анонсы статей



ОВЦЫ И МУЗЫКА

Рустам Хамдамов в "Вокальных параллелях" с удовольствием взирает на сотворенный им и временем микс. Простые казашки, которым сподручнее было бы петь народные песни, заливаются рядом с овцами изысканными и вышколенными в лучших вокальных школах мира голосами.

полный текст здесь

ФУТБОЛЬНЫЙ МОДЕРН

Что же такое футбол в картине? Это, прежде всего, олицетворение юности, мечты наших героев и… пожалуй, все. И здесь уже корни футбольной темы Garpastum' а надо искать не в Серебряном веке, а в "Зеленом фургоне".

полный текст здесь

А КОРОЛЬ ТО ГОЛЫЙ

Вы знаете, каков девиз рок-н-ролла? "Секс, наркотики, рок-н-ролл". Что ж, теперь Вы знаете, о фильме Майкла Уинтерботтома "9 песен" все. Впрочем, буду объективной, сюжет отклоняется от этой установки один раз — когда речь пойдет… об Антарктиде.

полный текст здесь

ЭРОТИЧЕСКОЕ

В киноновеллах, объединенных под общим названием "Эрос", три уважаемые режиссеры — Антониони, Стивена Содерберга, Вонг Кар-Вая, умело обошли все острые углы темы, в том числе любовь мальчиков и девочек.

полный текст здесь

РОССИЙСКИЙ ФИЛЬМ С ПРЕФИКСОМ НЕДО-

Я понимаю, что картина "Недоверие" однозначно рассчитана на психологию восприятия западного зрителя, я не против, что рассказ для удобства подается по-английски, я понимаю, наконец, что и герои фильма, и постановочная группа сильно рисковали. Но кое-что я НЕДОпонимаю…

полный текст здесь

ЛЮБОВНИЙ КОКТЕЙЛЬ ПО-ФРАНЦУЗЬКИ

На перший погляд може здатися, що фільм "Почуття" Ноемі Львівські — це романтична комедія, яка нічим не відрізняється від продукції масового розважального кінематографа. Втім, поціновувачі французького кіно, гадаю, не будуть розчаровані побаченим.

полный текст здесь

ВИСТАВА ДЛЯ ТИХ, КОМУ ЗА 30

Ежен Йонеско "Стільці" в інтерпретації "Д.Ц.Т.Д." + інтерв'ю з режисером Ларисою Паріс.
Двоє літніх людей, надзвичайно самотніх, чомусь дуже нещасних і обділених долею, зайняті лише тим, що кожного вечора перебирають спогади.

полный текст здесь

"ЛИШЬ С ОТКРЫТЫМИ ГЛАЗАМИ Я СЛЕПНУ"

Затоичи Такеши Китано — боец, искусно владеющий мечом, обладающий молниеносной реакцией и наносящий удары с потрясающей точностью. Блондин. Игрок в кости. Массажист. Вроде как слепой…

полный текст здесь

ЕЛЕНА ОБРАЗЦОВА: "БОГ ИЗБАВИЛ МЕНЯ ОТ ЗАВИСТИ…"

Беседовать по душам с Еленой Васильевной Образцовой мне все время мешал… пудель, вернее крохотная пуделица с театральным именем Кармен. Она гордо восседала на коленях певицы, лукаво поглядывала на меня.

полный текст здесь

ТРИ СЕСТРЫ ВОЕННЫХ ЛЕТ

Малоизвестные страницы юности великого российского артиста Кирилла Лаврова — дебют в деревенском клубе на Вятке.

полный текст здесь

СВЯТО ПОМІЖ НАМИ

Софі Лорен, як і належить матері, дуже пишається власними дітьми, та подекуди виникає питання: "А чи не занадто?" Відповідь дає творча робота молодшого з її синів — Едоардо Понті, який став сценаристом та режисером фільму "Поміж нами".

полный текст здесь

В АФГАНИСТАНЕ… С ВОДКОЙ В СТАКАНЕ…

Фильм "9 рота" хорошо поработал… и как зрелище, и как патриотически-воспитательное произведение.

полный текст здесь

"ПОД НЕБОМ ГОЛУБЫМ ЕСТЬ ГОРОД ЗОЛОТОЙ…"

Графика в мультфильме "Страна фантазий" угловатая, никакого 3D. Впрочем, условность графического воплощения не помешало фильму быть удостоенным Гран-при на Международном кинофестивале анимационных фильмов в Аннеси (Франция).

полный текст здесь

"ШПИОНСКИЕ СТРАСТИ" ПО-КИТАЙСКИ

"Дом летающих кинжалов" — это интересный, хоть и местами банальный сюжет, потрясающая операторская работа, красивейшая природа, танцы и боевые искусства.

полный текст здесь

архив статей о кино и театре

можна подивитися тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Нове українське кіно "На перехресті"

Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Листопад 07, 2005 р., понеділок.

Хоча тема, яку порушили фільмом "На перехресті" автори, не надто радісна — йдеться про долю мільйонів наших співвітчизників, що змушені були виїхати за кордон на заробітки — автор сценарію та режисер Олекса Ом та виконавець однієї з головних ролей Юрій Сак в інтерв'ю радіостанції "Ера ФМ" напередодні прем'єрного показу в рамках Першого Українського Міжнародного "Киноринку Молодість" назвали свій твір теплим. Це визначення спершу здається не надто доречним, радіожурналістка Ярослава Гавращук, що проводила інтерв'ю, здивовано перепитала молодих кіномитців — мовляв, як то фільм може бути теплим? Так, підтвердили вони, приходьте на перегляд — і побачите.

І, переглянувши фільм, зрозумів, що кращого слова годі відшукати. Що ж воно означає, чи, говорячи точніше, як цю теплоту відчути у творі?

Режисер і сценарист Олекса Ом ("На перехресті", власне, його дипломний проект), обравши таку болючу й драматичну тему, як буття українців-заробітчан за кордоном й визначивши тривалість 15 хвилин, поставив перед собою нелегке художнє завдання. Олекса Ом дуже точно дотримався жанрових вимог новели, він зміг втілити не тільки зміст цього терміну — витворення важливої, драматичної, значущої події, що раптовим спалахом освітлює та являє глядачеві душу героїв, дотичних до неї, — а й саме значення цього слова, що в перекладі з італійської означає "новина".

Власне, весь зміст картини і складає новина про те, що Сашко вирішує повернутися назавжди в Україну із Чехії, новина для всього його невеликого кола спілкування — вірного друга Степана, якого він запрошує на прощальний вечір, і коханої Нелі (її роль виконує молода актриса Таня Іванюк), якій він теж купив квиток і сподівається, що вона повернеться разом із ним в Україну — назавжди. Рішення про остаточне повернення — це новина й для самого Сашка, неначе б не він сам його прийняв, а його душа. Непримітна для сторінніх, Сашкова новина спрацьовує неначе спалах фотокамери — щоб в одну мить побачити самого себе, ким ти є і куди прямуєш. Вже наступної миті електричний розряд гасне, та образ самого себе викарбовується перед душевним поглядом. А тоді настає екзистенціальний вибір — зітерти його, подібно до того, як в цифровому фотоапараті стирають невдалі зображення, чи прагнути зберегти.

Олекса Ом отримав ґрунтовну кіноосвіту, оволодів знаннями із американської та європейської режисури і вміло ними користується. В інтерв'ю митець сказав, що "На перехресті" створено як європейське кіно. Справді, це так, але все ж насмілюся, говорячи про жанр фільму, згадати про українську традицію та провести паралель з іншою новиною, тобто "Новиною", хрестоматійною новелою письменника початку ХХ століття Василя Стефаника — іншим прикладом точного, можна сказати, "ювелірного" дотримання цього жанру, щоправда, в іншому виді мистецтва. В душі Гриця Летючого, головного героя твору Стефаника, теж неначе спрацьовує фотокамера зі спалахом, і він бачить своїх донечок мертвими, а себе — їх вбивцею. Кадр збережено, Гриць побачив себе біля останньої межі й мусив зробити вчинок — не обов'язково вбивство, можна було просто звернутися по допомогу, адже за текстом новели виходить, що про масштаби його бідування не знали навіть сусіди. Він таки зважується на вчинок, але йому забракло духовної сили довершити його — топить молодшу дочку, старшу відпускає, вирішує іти зізнаватися в убивстві, але з півдороги вертає назад і відтак знову відпускає своє життя на самоплин.

Крім загальної жанрової схеми, подібність цікаво простежити, наприклад, в емоційно-психологічному її наповненні. Фільм Олекси Ома, як і стефаникова новела позначений прихованим драматизмом, це хистка побудова на мінливих настроях, страхах і гризотах, і безмежно великій любові героїв. Режисер з усією майстерністю використав поетику деталі — звернімо увагу на неодноразове припалювання цигарки й страшенно втомлений вигляд Сашка під час розмови із Степаном, або на те, як напружено сидять одне навпроти одного Сашко і Неля у літньому кафе, коли зайшла мова про повернення в Україну назавжди.

Цю сцену, на мою думку, побудовано так, що до останнього моменту неясно, чим вона скінчиться — душевний контакт між героями стає таким слабким і нетривким, вони намагаються вгадати, як розуміти і сприймати одне одного, помилка — і буде психологічна травма, розрив, біль. Такою ж нестійкою і драматичною є фінальна сцена, мені чомусь здавалося, що Неля розірве квитки, натомість вона виймає з конверта листівку з фото Михайлівського собору, і сльози очищують, змивають усі страхи. Продовжує цей настрій відібрана для заключних титрів пісня групи "Океан Ельзи" "Я їду додому", за словами Олекси Ома — неначе спеціально написана для фільму.

Новела прагне документальної точності, і відтак її герої говорять так, як вони могли б висловлюватися поза фільмом, тому режисер відтворив українську Сашка в одному діалозі з російською мовою Нелі, котра приїхала на тяжкі заробітки з Південної України. Гриць Летючий у Стефаника, до речі, теж говорить колоритною прикарпатською говіркою, якою послуговувалися земляки автора (щоб по-справжньому оцінити твір, мені потрібно було одного разу побувати в Івано-Франківській області й почути, що у звичайному прикарпатському селі таки справді говорять, "як у Стефаника").

Прикметно, що Олекса Ом повторив у кінематографі пошуки Василя Стефаника, до речі який теж був європейцем, отримав освіту і прожив вісім років у Кракові, й одним з першим в Україні сприйняв найранішу — експресіоністську — хвилю мистецького аванґарду, й започаткував тему заробітчанства й еміграції, адже на початку ХХ бідність і втрата перспективи також викидали з Батьківщини мілійони українців. Не варто вірити підручникам української літератури, виданим у Радянському Союзі, бо "Новина" — теж експресіоністський твір, але написаний не на більш поширеному для європейського модернізму міському, а на сільському матеріалі, з дотриманням традицій народницького побутописання, сплав переосмилених автором європейської та вітчизняної традицій.

За кадром лишається неспівмірна на перший погляд хронометражеві фільму акторська робота. Ролі далися як Юрієві Сакові, так і Тані Іванюк ціною надзвичайних зусиль і жертв — Юрій мусив худнути і по 20 годин на день надолужувати відсутність акторської освіти, а Таня протягом кількох тижнів, подібно до своєї героїні, мила посуд в одному з празьких ресторанів. Щиро сподіваюся, що час роботи над фільмом для них просто безцінний, і не тільки з погляду професійного досвіду, і що вони тепер уже не просто знайомі чи друзі, а кіностудія "Пробудження", про створення якої Олекса та Юрій заявили перед початком сеансу.

Згідно з поширеною інформацією, фільм було знято на професійну кольорову 16-мм кіноплівку, проте на прем'єрному перегляді картину показали з DVD-носія. В інтерв'ю творці сказали, що фільм на DVD може з'явитися в продажу; деталі, щоправда, зовсім невідомі — це буде окремий диск чи збірник, коли це буде. Дуже, втім, хочеться не прогавити нагоду придбати цей фільм до своєї відеотеки.

Світлини: Незалежна кіностудія "Пробудження" (www.awakening.com.ua)