можна подивитися тут
• Н. та О. Шевченки. Бранці мороку. Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Сняданко Наталка. Синдром стерильності. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сняданко Наталка. Чебрець в молоці. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Шевченко Наталя та Олександр. Бранці мороку. Автор: Марина РУДСЬКА
• Таня Малярчук. Говорити. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Таня Малярчук. Згори вниз. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Катерина Хінкулова. Drifters. Автор: Максим СУЩУК
• Андрухович, Жадан та Дереш презентують проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ"
• Єшкілєв В. Втеча майстра Пінзеля (рецензія). Автор: Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ
• Анджей Стасюк. Дорогою на Бадабаг (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Орхан памук. Сніг / Переклад: Олесь Кульчинського (рецензія). Автор: Григорій ХАЛИМОНЕНКО
• Любко Дереш. Трохи пітьми (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Громовиця Бердник. Знаки карпатської магії (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Прохасько Т. З цього можна зробити кілька оповідань (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Донецьк. Екскурсія в стилі "лихом об землю". Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сашко Ушкалов. БЖД (рецензія). Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Войцех Кучок. Гівнюк (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Ірен Роздобудько. Оленіум (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Голота Л. Епізодична пам'ять (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Криворучко О. Екстракт самотності (рецензія). Автор: Євген Повєткін
• Штельмах М. Блазні (рецензія). Автор: Марина Рудська
• Рената Літвінова. Володіти й належати (Рената Литвинова. Обладать и принадлежать). Автор: Ірина Цилик
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Ксенія Владимирова
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Марина РУДСЬКА
• Стартовий майданчик для читання
• Артем Чех. Цього Ви не знайдете в Яндексі
• Гриця Ерде. Don't eat my food (відеопоезія)
• Кундер, Ріо. Panicoffski
• Моника Швая. Я — зануда
• Шевченківська премія 2007 р. Роздуми
• Катерина Калитко. М.Істерії
• Ксенія Харченко. Історія
• Євгенія Кононеко. Жертва забутого майстра
• Євгенія КОНОНЕНКО. Новели для нецілованих дівчат, Повії теж виходять заміж
• Адам Бодор (Adam Bodor). Повертаючись до вухатої сови ("Z powrotem do uszatej sowy")
• Таш О (Tash Aw). Шовкова фабрика
• Маргарит Дюрас. Пробудження Лол В. Штайн
• Гринуэй П. Золото
• Алексей Иванов. Общага-на-крови
• Памук Орхан. Стамбул: город воспоминаний
• Марина Пикассо. Дедушка
• Салман Рушди. Гарун и море историй
• Бернард Вербер. Империя ангелов
• Інтерв'ю з прольським письменником Анджеєм Стасюком
• Мануела Гретковська. Жінка і чоловіки
• Свідзінський В. Вірш "Сарай"
• Лесь Мартович. Грішниця
• Ірена Карпа. Bithes Get Everything
• Ірена Карпа. Фройд би плакав
• Ярослава Литвин. Ігри
• Леопольд фон Захер-Мазох. Наследие Каина
• Лариса Денисенко. Танці в масках
• Таня Малярчук. Як я стала святою
• Інтерв'ю з молодою письменницею Галиною Ткачук
• Лєра Лауда "Металевий присмак на язиці" (новела)
• Йоханна Синисало. Тролль
• Патрик Барбье. История кастратов
• Ірен Роздобудьо. Амулет Паскаля
• премія "Літературний Олімп", 15 лютого 2007 р., Київ, Купідон
• Патрік Зюскінд. Контрабас
• Бегдерер Фредерик. Романтический эгоист
• Ёсимото Банана. Цугуми, N.P, Спящая
• Вадим Эрлихман. Король Темной Стороны. Стивен Кинг в Америке и России
• Катерина Хінкулова. Інтерв'ю з письменницею
• Отар Довженко. Інтерв'ю з письменникомю
• Микола Хвильовий. "Я. Романтика" (психологічний етюд)
• Жіноча література. Жанрово-гендерна вигадка
• Лариса Денисенко, роман "24:33:42". Інтерв'ю з письменницею
• Книжковий ярмарок до дня святого Миколая, Київ, 18-22 грудня 2006 року
• Катерина Хінкулова "36 пісень про життя"
• Володимир Даниленко "Сон із дзьоба стрижа", психоаналіз Ніли Зборовської
• 30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі.
• Галина Логінова. "Червоне солодке сонце"
• Герої одвічної партизанщини: Нестор Махно
• Андрій Кокотюха, "Темна вода", "Зоопарк"
• програма "Книжковий базар", радіо "Ера"
• Любомира Княжич "Морок"
• Остання надія самостраченої
Жіноча проза Марії Матіос "Щоденник страченої".
• "Останній діамант міледі" Ірен Роздобудько
• Ульяненко повертається
Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", відомого передовсім своїм романом "Сталінка".
• Ночі та дні Сільві Жермен
19 жовтня Київ відвідала відома французька письменниця Сільві Жермен.
• Погляд на світ із юності
Твори Петра Яценка "Повернення придурків" та Галини Пагутяк "Королівство"
• Вечірка, подарунки, тортик і... "Сумно"
Вітаємо! Інтернет-портал "Сумно", присвячений українській культурі та мистецтву, відсвяткував свій 1-ий день народження.
• Галина Ткачук "Славка"
• "Хуліган" і "Капіталіст"
11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.
• "І на тім рушничкові..."
Письменники Таня Малярчук та Олег Криштопа презентували свої нові книжки — "Як я стала святою" та "Кохання, секс і смерть — гарантовані".
• ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко) "Автогеографія".
• "Треба лягти під аудиторію..."
Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів — Стронґовським.
• Навернені, або Люди-трава
Стаття-алюзія щодо книжки Ірен Роздобудько "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя".
• Воля. Махно. Авангард
На фестивалі "День Незалежності з Махном" святковий офіціоз вирішили замінити тачанками, укр.суч.літом і стріляниною помідорами.
• День Незалежності з Махном, або
Ближче до тіла укрсучліт
(фоторепортаж)
• Манула Гретковська, Петро Петуха "Сцени з позашлюбного життя".
• Люба Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях"
• Мартен Паж "Як я став ідіотом"
• Вогонь моїх чресел
"Станіславський феномен" — від педології до педофілії та трошки про "Культ" Любка Дереша.
• "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ — поч. ХХІ ст.".
• Степан Процюк "Інфекція"
• Тетяна Винокурова-Садиченко "Жарт. Із життя психів"
• Мітч Каллін "Країна припливів"
• Чорний блазень
Найстрашніше в творчості Подерв'янського — це зовсім не його епатажність, а патологічна схожості його персонажів на наших сусідів та колег.
• Любко Дереш "Намір!"
• "Сімург" Світлани Поваляєвої
• Андрій Скрябін "Я, "Побєда" і Берлін"
• "В літературі мусить бути хоч щось святе…"
Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК
• This is my generation
У поколения писателей Стогоffа и Сенчина нет ни иллюзий, ни заблуждений. Может быть, именно с этого начинается подлинная свобода?
• Ірині Хомин "Сакрал"
в романі.
• Евгений Гришковец "Планка"
• Откуда есть пошел Пелевин...
Рассказывает сам автор в книге "Relics. Раннее и неизданное".
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Холодная кровь
Трумен Капоте — писатель, герой фильма, текст.
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Партія, розіграна над прірвою
Мистецтво компіляції та правда життя в книзі Іздрика "АМ ТМ".
• Жити швидко, співати "Гімн демократичної молоді"
Щойно вийшла в світ нова книга харківського письменника Сергія Жадана.
• Лагідна гра у небуття
Єжі Сосновський обережно проводить читача лабіринтами жахливого й майстерно розважає грою у фантастичне.
• Дві долі, "Три товариша" і шість дверей
Проза Ірен Роздобудько наділена якоюсь невловимою магією, секрет якої знає лише справжній письменник.
• З ностальгією, але без чорного песимізму
Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко.
• Старші за 16, молодші за 26 — це тенденція. У літературі
Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова, Віктор Маліновський та Любомир Княжич — молоді автори видавництва "Кальварія".
• Фабрика над прірвою
Панківські блазні шотландського письменника Іена Бенкса ("Осяча фабрика").
• Ірена Карпа: "Живу заради спалахів світла"
Інтерв'ю з письменницею.
• Як позбавитися негативів
Мішель Турньє та його роман "Лісовий цар": рефлексії.
• "Ты, Пушкин, Бог…"
10 февраля 1837 года погиб великий русский поэт — Александр Пушкин. Что это имя говорит представителю молодого поколения?
• НДР і ностальгія у кишеньковому форматі
23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея".
• Ожившие слова
Но если власть в романе Владимира Сорокина "Голубое сало" величественна и страшна, то литература откровенно жалка.
• Берёзовая виртуальность Есенина
28 декабря 1925 года погиб поэт Сергей Есенин.
• "Раптом виростає ціла закінчена історія,
якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку".
Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько.
• Лесная книга (книга на свежем воздухе)
Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. На Воробьевых горах заложен основной архив Лесной библиотеки.
• Анархія вже десь поруч
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Дмитрий Быков и его роль в русской орфографии
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Убей меня нежно, или
Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд.
• Let my people go
Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко.
• Незабаром новий день. "День Європи"
Kнижкову серію, започатковану "Норою-друк", продовжують твори Ірен Роздобудько й Наталії Сняданко.
• Ярмарок "Книжковий світ" у Києві
Наші нотатки.
• Нормальный гонщик
Джорджио Фалетти написал свой первый роман "Я убиваю".
• No problem
У британского литератора Кристофера Фаулера, автора мистического триллера "Спанки".
• Японец-профессионал в суперлегком жанре
Новеллы Кэндзи Маруяма в сборнике "Сердцебиение".
• "Нам греки не чужие, говорю…"
Дни греческой культуры прошли в конце октября в Харькове.
• Две Ольги
13 ноября исполнилось 30 лет со дня смерти знаменитого ленинградского поэта Ольги Берггольц.
• Читання для всіх
Інтерв'ю з письменницею Наталкою Сняданко.
• Немного мыльный ром@н
Януша Вишневского "Одиночество в Сети".
• Між нами і Нею
Тексти і фото одинадцяти львівських поеток в антології "Ми і Вона".
• Все детективы ведут в Рим
Гийом Прево насчитал "Семь преступлений в Риме".
• Цирюльник-детектив
Дебютный роман Христиана Шюнеманна "Парикмахер".
• Сезонний розпродаж блондинок
Збірка оповідань Наталки Сняданко в серії "Агресивна бібліофілія".
• "Русская надежда" живет в украинском Харькове
Лауреатом Всероссийской литературной премии имени Сергея Есенина стала харьковчанка Анна Минакова.
• Нечитабельная история
в романе Элизабет Костова "Историк".
• Как сытый голодного жить учил
Сказка Мадонны Риччи "Лотса Тугой Кошелек".
• Кодируетесь?!
"Код да Винчи" Дэна Брауна — один из многих.
• Бочкотара по-японски
Новый роман Харуки Мураками "Послемрак".
• "Станиславка" — больше, чем просто библиотека
Харьковской музыкально-театральной библиотеке им. Станиславского — 50 лет. Многая лета!
• Промоції, прогулянки, медитації
у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року.
• В Киммерии, у Максимилиана
Третий Международный Волошинский (репортаж)
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Перформанс начинается…
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Часть 2
• Джон Краули: "Поиграйте с идеями"…
…в романе "Эгипет".
• Унитаз и гитара
Виктор Пелевин/"Generation П"/Фредерик Бегбедер/"99 франков".
• Мелодия, (еще) не ставшая песней
О книге Харуки Мураками "Джазовые портреты"+ интервью с переводчиком Иваном Логачевым.
• "Историческая матерьяльность" Владимира Пучкова
Вышла новая книга стихов автора "Штрафная рота".
• Ключки Василя Шкляра
Детектив, містика, еротика.
• Уэльбек как диагноз
Что делать, когда все есть, а счастья нет?
• Боль-любовь
Расстроенное "Пианино" Эльфриды Елинек.
• Игра в слова
Не тормози — сникерсни!": кому нужен ново-мотояз?
• Как стать писателем…
…и можно ли продать качественную книгу?
• Летучий голландец и его "голландская жена"…
…в литературном мире Эрика МакКормака.
• "Редкая птица…"
Презентация московской антологии "НеИзвестная Украина" на Днепре.
• "Без мужика", но с Киевом
Prosus nostalgos Евгении Кононенко.
• Постколоніальний ГЕНдер
Романи Сергія Жадана "Депеш Мод" та Ірени Карпи "Фройд би плакав".
• Плохишам везде у нас дорога, плохишам везде у нас почет
Кратко о главном в детских романах Йона Колфера.
• Интриган Артуро Перес-Реверте
Каждое воскресенье испанский писатель пишет по одному эссе. Какие они?
• Кто виноват?
Портрет "обыкновенных преступников" в романе Бена Элтона "Попкорн".
• Предположение жить
Репортаж о том, как в Харькове праздновали день рождения Пушкина.
• "Анонизм" и Набоков
"Сповідь киянина еротомана" — книга для интимного чтения.
• Девочка и Клодель
"Ода радости" девятнадцатилетней харьковчанки Анны Минаковой.
• Путь настоящего Акунина
Это превращение модного беллетриста Акунина в русского писателя Чхартишвили.
• Живописное слово Макса Волошина
Как бы ни напоминали стихи Волошина японские миниатюры, разница между ними весьма существенна.
• Орган пятой власти
Детектив-антиутопия американского писателя Д.К.Фауста "Дьяволы Фермана".
• "Весь этот маскерад…"
Лермонтов по прозвищу Маешка в анекдотах.
• Место встречи изменить нельзя
Где же еще могут встретиться писатели-фантасты, как не на киевском "Портале".
• История прототипа "Парфюмера",
рассказанная им самим
Роман Альфредо Конде "Человек-волк" рассказывает о любимом серийном убийце писателей-интеллектуалов.
• Веселий монах Дзен
Блазень Іккю видавав себе за дурня, але часто шив в дурні інших.
• Словарь "непереводимых" слов
Что будет, если mimesis заменить на imitation?
• Вино с печалью пополам
О всенародно чтимом шедевре "Враги сожгли родную хату".
• Тарас Шевченко
говорит по-французски
• Версия reversio
• Культурный таксидермизм
Сергея Соловьева
• Русский друид Николай Гумилев
• "В тихоструйном теченьи "ДвуРечья"…"
• Ценности археологии
• Питательная маска литературной критики
• Фантастика в картинках
• Влад Цепеш по прозвищу "Дракула"
• Золотоискатель
• Ты куда, Одиссей?
• "Панство розлитих вин"
• Книга из супермаркета
|
ОТАР ДОВЖЕНКО: "Я РЕШИЛ ПУСТИТЬ ГЕЙЗЕР ЧУВСТВ И ВПЕЧАТЛЕНИЙ В ПОЛЕЗНОЕ РУСЛО"
Уже дебютная книга Отара Довженко "Квітослава", включающая в себя одноименную повесть и четыре рассказа, свидетельствует о том, что современная украинская литература пополнилась интересным молодым автором. Он пишет в основном о любви незрелых еще юношей и девушек. Но делает это ярко, тонко и со знанием дела. Корреспондент kut.org.ua выяснил у Отара Довженко, что подтолкнуло его стать писателем и как рождались его повесть и рассказы.
докладніше тут
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЕТЮД: "Я. РОМАНТИКА" МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО
Сьогодні знову писатимемо про літературну класику — про новелу Миколи Хвильового "Я. Романтика". Цей твір є нині хрестоматійним, його вивчають студенти-філологи й навіть учні старших класів. Але чи розуміють його насправді, чи не заважає політико-революційна складова сприймати його? Отже, ще один психологічний нарис в нашому інтернет-виданні.
докладніше тут
ДИВАКАМ ПІД СИЛУ ВСЕ!
Лариса Денисенко випустила новий роман "24:33:42". Євгенові ПОВЄТКІНУ випала нагода поговорити з письменницею про її нову книжку, а також про деякі філософські теми, приміром, про безперервний плин часу. Залежно від ділянки русла ріка часу рухається з різною швидкістю, і саме про це йдеться у творі. Отже, інтерв'ю з пані Ларисою читайте далі.
докладніше тут
УКРАЇНСЬКА ДИТЯЧА КНИЖКА
Книжковий ярмарок до дня святого Миколая, Київ, 18-22 грудня 2006 року
В Києві, на першому поверсі палацу мистецтв "Український дім" 18 грудня відкрилася книжкова виставка "Різдвяний книжковий ярмарок". Масштаби виставки невеликі, що, зрештою, навіть на краще: всі найвідоміші дитячі (й деякі дорослі) книжкові видавництва на ній все одно представлені, а на блукання між стендами витрачається менше часу, що в нинішній передноворічний час всезагальної занятості й різноманітних клопотів дуже доречно.
докладніше тут
ПСИХОАНАЛІЗ У ДІЇ
7 грудня в літературному кнайп-клубі "Купідон" був не просто собі літературний "четвер", а справжній сеанс психоаналізу. Хоча насправді кушетки, на яку хтось мав би лягти і виповідати свої страхи і комплекси, не було. Літературознавець Ніла Зборовська просто скористалася психоаналізом як одним з методів дослідження психології героїв на прикладі нової книжки Володимира Даниленка "Сон із дзьоба стрижа".
докладніше тут
ТРИДЦЯТЬ ШІСТЬ УЛАМКІВ ЖИТТЯ
Що дає підстави говорити про постмодерністську естетику нової книжки Катерини Хінкулової "36 пісень про життя"? Перш за все, фрагментарність світосприймання, відображена вже в самій назві. Втім, фрагментарність як така ще не означає відсилання до постмодерністської естетики. Композиційна розірваність тільки тоді виражає постмодерністські естетичні настанови, коли розбиту на скалки картину так і не вдасться зібрати. Й тут вже не має значення, чи скалки гострі й немовби ріжуть пальці, як у Іздрика, чи вони гарненько оброблені й відшліфовані, як у Хінкулової.
докладніше тут
КАМУФЛЯЖ В ПОМАДІ
30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі. Літературний доробок письменниці складається з п'яти книг: чотирьох прозових — "Ексгумація міста", "Орігамі-блюз", "Замість крові", "Сімург" — та однієї збірки поезій "Камуфляж в помаді".
докладніше тут
ГЕРОЇ ОДВІЧНОЇ ПАРТИЗАНЩИНИ
26 жовтня виповнилось 118 років з дня народження одного з найвідоміших повстанців доби української Отаманщини 1918-1921 років — Нестора Івановича Махна.
Політолог й культуролог Андрій Окара вважає, що "самокерований Хаос є основною матрицєю української політичної культури". "Самокерований хаос" — це феномен, циклічно повторюваний в українській історії, коли несподіване вивільнення від чужого ворожого порядку кличе до життя ту чи іншу форму громадської самоорганізації.
докладніше тут
ПІД ЧЕРВОНИМ СОЛОДКИМ СОНЦЕМ ІСПАНІЇ
З нової книжки Галини Логінової "Червоне солодке сонце" можна дізнатися, як в тій країні вижити простій українській студентці, якій заборгували стипендію.
Не можна не помітити прагнення Галини Логінової якнайдалі відійти від стилю та тематики свого першого роману — "Піщаної ріки". Друга книжка явно тяжіє до стандарту якісної масової сучасної літератури. Письменниця орієнтується на жанри молодіжного та жіночого роману, за основу вона бере автобіографічний матеріал.
докладніше тут
АНДРІЙ КОКОТЮХА ЯК ІМІДЖМЕЙКЕР СУЧУКРМАСЛІТ
16 листопада 2006 року в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшла зустріч з письменником Андрієм Кокотюхою. Активна читацька публіка вже знає, що Андрій "вчворив" цього літа на літконкурсі "Коронація слова" — переміг у ньому двічі, тобто зайняв одночасно перше й друге місця з романами "Темна вода" (вид-во "Нора-Друк") і "Зоопарк" (вид-во "Зелений пес").
докладніше тут
ВТРАЧЕНІ ІЛЮЗІЇ
Дійсно, український читач із задоволенням купив би таку злободенну книжку, як "Морок" Любомири Княжич. Але, на жаль, роман пані Княжич виявися слабким саме у художньому плані. Авторка дуже часто зривається з оповіді на гасла, які личать радше публіцистові.
докладніше тут
УЛЬЯНЕНКО ПОВЕРТАЄТЬСЯ
Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", які були презентовані 26 жовтня в кнайп-клубі "Купідон" на творчому вечорі письменника, відомого передовсім своїм романом "Сталінка", завдяки якому він став лауреатом малої Державної премії ім. Тараса Шевченка в 1997 р.
докладніше тут
ОСТАННЯ НАДІЯ САМОСТРАЧЕНОЇ
Основна частина "Щоденника страченої" дійсно зовнішньою композицією наслідує щоденникові записи. Проте — героїня-оповідачка не тільки читає свою історію, а ще й напружено та зосереджено рефлексує над нею, а рефлексія — це шлях до усвідомлення того, чим є власна особистість та її буття. У Марії Матіос і сама пристрасть, і її рефлексія, і рефлексуюча особистість — категорії в значній мірі соціальні.
докладніше тут
Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
|
|
Інтерв'ю підготував Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Січень 29, 2007 р., понеділок.
Наше інтернет-видання вже писало про нову книжку письменниці Катерини Хінкулової "36 пісень про життя". Під час різдвяних канікул, які Катерина мала в Українській службі радіостанції Бі-Бі-Сі, де вона працює продюсером, у нас трапилася нагода поговорити з авторкою про нову книжку. Отже, запрошуємо читати інтерв'ю.
Чому пісень про життя саме тридцять шість?
Так склалося немовби саме собою. Насправді логічної, раціональної відповіді на це запитання в мене немає. Оскільки мене часто про це запитують, то я вирішила придумати якусь гарну — англійської мовою ще кажуть "snappy" — відповідь, і, нарешті, собі придумала: моя бабуся, яка була дуже гарною та яскравою жінкою, померла у віці саме тридцяти шести років. Можна сказати, що тридцять шість — це в пам'ять про мою бабусю.
Катерина Хінкулова |
Але ж тридцять шість — це число до певної міри магічне, це тричі по дванадцять...
Абсолютно. І саме тому я не хочу йти цією дорогою. Звичайно, що число магічне, але на цьому я ставлю крапку.
Чому перша частина — "З чого зроблені дівчатка" — вісімнадцять оповідань (фрагментів, спогадів), а "З чого зроблені хлопчики" — всього лишень дванадцять?
Знову ж таки — так склалося... Мені здається, що коли числа немов самі собою складаються у певному порядку — адже ж можна сказати — там тричі по шість, а там двічі по шість — то, якщо це складається випадково, краще сказати правду, ніж говорити: "Так, насправді я то придумала, і це є частиною великого задуму". Якщо це випадково, то означає — природніше, а тому для мене вже за визначенням це правильніше й краще. Знаєте, у , в якому він, з одного боку, всю цю містику чисел трактує немов би всерйоз, а з другого — насміхається, пародіює її. Можливо, і в мене є щось від цього підходу.
Що з'явилося першим — назва книжки, її "звукова доріжка", історія чи герої?
Спочатку — герої... Власне, герої з'явилися майже одночасно з історією. Ні, напевне все ж так — спочатку герої, потім поступово вироблявся і деталізувався сюжет, потім склався "саундтрек", а назва — то вже в самому кінці... Спочатку була взагалі інша назва.
Жіночі образи — Тані і головна героїня — живуть за тими правилами, до яких їх привчили батьки. Незважаючи на те, що життя тих двох поколінь було зовсім різним, правила, зрештою, залишаються тими самими — "життя несправедливе", "могло бути гірше", "життя закоротке". Як Ви думаєте, а кому все-таки складніше жити за цими правилами? Матерям чи їхнім дочкам?
Важкість життя дуже важко виміряти, бо як визначати — у кого життя складніше? Можна, звичайно, сказати, що життя було складнішим у покоління, що пройшло через війну й післявоєнний час, або в наступного покоління, яке жили при репресивній політичній системі. Але мені здається, що й моє покоління теж не позбавлене складностей і проблем, просто вони зовсім іншого характеру. Те, що люди стають об'єктами оцього просто-таки величезного напливу інформації, якою нас бомблять з усіх боків — це теж насправді щось, до чого вони не є пристосовані. Адже не всім адаптація до того дається легко. Мені здається, що "фокус" у тому, що принаймні частково уроки можуть лишатися тими самими, їхня універсальність і мудрість є в тому, що вони підходять до різних поколінь і можуть відбивати зовсім різний досвід.
Роман вийшов із присвятою — "Українським космополітам". Хто це такі, уважний читач зможе дізнатися сам із сторінок книжки. Хотілося б спитати, а звідки ті космополіти беруться?
На мою думку, майже всі або принаймні дуже багато сучасних українців є космополітами. У сучасному світі незалежно від нашого бажання ми змушені давати собі раду із величезними обсягами інформації. Коли ми навіть фізично не подорожуємо, коли є просто доступ до Інтернету, та й навіть не до Інтернету — достатньо вже телебачення й книжок — то вже тоді ми можемо не бути обмеженими свої географічним, історичним, соціальним і культурним місцем перебування. Оце я передусім намагалася сказати. Часто трактують цю посвяту як адресовану українським трудовим мігрантам, заробітчанам, яким важко доводиться за кордоном. Це правда, але ж це не лише вони. Космополітизм — це в сенсі- хоч я не люблю це слово — відірваності, неприкутості. Коли людина багато пізнає, то в неї є більший вибір напрямків, у які йти по життєвій дорозі. І цей вибір робить людину менш прив'язаною до якогось певного місця, у певному, передусім інтелектульному, розумінні більш "бездомною".
Мені здається, що вони — немов осіннє листя, що відірвалося з дерева і летить за вітром.
А в наш час люди взагалі набагато більшою мірою нагадують листя. Не обов'язково вони летять за вітром... Це просто ширші інтелектуальні та культурні, загалом життєві горизонти, більша множинність можливого вибору. З одного боку — більше свободи, з іншого — менше рамок, які немовби самі собою формують особистість, тому людині треба більше думати й обирати самій, ким власне бути.
Чи не хотілося б Вам, щоб у головної героїні таки склалися стосунки із "сумним лицарем" Метью, а кохання Тані до Ешлі не скінчилося її загибеллю. Таке враження, що Ваші герої, немов живі люди, мають багато свободи від вас як від автора, проте це не йде їм на користь...
Мені важко про це сказати. Це, можливо, й не надто задовільна відповідь, але хочеться сказати — це сюжети, які немовби самі собою складаються. Частково й справді — сюжет такий, бо на мене зійшло таке натхнення. Те, що доля в моїх героїв не складається, їхня життєва дорога не виводить їх до щастя, до певної мети, відбиває, як то насправді в житті буває. Це я свідомо, а якщо чесно, то підсвідомо чи несвідомо так написала, відбиваючи це життя...
А про свободу чи несвободу... Через те, що я в даному випадку справді керувалася виключно натхненням, я не сиділа й не роздумувала — цей чи той поворот сюжету більше сподобається комусь, тій або іншій цільовій групі. Я записала, як я хотіла, я не думала ні про видання — взагалі ні про що... І в цьому, власне і розкіш першого твору — коли ти зовсім не думаєш про того, на кого ти розраховуєш, про ринок і таке інше. В якомусь відношенні свобода у моїх героїв є... Так, у них є свобода, тому що ними не дуже сильно "керувала" і примушувала їх бути такими, щоб подобатися тим або іншим конкретним читачам.
Візити головної героїні до психоаналітика — натяк на несвідомі мотиви її поведінки. Але навіть у нього на прийомі вона воліє більше розповідати, аніж аналізувати, усвідомлювати саму себе.
Епізоди з психоаналітиком — то така невеличка пародія, тому що на Заході, особливо в Сполучених Штатах це просто якась ідея фікс. Всі колупаються в тому, що хто відчуває, що це означає, і "чи хочете про це поговорити". В Британії, між іншим, ця тенденція не дуже поширена. Ці моменти можна було написати як розмови із самою собою, на додачу до тих розмов із собою, що вже є в творі, але мені здалося, що з іншою людиною то вийде трохи цікавіше, може, якийсь інший аспект виявиться. Адже ви пам'ятаєте, що вона на тих сеансах не завжди говорить правду, вона сидить, розмовляє з психоаналітиком, аж раптом в голові проскакує думка — а ну, як я йому збрешу. Навіть на такій, умовно кажучи, сповіді можна вести якусь подвійну гру.
Якщо головна героїня — це уособлення, так би мовити, масиву несвідомого, яке щораз впевненіше керує її життям, то Джеремі Вотерол, навпаки, втілення мудрості. Тому такими різними є істоти, що "приходять" до них — цей незнайомець "з ріжками" і дівчина на ім'я Скай. Чому, на Вашу думку, Джерелі так прагне відвідати Україну? В цьому є щось метафоричне?
Це гарна ідея! Так, може в цьому є щось метафоричне. Джеремі так виписався, як наступний крок... Героїня наприкінці, після всіх подій, ніби багато чого усвідомила, зробилася ніби такою розумною, але, з іншого боку, надто розумною вона бути не може. Справді, їй ще не дуже багато років і в неї в житті попереду ще багато всяких інших досвідів. І тому Джеремі так і сформувався, виокремився — як мудрість. Пригадайте його сентенції — "все закінчується, і, як правило, погано", "нікого ні в чому не можна переконати, людина завжди має вчитися на своїх помилках", "нікому не хочу давати ніяких порад, тому що це безглуздо".
А з тим, щоб відвідати Україну... Мені здається, що Джеремі, при тому, що він літній, мудрий і нібито в нього вже багато всього є, він живе в дуже гарному будинку, який є до певної міри самодостатнім світом, з тими стародавніми англійськими речами, що їх описує героїня — не припиняє процес свого пізнання. Це ознака мудрої людини, яка готова бачити щось нове, дізнаватися щось нове, і те нове її цікавить. І от тому мені здається, що в нього бажання подивитися Україну, звідки походять дві дівчини й хлопчик, до якого він теж дуже гарно ставиться, виникло тому, що він хоче більше й глибше їх зрозуміти. Незважаючи на те, що коло його пізнання й без того немале, він завжди готовий розширювати його.
Зізнаюся, що один із моментів, який мені не сподобався на презентації книжки 24 листопада, — це те, як ведучі та публіка подали й обговорили новелу "Похорон". Описаний у ній секс із трансвеститом на мосту — не екстремальна розвага, це насамперед момент, коли несвідоме потужно виривається назовні. Чи не було страшно за Вашу героїню — адже крім того, що вона перебувала в чужій країні і не знала мови, з нею взагалі могло трапитися все, що завгодно.
В цьому і є весь смисл цього розділу. Це відчуття того, що її доля, перспектива подій її подальших подій ніби висить на волоску. Вона іде, не зважаючи на темряву та всі можливі небезпеки й небажані зустрічі, і це — її виклик, тому що в її житті після смерті її найкращої подруги закінчився певний етап життя, вона тепер стоїть ніби перед чистим аркушем, вона готова до всього. Вона стоїть і чекає свою долю, на її наступний поворот або знак. І тоді з нею й стається та подія...
Чому цей момент було розкручено, його було взято для презентації? Якщо чесно, то і цей момент, й інші не надто численні моменти, де йдеться про секс, все одно в багатьох рецензіях і відгуках згадуються найбільше, бо, як не крути, а це найбільше привертає увагу. От мене запитував ведучий Сергій Коротаєвський: "Яке запитання Вам найчастіше ставлять?" Я сказала, що звичайно ж, про те, чи я не про себе писала в цьому розділі, описуючі ту подію на мосту в Парижі. Чому? Тому що інтимна сфера життя все одно залишається приватною і непублічною, незважаючи на всякі сексуальні революції. Коли пишеться про щось таке від першої особи, то, як мені здається, саме це автоматично притягує увагу, бо виникає ілюзія того, що то дійсно хтось узяв та й написав про себе.
Уривок було обрано тому, що це яскравий ексцентричний епізод книжки, тому брати Капранови, я б сказала, такі барокові й бурлескно-буфонадні, це й виставили. Презентація не була надто репрезентативною щодо книжки — книжку все одно треба читати. Як мені здається, сенс презентації був у тому, щоб притягти увагу, зацікавити, десь розважити, щоб ті, хто прийшов на неї, могли гарно провести час. Мені здається, саме так воно й було.
Катерина Хінкулова |
Як на мене, Ви написали такий текст, який по-справжньому можна зрозуміти тільки з часом, проживши з ним у голові певний період. Ваша героїня-оповідачка несвідомо ставить на те місце в душі, де має бути Бог, Таню і все, що з нею пов'язане — міфи, ритуали, зокрема, історія народження і смерті, якісь проникнення, пізнання.
Я ніколи про це не думала й не аналізувала так. Це й добре — якби я про це все писала, знаючи, як воно влаштоване, то, як мені здається, воно б було більш штучним. Як на мене, мистецтво і література тим і відрізняється від складання комп'ютерів, що ти насправді не знаєш, що буде всередині твого твору. Так, народження і смерть… Вийшло випадково, що в творі описані двері й освітлений квадрат вікна і в момент приходу Тані у світ, і в часі її відходу, але це я помітила вже тільки коли перечитувала написане. Я вловила повторення мотивів — вікно і світло, що ллється. Оскільки я вчилася два роки на філологічному факультеті, то ці всі речі й справді задзвеніли мені в сигнальні дзвіночки. Але то таки вийшло ненавмисне.
В новелі "Місто, де я народилась" Ви згадуєте Валер'яна Підмогильного. Як на мене, вплив на Вас його стилю й справді немалий. А хто іще є Вашим улюбленим письменником?
Це сучасний англійський письменник Уїльям Бойд. Він написав геніальну, як на мою думку, книжку "Any Human Heart" (українською можна перекласти як "Будь-яке людське серце"). Твір написано в жанрі автобіографії, в історію життя однієї людини немовби вплетено історію двадцятого століття, але то зроблено дуже легко, немовби ненавмисне. Головний герой герой — британець, який народжується в Аргентині, дуже багато подорожує, тривалий час живе в Америці, свого часу був знайомий з Пікассо, а тоді, як жив у Нью-Йорку, то зазнайомився з Енді Ворголом. Книжка вийшла пізнавальною і такою, що читається легко, і немовби створює собою один великий гарний символ. В цьому відношенні вона нагадує мені "Війну та мир" Льва Толстого, в ній теж вміщено, як у капсулі, дуже багато всього.
Ще... Мені важко сказати. Я багато читаю британських письменників і сучасних російських, щоправда, українських — найменше, бо так складається життя. Я думаю, всі вони мають якийсь вплив. А роман "Місто" Валер'яна Підмогильного, коли була студенткою, я знала трохи не напам'ять. Він мені подобався, він здавався таким довершеним літературним твором, я його багато разів перечитувала... Тоді я захопилася теорією літератури, мені було цікаво копирсатися в тексті, шукаючи в ньому потаємних символів, і "Місто" дуже добре підходило для цього.
Що б ви порадили читачам, яким не вдалося розшукати музичних творів, рекомендованих автором?
Я навіть не знаю... Або спробувати собі щось уявляти, або просто слухати якусь свою улюблену музику. Мені здається, коли читаєш мій твір і одночасно слухаєш музику, то в цьому можна знайти якісь нові смисли і переживання, немовби отримуєш певну винагороду за те, що відшукав відповідні записи й увімкнув їх на своєму програвачі. Щодо того, що ті музичні твори важко знайти, адже серед них зовсім маловідомі в Україні... На цьому етапі, на жаль, їх не вдасться подати читачеві належним чином, але я б дуже хотіла, щоб до нового видання ми зібралися з силами й таки виклопотати права на музику.
Чи можна поцікавитися, про кого буде Ваша наступна книга й коли її чекати?
Не знаю... Напевне, тоді, як допишу. Сподіваюсь, що невдовзі. Про кого? Про людей, з "36 піснями" зовсім не буде пов'язаною, там буде усе інше.
Дія так само відбувається в Британії?
Ні, усе відбувається в Україні.
Це буде роман з цілісною композицією, чи так само роман в новелах?
Мені здається, що саме в "36 піснях..." композиція цілісна. Просто стиль оповіді нелінійний..., але мені особисто це ближче, мені здається, що це й читати цікавіше — не просто прямолінійна оповідь, а купа шматочків-пазлів, які можна збирати. Це скидається на свого роду розумову вправу для читача, і від подібних елементів у своїй новій книжці я не відмовляюся. Хочеться пригадати епізод розмови Тані та Ешлі, немовби побачений очима Ігоря, українця-заробітчанина, який працює в лондонській кав'ярні (це вже наприкінці "36 пісень про життя"). Деякі мої рецензенти не розуміли, навіщо було вводити цей образ, але, як мені здається, це спосіб розказати про трагедію не від особи її учасників (їхні переживання, з одного боку, є дуже сильними, але з другого — дуже суб'єктивними), а відсторонено, беземоційно, так, як це бачить зовсім чужа людина. Мені така подача здається цікавішою.
|
