про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

17 березня, 2018
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


архів статей
можна подивитися тут



анонси статей

ПУТЬ НАСТОЯЩЕГО АКУНИНА

Изначально задуманный как постмодернистская игра для интеллектуалов проект "Акунин" приобретает все более реалистические черты. А это влечет за собой превращение модного беллетриста Акунина в русского писателя Чхартишвили, который, безусловно, заслуживает серьезного внимания.
полный текст здесь

ЖИВОПИСНОЕ СЛОВО
МАКСА ВОЛОШИНА

Сам Волошин многократно повторял, что он многому научился у «классических японцев» Утамаро и Хокусая. Однако, как бы ни напоминали стихи на киммерийских акварелях внешней простотой и лаконизмом произведения японской поэзии, разница между ними есть и весьма существенная.
полный текст здесь

ИСТОРИЯ ПРОТОТИПА «ПАРФЮМЕРА», РАССКАЗАННАЯ ИМ САМИМ

Любимый серийный убийца писателей-интеллектуалов галисиец Мануэль Бланко Ромасанта является прототипом Парфюмера Патрика Зюскинда, он же вдохновил своего соотечественника — Альфредо Конде на написание романа «Человек-волк: История Мануэля Бланко Ромасанты, убийцы из Альяриса, рассказанная им сами».
полный текст здесь

ВЕСЕЛИЙ МОНАХ ДЗЕН
Японські середньовічні оповіді "Іккю-банаші" ("Сказання про Іккю").

Життя і творчий спадок цієї непересічної Особистості викликає значний інтерес на своїй батьківщині. Він був широко знаним за життя, а після смерті про нього оповідали численні легенди й анекдоти, що перетворили його на фольклорно-казкового Мудреця.
полный текст здесь

СЛОВАРЬ «НЕПЕРЕВОДИМЫХ» СЛОВ

С октября 2004 года в Париже продавался «Словарь европейских философий: Лексикон «непереводимых» понятий». За несколько месяцев тираж был полностью раскуплен. Сейчас готовится переиздание книги.
полный текст здесь

ТАРАС ШЕВЧЕНКО
ГОВОРИТ ПО-ФРАНЦУЗСКИ

До последнего времени переводы украинских классических и современных авторов на французский язык появлялись редко и их было мало. Ситуацию коренным образом изменила «Антология украинской литературы ХI—XX вв.» (Париж —Киев).
полный текст здесь

ВИНО С ПЕЧАЛЬЮ ПОПОЛАМ
К 60-летию Великой Победы.

С 60-летием Победы совпадает и немало «малых» шестидесятилетий. В частности, создание всенародно чтимого шедевра «Враги сожгли родную хату».

докладніше тут

КУЛЬТУРНЫЙ ТАКСИДЕРМИЗМ
СЕРГЕЯ СОЛОВЬЕВА

В Германии, где в основном обитает, он готовил проект "Фигура времени". Объект представляет собой монументальный двухъярусный лабиринт, который погружает посетителя в гуманитарное странствие во Времени, Пространстве и Языке, провоцируя на отклик...
А вот в Киев Соловьёв не спешит, хотя жаль.

полный текст здесь

РУССКИЙ ДРУИД НИКОЛАЙ ГУМИЛЕВ

Еще в довладимирский период в Киевской Руси существовали очаги христианства ирландского происхождения. Позднее Ирландия стала католической, но факт изначальной близости Руси и "страны друидов, снов и струн" был известен Николаю Гумилеву.
полный текст здесь

"В ТИХОСТРУЙНОМ ТЕЧЕНЬИ
«ДВУРЕЧЬЯ»…"

Недавно харьковское издательство «Крок» выпустило книгу «ДвуРечье» (Литературно-художественный альманах «Харьков — Санкт-Петербург»). Книга приглашает к размышлению об общностях Харькова и Санкт-Петербурга.
полный текст здесь

ТЫ КУДА, ОДИССЕЙ?

В Харькове, Киеве и Донецке прошли презентации антологии "Освобожденный Улисс. Современная русская поэзия за пределами России". В книгу вошли произведения 244 авторов из 26 стран.

полный текст здесь

ФАНТАСТИКА В КАРТИНКАХ

Работами Елены Масловой не оформляются, а дополняются тексты рассказов и повестей в киевском литературном журнале "Реальность фантастики".

полный текст здесь

ВЛАД ЦЕПЕШ ПО ПРОЗВИЩУ "ДРАКУЛА"
Литература, кино и исторические реалии

Представляете — вампир-номер-один не пил крови! Так или иначе, и каким абсурдным не показалось бы подобное утверждение, но исторический Дракула действительно крови не пил. Увы, доминирует презумпция невиновности.

полный текст здесь



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
 Веселий монах дзен (updated*)

Ірина ПЕТРИЧЕНКО, Київ.
Грудень 28, 2005 р., середа.

В історії раннього японського Середньовіччя ХІV століття та й уся епоха Муромачі (1333-1578) важливі глибинністю своїх процесів (1). То був час майже постійних війн, природних катаклізмів та сплеску культури. А уособленням тієї буремної пори в одній людині справедливо вважають (2) філософа, наставника багатьох найвизначніших майстрів художнього моделювання всесвіту (чайне дійство, театр Но, сухі сади), поета, каліграфа і митця — Іккю (1394-1481), монаха секти Дзен. Життя і творчий спадок цієї непересічної Особистості викликає значний інтерес на своїй батьківщині. Він був широко знаним за життя (3), а після смерті про нього оповідали численні легенди й анекдоти, що перетворили його в епоху Токуґава (=епоха Едо, 1603-1868) на фольклорно-казкового Мудреця. За наших днів на основі народних переказів розробляються телевізійні програми, пишуться драми для дитячих спектаклів. У власній нобелевській промові про Іккю згадував письменник Кавабата Ясунарі, та й наукових статей і монографій написано чимало. У англомовній літературі ім'я старого дзенця згадується ще з кінця минулого століття (4), і саме у зв'язку із токуґавськими оповідями. Цікаво, що й на теренах колишнього Радянського Союзу першим твором стосовно нього був переклад для дітей деяких з "Іккю-банаші" ("Сказання про Іккю"), але без згадки імені у тексті (5).

Отже, дзенський монах Іккю став популярним героєм переказів та анекдотів періода Едо (м. Едо — сучасний Токіо). Вчені вважають (6) культуру того часу, і літературу зокрема, продуктом Міста, адже його мешканці — торговці та ремісники — були тоді найбагатшою та найвпливовішою силою у суспільстві. То що ж зробило такого палкого прихильника чистоти Закону Будди, яким був Іккю, настільки привабливим для практичних буржуа, що навіть дозволило йому здобути безсмертя у переказах? Причина, на нашу думку, може полягати у тому способі життя, який вів Іккю. Його епатажність, юродство, самовпевненість шокували духовну владу, але відсутність снобізму і реальні глибокі знання викликали захоплення і цікавість з боку мірян. Іккю не цурався звичайних людей, і така відкритість і доступність викликали взаємну вдячність: грошову — за життя, безсмертя у фольклорі — після смерті.

Ще у ХV сторіччі його ім'я було оточене переказами. Постійними атрибутами поступово ставали мудрість, безкорисливість, трудолюбство, відвертість. Від часу смерті героя число оповідок зростало, сюжети доповнювались фантастичними подробицями, додавалися нові пригоди, які навряд чи могли бути насправді. В епоху Едо (до речі, і сам Едо заснував, за переказами, друг і учень Іккю — князь Ота Докан (7)) про незвичного монаха бутувало вже декілька сотен різних легенд. Деякі з оповідей являють собою давні бродячі сюжети, а інші — походять навіть з класичної китайської літератури (8).

Надзвичайний розум і кмітливість в "Іккю-банаші" приписуються головному героєві ще з дитинства. Наприклад, у стосунках із простакуватим монахом-вчителем (9): якось напівголодні учні побачили у кімнаті вчителя горщик із медовим сиропом, на якому скупий монах написав "Отрута. Смертельно"; підбурені Іккю, приятелі швиденько все з'їли, а коли повернувся вчитель, Іккю удав, ніби вирішив закінчити життя самогубством і тому "прийняв" усю "отруту" (10). Велика кількість легенд переповідає, як Іккю виходить переможцем із доктринальних суперечок чи просто повертає до реальності чванливих. Монах чинить опір усілякому нечесному вчинку, допомагає знедоленим, мандрує країною. Значне місце в "Іккю-банаші" приділяється і відносинам героя із жінками.

Своєю людяністю, простотою й бажанням допомогти Іккю з японських середньовічних легенд нагадує схожі образи східних і західних культур. Але, говорячи про спорідненість Іккю з героями літератур інших країн, ми маємо на увазі не тільки і не стільки зовнішню подібність їхніх жартів і витівок (що могло б призвести до логічного висновку про просте запозичення), а насамперед той ореол доброго гумору й щирості, який героїв оточує. "Родичі" Іккю "хазяйнують" майже по всьому світу. Так, Фландрія і Саксонія мають свого Тіля Уленшпігеля, арабські країни — Джуху і Талхака, турки — Убайда Закані, таджики та, частково, узбеки — Муллу Мушфікі, осетини — Сирдона, Середня Азія — Алдара Косе, а на значній території від Іспанії до Китаю "походжає" ще й відомий Ходжа Насреддін (11). Але, на відміну від однозначно мудрого Іккю, більшість наведених вище персонажів мають амбівалентний характер: у частині оповідань вони блазнюють, у решті — змальовані славними мудрецями. Майже всі зазначені герої також мають реальних історичних прототипів, які за життя були відомі як жартуни. Після смерті вони поступово перетворювалися на веселих блазнів, а справжній історичний образ зникав під впливом часу. Блазень же, як відомо, видає себе за дурня, але часто шиє в дурні інших. Тому надалі під одним ім'ям починали існувати дві "маски": повний дурень, з одного боку, та дотепник, що обдурює решту, з іншого.

Іккю ж за життя не боявся здаватися дурнем і охоче використовував епатажність як засіб привернення уваги до своїх поглядів. Так, в одному з найпопулярніших "Іккю-банаші" розповідається, як Іккю з черепом на посоху стукав напередодні новорічних свят у кожні двері міста, де був (12). Цим жестом він хотів у ці важливі для кожного японця дні нагадати, що радість і життя невід'ємні від суму і смерті (так само, як череп, символ смерті, є логічним додатком до привітань з новим роком життя і побажань щастя).

Отже, як можемо бачити, попри всю травестійність подання, за часів японського Середньовіччя з Іккю скоріше за все пов'язувалися духовні потреби і тенденції розвитку суспільства. Сміючись, люди аналізували своє минуле, надавали змісту кожній миті власного життя і дарували собі надію на майбутнє.

Примітки

* Дякуємо за увагу та конструктивну критику з боку Євгена Семеновича Штейнера (New York University), книга якого у 1997 році надихнула нас на створення цього нарису.

1 История Японии. — Т. І. С древнейших времен до 1868 г. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Ин-т востоковедения РАН, 1999. — С. 272.
2 Див.: Штейнер Е. С. Иккю Содзюн. Творческая личность в контексте средневековой культуры. — М.: Наука, 1987. — 276 с.
3 Там же, С. 9.
4 Там же, С. 9.
5 Бонза и маленький послушник. — М., 1956.
6 Див.: Виноградова Н. А., Николаева Н. С. Малая история искусств. Искусство стран Дальнего Востока. — М.: Искусство, 1979. — С. 306.
7 Див.: Штейнер Е. С. Иккю Содзюн. Творческая личность в контексте средневековой культуры. — М.: Наука, 1987. — С. 266.
8 Там же, С. 266.
9 Тема представлена широко і в рунеті.
10 Детальний опис див.: Штейнер Е. С. Иккю Содзюн. Творческая личность в контексте средневековой культуры. — М.: Наука, 1987. — С. 267.
11 Докладніше див.: Краткая литературная энциклопедия. — Т. 8. — М.: Советская энциклопедия, 1975. — С. 302.
12 Детальний опис див.: Штейнер Е. С. Иккю Содзюн. Творческая личность в контексте средневековой культуры. — М.: Наука, 1987. — С. 96-97.
© 2005–2018. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: [email protected]