про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

22 березня, 2016
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


анонсы статей

БОЕВОЙ "НУАР" ХХI ВЕКА

Пусть "Счастливое число Слевина" и называют смесью Тарантино с Гаем Риччи, тем не менее, можно с полной уверенностью заявить, что это вполне самостоятельный фильм в подобном жанре. МакГигану удалось создать по-настоящему гремучую смесь фильмов "нуар" 40-х и драйвового экшна 2000-х.

докладніше тут

ПАРАШЮТИСТЫ УМЕЮТ ПАДАТЬ

После просмотра двух первых украинских блокбастеров — "Прорвемся" и "Оранжевое небо", — выхода на широкие экраны первого украинского приключенческого триллера "Штольня" ждешь с осторожностью — его предшественники подтвердили расхожую поговорку — "первый блин комом".

докладніше тут

"ПОМАРАНЧЕВЕ НЕБО" С КРАСНЫМ ОТТЕНКОМ

Чем больше думаешь о фильме "Помаранчеве небо", тем хуже себя чувствуешь. Очередной "первый украинский блокбастер" находится где-то в другой плоскости, нежели то, что принято называть искусством.

докладніше тут

КОРОТКА ЗУСТРІЧ ІЗ СПОГАДОМ

"Короткі зустрічі" Кіри Муратової навіть для тих, хто побачив фільм уперше — це спогад. Спогад про зовсім інше життя, яким жили колись, і яке так міцно пов'язане із нашим сьогоденням. Картина розповідає насамперед про особисте життя, про долю та кохання, проте це не мелодрама, в ній любовний трикутник так і "не склався".

докладніше тут

ПТАШКИ НЕБЕЗПЕЧНІ

Навіть сучасному глядачеві, який вдосталь надивився всіляких спецефектів, агресивні пташки з фільму Альфреда Хічкока "Птахи" видаватимуться досить жахливими. Чому? Хічкок майстерно нагнітає відчуття неминучої небезпеки, яка невідомо звідки і як з'явилася.

докладніше тут

ЗНАЙОМСТВО В ПОЇЗДІ ТА ОБМІН ТРУПАМИ

Кожного вівторка в театральній залі Центру театрального мистецтва ім.Леся Курбаса письменники представляють свій найулюбленіший фільм. Андрій Курков вибрав фільм Альфреда Хічкока "Незнайомці в поїзді".

докладніше тут

БУРХЛИВЕ МОРЕ УСЕРЕДИНІ"

В основу фільму "Море усередині" Алехандро Аменабара покладені реальні події. Але він не залишає гнітючого враження, попри "нерадісний" сюжет. Тому що насправді фільм розповідає не про життя паралітика, а про свободу вибору.

докладніше тут

МІСТИЧНИЙ "ПІДЖАК"

У сучасному кінематографі містика посідає одне з ключових місць. Також не маємо жодних сумнівів, що "Піджак" не загубився в цьому досить численному натовпі паранормального та незвіданого.

докладніше тут

архів статей

можна подивитися тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Жорнова історії: 1937-1947

Ксенія ВЛАДИМИРОВА, Київ.
Березень 27, 2006 р., понеділок.

Немає сумнівів, що фільм Юрія Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою" — епічний твір: про це свідчать і події, про які йдеться, і характери головних героїв, і неупереджений погляд режисера, котрий лише розповідає, не даючи оцінок.

Події, які відбуваються у 1937-1947 роках у маленькому селі на Буковині, настільки драматичні, що всьому тільки співчуваєш та розводиш руками: "Хай Бог милує, ну й час був — безпорадний". Час, коли потужно оберталися жорнова історії та мололи долі людей, сімей та навіть народів.

Іван Миколайчук

Будь-який фільм, знятий у Радянському Союзі у 1970-ті роки (а саме тоді з'явився "Білий птах"), а про таку "гарячу точку", як Західна Україна часів УПА, й поготів, є доволі підозрілим. Нічого не поробиш — звичка бачити у всьому цензурні купюри.

Це над радянським пластуном Штирліцем, попри розуміння штучності ідеології, і зараз можна сміятися, із задоволенням проглядаючи один із перших радянських серіалів, проте тональність фільму Юрія Іллєнка є іншою. Це поезія та трагедія — тому й музики грають весело, тільки коли бачать, як кудись ведуть заарештованого, як горить хата, як біжить з лісу зацькована своїми односельцями людина. А якщо трагедія, то й підозра виникає, чи не оптимістична вона. Не турбуйтеся даремно — фільм створено начебто у країні зі свободою слова "небезпечно вільною людиною".

Історія прокату картини, як і її події, доволі трагічна. "Білий птах" був показаний на ХХIV з'їзді КПУ, але протягнутий одним із чиновників: "Ганебнішого фільму взагалі ніколи не робили в Україні. Особливо для молоді". Після цього стрічку заборонено. Врятувало лише одне: незабаром на Московському фесті фільм отримав Гран-прі "Золота медаль". А потрапив він до радянської столиці завдяки першому секретареві ЦК КПУ Петру Шелесту, якого за деякий час зняли з посади. І знов "Білий птах" залишився без патронату й пролежав на полицях аж до новітньої доби. А коли стало його дивитися можна — це виявилося начебто не досить актуальним, адже він мало подібний до голлівудського еталону екшена. Ось така доля — перебувати поза часом і, на жаль, більше належати вічності, аніж глядачам.

Лариса Кадочникова та Богдан Ступка.

Сюжет фільму являє собою розповідь про бідну буковинську родину Дзвонарів. Жорстока ідеологія того часу приневолює чоловіків забути про цінність життя. "Я мушу мстити", — каже Петро (Іван Миколайчук) й іде до Червоної Армії. "Я — гуцул, я — ґазда в цих горах", — каже Орест (Богдан Ступка) й іде в ліс до УПА. Лише молодший Георгій, який тонко відчуває красоту і є трохи не від світу цього, який деякий час не казав ані слова, наче схибнувшись від безглуздя навколишнього світу, вижив та одружився з прекрасною попівною Даною (Лариса Кадочникова), колишньою коханкою солдата УПА та водночас колишньою дружиною радянського тракториста й червоноармійця. І саме йому — Георгієві — судилося продовжити рід людський.

І немає в цьому анічогісінько дивного: як і повелося з давніх-давен, саме Юрій-Георгій Змієборець знищує сили зла. Ікони, тайний зміст та сакральна мова орнаменту, вишиванок, легенди й оповідки — саме так вишукано інкрустовано епічне полотно Юрія Іллєнка. Але це вже тема для іншої розмови.

Ще одним острівцем здорового глузду у "Білому птаху" є батьки Дзвонарі. Вони двоє височать над усією ненавистю та злом світу — любляче серце матері та мудрість батька. Кожне слово голови сім'ї, без перебільшення, стає афоризмом — інколи дошкульним, але завжди правдивим. Тому на завершення цього маленького нарису хочу процитувати діалог із фільму.

Петро: Що це у Вас тікалки різне показують?
Лесь Дзвонар: Та так, щоб не переплутати, коли влада міняється. Кожен раз щоб стрілки не перекручувати. А так: одні — по-польські, другі — по-німецькі, треті — по-московські.
Петро: Хто ж це Вас надоумив?
Лесь Дзвонар: Діти! Кожен за своїм часом до вітру бігає!

Ось як воно трапляється у часи розколу...

Білий птах з чорною ознакою", 1970

Режисер: Юрій Іллєнко.
Сценарій: Юрій Іллєнко, Іван Миколайчук.
У ролях: Лариса Кадочникова, Іван Миколайчук, Богдан Ступка, Юрій Миколайчук.

Російськомовний варіант статті можна почитати на сайті: http://e-motion.com.ua
© 2005–2016. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: text@kut.org.ua