Стоппарда "Розенкранц і Гільдестерн мертві". Актори декламували уривки і філософські байки, безперестанку рухаючись, бігаючи, граючи навіть у гру, схожу на волейбол. Справді, ніщо, в тому числі й думка, й почуття, не стоїть на місці, все живе!

Вчора було розіграно виставу п'ятьма акторами-чоловіками й двома жінками, а ще — відеохронікою, що проектувалася на екран.

Драматургічне вирішення мінімалістичне — за основу взято не якусь п'єсу, а прості статистичні зведення, повістку до військомата, технічний паспорт від респіратора, інформацію теоретичного характеру, як радіація потрапляє в тіло людини і як вона діє, і що є таке радіація, довідку про архітектурне вирішення забудови міста Прип'ять, декламації частини вірша Андруховича — того, де "Курва радіо, телебачення, курва, преса", анекдотів, що з'явилися 1986 року, і співу двох пісень — однієї білоруської та однією української.

Сценографія — це рухомі декорації-щити, на які велася відеопроекція, завдяки чому можна було являти зовсім різні предмети і пейзажі. Гра героїв проста — вони зображували найпростіші дії — хлопці одягалися й роздягалися, як солдати, "вимірювали" щось дозиметром, кидали лопатою "радіоактивне паливо", дівчата зображували медпрацівниць. Звуковий ряд, коли не співали пісень — електронна музика, інколи із різного роду спотвореннями. В принципі, склалося враження, що вистава обірвана на півслові, на приблизно такому діалозі:

— Спи, доню, ти в себе вдома!
— Але палає реактор за вікном, це страшенно шкідливо!
— Так, але нема куди подітися, доведеться жити з тим.

Режисерську ідею ми відчитали, хоч вона не дуже лежить на поверхні. Ідея така — Чорнобиль ТМ означає щось таке, що немов концентрована кислота, випалює довкола себе все людське, знищує присутність людини у створеному нею ж світі. Про це свідчать і твердження з якоїсь підручникоподібної книжки про те, що "найголовнішим механізмом бойової машини хімрозвідки є її особовий склад", і кадри хроніки, де показані самосели — чоловік, який розказує, що тут всі п'ють, і жінка, яка показує свій подертий одяг і каже — ми тут усі, як бомжі, грошей у нас зовсім нема, і надії в голосі теж. А ще — брехня у газеті "Правда" під час катастрофи — заниження рівня радіації в 100 тисяч разів, рейтинг країн-"переможниць" за різними характеристиками радіоактивного забруднення і ще багато чого. Втім, лишилося чомусь враження, що режисерка Світлана Олешко не все чітко сформулювала, що десь трохи недопрацьовано, але де — сказати поки важко...

© 2005–2016. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: text@kut.org.ua