анонсы статей

СУДЬБА ЕГО ВОЛНУЕТ ЗРИТЕЛЕЙ…

В минувшее воскресенье 18 декабря украинские телезрители увидели премьеру самого мистического романа Михаила Булгакова "Мастер и Маргарита". Напомним, что роман не единожды экранизировался.

полный текст здесь

ЦЫГАНСКАЯ "ОДИССЕЯ"

Удивительный темпоритм у фильма Кустурицы "Время цыган". Cмена "счастливых"/"несчастных" эпизодов происходит с такой частотой, что возникает впечатление полной автономности этого опыта от сколько-нибудь близкого нам.

полный текст здесь

ВЕДЬ БЕЗ СВОБОДЫ ГИБНЕТ ЧЕЛОВЕК?!..

"Мандерлей" Ларса фон Триера получился хуже "Догвилля". Едва ли стоит это списывать на смену актрисы в главной роли, на то, что вместо Николь Кидман мы видим Брайс Даллас Ховард, или на банальное объяснение, что все второе всегда уступает первому.

полный текст здесь

В ЧЕТВЕРТЫЙ РАЗ, КАК В ПЕРВЫЙ РАЗ

Вот уже в четвертый раз г-н Майк Ньюэлл пошел по пути наименьшего сопротивления: он не стал снимать "все подряд", экранировал самые яркие эпизоды: битву трех волшебников, "свидание" Поттера с Тем, Кого Нельзя Называть, и… вот, пожалуй, и все.

полный текст здесь

ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО РЕАЛЬНОСТІ

Зважаючи на складну систему підтекстів та ідей, створену режисером Гансом-Крістіаном Шмідом "Далеких вогнів", приємно дивуєшся тому, що чималою мірою "сконструйований" сюжет не відгонить неправдоподібністю або схематичністю.

полный текст здесь

ДАЙТЕ НАМ ГЕРОЕВ!

Но не только особый успех объединяет "Матрицу" и "Бойцовский клуб". Главные герои — вот интересный аспект для сопоставления. Нео и Тайлер не просто запоминающиеся персонажи. Они новые боги в действительности, созданной братьями Вачовски и Дэвидом Финчером.

полный текст здесь



"ТБИЛИСИ, ТБИЛИСИ"

Картина является участником Международного кинофестиваля в Каннах в 2005 году.

Герой картины Дато снимает фильм о Тбилиси, рассказывая о представителях самых незащищенных слоев общества, для которых лучший выход — смириться со своим на жалким существованием.

полный текст здесь

КИЕВСКИЕ ГРАФФИТИ

А каким бы был "Путеводитель" Александра Шапиро, сними Сергей Параджанов в 1965 году свои "Киевские фрески"? И появился бы шапировский проект вообще?

полный текст здесь

архив статей о кино и театре

можна подивитися тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Три історії кохання Казанови

Олена КИСЛА, Київ.
Грудень 19, 2005 р., понеділок.

Ім'я Джованні Казанови, всесвітньо відомого авантюриста та підкорювача жіночих сердець, неодмінно асоціюється з молодим галантним красунем "у повному розквіті сил". Однак, у драматичних творах М.Цвєтаєвої ("Пригода" і "Фенікс"), що лягли в основу вистави "Казанова" у виконанні театральної трупи "Ательє 16" (режисер — Ігор Талалаєвський), неперевершеному коханцеві-спокуснику вже далеко за сімдесят. Тепер його незмінними супутниками є не слава та успіх у прекрасної половини людства, а забуття і зневага. Все, що лишилося в немолодого Казанови, — це спогади про власні подвиги на пожовклих сторінках мемуарів. І саме з них оживають три історії його кохання.

Вистава, як і було обіцяно в її підзаголовку, — для посвячених, передусім у драматичну творчість російської поетеси. Три любовні історії Казанови, показані у світлі рамп, — насправді одна-єдина історія кохання до жінки на ім'я Генрієтта. Як писав у своїх мемуарах славнозвісний спокусник, "хто гадає, що жінка не може наповнити всі години і миті дня, той думає так тому, що ніколи не знав Генрієтти... Ми кохали один одного з усих сил, на які були здатні, ми цілком задовільняли один одного, ми повністю жили в нашому коханні".

Однак, у драмах М.Цвєтаєвої образ дами серця Казанови овіяний ореолом таємничості. Генрієтта в них — не земна жінка, а небесна наречена, записана в книзі вічності як друга половинка Казанови. Вона тричі з'являється в його житті. Вперше — як місячне сяйво, загадкова й ефемерна. Вона запалює в ньому кохання, звільнитись від якого він не в силах до кінця своїх днів. Старий Казанова впізнає її і в юній дочці лісника Франчесці, безмежно в нього закоханій (друга її поява). Втретє Генрієтта з'являється як згадка, прозріння, коли на склі в готельному номері, куди Казанова приводить свою чергову "жертву" і де колись прощався з коханою, бачить напис: "Ви забудете і Генрієтту".

Вистава цілком у дусі міфологічно-містичних п'єс М. Цвєтаєвої овіяна ореолом таємничості, який створюють відлуння голосів її дійових осіб. Початок дійства нагадує спіритуалістичний сеанс, який супроводжується потойбічним сміхом і ритуальними танцями трьох жінок-"фурій". Вони викликають дух минулого — історію старого ловеласа Казанови. Вона, як і слід всім любовним історіям, записана в листах і мемуарах, які білосніжним вихором розвіюються по сцені, викликаючи із забуття її головного героя.

А далі — власне історія кохання: зустрічі, розмови, пристрасті, мрії, розлука і знову зустріч. Наскільки вдало актори і режисер зуміли розказати її, судити самим глядачам. Як на мене, центральною у виставі виявилася не любовна історія Казанови і Генрієтти, а історія стосунків між закоханим дівчиськом Франческою і старим донжуаном. Вся пластичність і витонченість рухів акторів, що мали б передати силу кохання Генрієтти й Казанови, поступаються перед чудовою акторською грою виконавиці ролі наївної і по-дитячому щирої Франчески.

На особливу увагу заслуговує режисерський задум, який химерно переплітає всі три історії кохання, зводячи на сцені дві іпостасі однієї й тієї ж людини (Генрієтту і Франческу). Так само, як і закінчення вистави, де, вмираючи, Джакомо Казанова, мов фенікс, відроджується у своїх майбутніх дітях (усі три жінки виявляються вагітними).