про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

17 березня, 2018
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


архів статей

можна подивитися тут



анонси статей



ХОЗАРСЬКИЙ ГЛОСАРІЙ
Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ.

В першій же сцені свого нового роману "Втеча майстра Пінзеля", де нащадок Мазаріні наказує харцизяці вполювати скульптора-єретика Пінзеля, Єшкілєв вчиняє зле. Він жбурляє кістку неофітам, що боялися стріти бліду тінь Дена Брауна, і водночас сипле невтішний бісер під ноги адептам, які виглядали доказів реінкарнації Желязни. Тут на мить стає дуже прикро через нашу загальмовану, але вперту гонитву за імпортними жанрами, які вже мали б себе вичерпати на сьогоднішньому своєму витку.
докладніше тут

Проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ"

Андрухович, Жадан та Дереш презентують проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ". Безпрецедентний тур трьох провідних українських авторів на схід України (суспільна акція видавництв "Фоліо" та "Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля").Отже, 5-11 жовтня 2007 року відбудеться прямий контакт з публікою Східної України трьох найяскравіших та найвідоміших (не тільки в нашій країні, але й у всьому світі) представників сучасної української літератури.
докладніше тут

СІМ МІШКІВ ГРЕЧАНОЇ ВОВНИ
Григорій ХАЛИМОНЕНКО.

Переклад Олеся Кульчинського роману Орхана Памука "Сніг" викликав неабиякий резонанс в українській пресі — на шпальтах газети "Дзеркало тижня", а такоє журналу "Всесвіт" читач міг спостерігати цілу дискусію з цього приводу. Однак, одна з статей — професора-тюрколога Григорія Халимоменка, — на превеликий жаль, все ж таки не була надрукована. Отже, подаємо її на віртуальних сторінках нашого часопису.
докладніше тут

ДОРОГА, ЩО ВЕДЕ ДО ПИСЬМА
Євген ПОВЄТКІН

У видавництві "Критика" вийшла в українському перекладі книжка польського письменника Анджея Стасюка "Дорогою на Бадабаг". Твір, що був опублікований у Польщі 2004 року, цілком витриманий у жанрі "нон-фікшн", тобто лірично-суб'єктивної прози, що вибудовується на міцному фундаменті документальності та біографічності, у випадку "Дороги на Бадабаг" — автобіографічного опису поїздок східноєвропейськими країнами.
докладніше тут

МАГІЧНО-КАРПАТСЬКА СУМІШ
Євген ПОВЄТКІН

Чим є книжка Громовиці Бердник "Знаки карпатської магії"? Складається враження, що це — науково-популярна розвідка, точніше — щось схоже на жанр шкільної "книги для читання" — белетризований та ілюстрований додаток до основного підручника (враження посилює оформлення та шрифт тексту). Проте я волів говорити про "Знаки карпатської магії" не як про дидактичну літературу з уявного курсу "Основи мольфарської справи", а як про піар-проект.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
 Нічого зайвого — тільки жахи!

Марина РУДСЬКА, Київ.
Листопад 20, 2007 р., середа.

,. В українській сучасній літературі, на жаль, ще багато не розвинутих жанрів. Серед них, так званий, хорор, "книги жахів". Більшість авторів не сприймають цей жанр всерйоз, вважаючи, що зобразити гору трупів, ріки крові, відгризені руки і мутантів-тарганів може кожен — і тому беруться за інші жанри. Насправді жахи — це значно тонше й складніше. При величезній кількості зарубіжного "жахливого мистецтва" штамповані жахалки вже не лякають, максимум — викликають огиду. Тож потрібно шукати вхід у безстрашне серце читача, так би мовити, "з іншого боку".

Подружжя письменників — Наталка та Олександр Шевченки спробували знайти ці потаємні двері у своїй новій книзі "Бранці мороку". Книга видана видавництвом "Фоліо", нагороджена третьою премією на "Коронації слова" і була презентована на Львівському Форумі.

Жанр жахів ближчий Олександру Шевченко, він видав дві книги-жахалки: "Грибинка" і "Аутсайдери". Наталка Шевченко пише в дещо іншому стилі. Проте поєднання вийшло досить потужнім.

Автори змогли створити гострий і динамічний сюжет, змусити читача до сильних переживань і великого напруження уваги. В "Бранцях мороку" немає зайвого тексту: недоречних роздумів, діалогів чи описів, лише оголене хитросплетіння подій. Жах проникає на сторінки книги непомітно, через невеликі деталі, щоб потім потужно вибухнути — вже, так би мовити, всередині читацької уяви. Це нагнітає атмосферу й примушує читати сторінку за сторінкою, не відриваючись.

Омріяний головною героїнею книги Аліною будинок дістається подружжю досить легко. Дешевий, великий, затишний, далеко від цивілізації — такий, яким його вимальовувала фантазія жінки. Але будинок вже кілька років стоїть порожнім, загадково зникли його попередні власники, також дивно, що з того часу до будинку не навідувалися незвані гості і він залишився цілим та неушкодженим. Підозріле дзеркало, знайдене Аліною, спочатку тонко натякає дивним обрамленням, суперечністю з естетичними смаками нової господині, що це не просто собі дзеркало. Але ж де їй було знати, що його використовують сили зла — для спілкування із навколишнім світом?

Буденний світ в книзі зображений трохи неприродно й натягнуто: світ розмежовується на чорне та біле, герої — на позитивних і негативних, не допускається не те що сірості — жодних півтонів. Головна героїня зображається немовби святою. І якщо в боротьбі з мороком це виглядає досить ефектно, то в існуванні такого створіння в звичайному житті можна сумніватися. В Аліни не лише ідеальна зовнішність, характер, поведінка, розум, ще й доля її складається таким чином, що вона нагадує великомученицю. Образ Михайла авторам вдається виписати більш реалістично.

Таке життя спочатку дійсно сприймається з певною натяжкою, як щось ненатуральне але потім, коли починає розкручуватися інтрига й нагнітатися містичний страх, на це перестаєш зважати.

Прийоми та образи жахалки не нові: будинок жахів, духи, живі мертвяки, кілька страшних смертей, перетворення мрій на кошмари, потойбічне дзеркало тощо, але "Бранці мороку" не виглядають як банально-заяложений або вторинний твір. Автори мають справу не із стандартними уявленнями про страх, а з асоціаціями, що їх викликають описані події, не оминаючи при цьому жодної деталі. Будинок немовби наповнений затишком, який ховає у собі загрозу, і коли герої починають усвідомлювати це, вже пізно. Зміна Михайла ходу думок, точніше, зовнішнє непомітне втручання в них чіпляє живу струну в душі читача, адже непомітне проникнення ворога та його контроль за думками — чи не найстрашніше, що може статися з людиною.

Після одного з поворотів сюжету в книзі з'являється "чарівний помічник" (за термінологією В. Проппа) — Таня. Дивовижне співпадіння — через свою подругу Аліна знаходить, так би мовити, "професійного борця" з темними силами.

Перед тим, як скінчиться книжка, читач має нагоду кілька разів зітхнути з полегшенням, щоб потім знову вжахнутися від нової несподіваної події.

"Бранці мороку" — хороша розважальна література в жанрі хоррор. Вона цілком заслуговує місця на полиці поцінювачів легкої та якісної літератури.

Наталка та Олександр Шевченки. Бранці мороку. — Х.: Фоліо, 2007. — 252 с.
© 2005–2018. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: [email protected]