про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

17 березня, 2018
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

КНИГА ПРО (ДЛЯ?) БЛАЗНІВ
Марина РУДСЬКА

В колоді карт існують джокери. Вони, сідаючи за гральний стіл, гадають, що грають всіма іншими картами, але тим часом доля грає ними. Спочатку джокери були нормальними людьми, що мали краще чи гірше дитинство, мрії, прагнення… А тепер вони просто джокери, гральні карти, що блазнюють всім чим лише можна, що загубилися в світі та в собі. Отже, колода карт для читання "Блазні" від Марії Штельмах під твердою обкладинкою
докладніше тут

АРТЕМ ЧЕХ. ЦЕ ВИ ЗНАЙДЕТЕ ТУТ
Іра ЦІЛИК

Це не рецензія й не анотаційка. Це звичайна дрібна помста. Але про те потім. Спочатку, фактажу заради, маю вам розповісти про книгу (а точніше, перспективу книги) Артема Чеха, що виборов 1 місце на конкурсі "Міський молодіжний роман" від видавництва "Фоліо" зі своїм романом "Цього ви не знайдете в Яндексі".
докладніше тут

НАРИСИ НА БЕРЕГАХ ВІЗІОНЕРСЬКОЇ КНИГИ
Ксенія ВЛАДИМИРОВА

Цю статтю варто було б назвати "нотатками на берегах книги Юрія Андруховича "Таємниця". Вони з'являлися під час читання тексту, як відгук на якесь речення, образ чи... просто тому, що саме у цей момент щось пригадалося. Тому розділи статті переважно не пов'язані логічно, а можуть сприйматися як ремарки.
докладніше тут

СТАРТОВИЙ МАЙДАНЧИК ДЛЯ ЧИТАННЯ
Інтерв'ю підготував Євген ПОВЄТКІН

Саме в шкільному віці формується ставлення до читання, літературні смаки та уподобання. Інтернет-видання KUT.ORG.UA подає до певної міри унікальне інтерв'ю, завдяки якому ми спробуємо подати погляд учнів, що нині вивчають літературу на уроках у школі. Отже, до уваги читачів — інтерв'ю з ученицею 10 класу однієї із шкіл Києва, журналісткою, що пише про сучасну українську літературу Мариною Рудською.
докладніше тут

ТАЄМНЕ ЖИТТЯ КОРОТКИХ ІСТОРІЙ
Олександер КРАСЮК

Оповідання Євгенії Кононенко написано, коли світ був трохи молодший за сьогоднішній. У 1990-ті. У них ідеться про звичайних людей. Таких, що сьогодні уже намагаються призначити "середнім класом", а колись називали інтелігенцією. Улюблені персонажі пані Євгенії — жінки. Здебільшого самотні, малощасливі в коханні чи подружньому житті.
докладніше тут

МАНЕВРИ У МАЛОМУ СВІТІ
Євген ПОВЄТКІН

Прочитавши невеликий томик "М.Істерії", що складається з однойменної повісті та трьох оповідань — "Спадок білої крові", "Тут чи з собою", "Бог у місті", я склав свою суб'єктивну думку — молода українська письменниця Катерина Калитко набагато органічніше й природніше пише саме в епічних (із невеликим домішком лірики) жанрах, значно вільніше почувається на доволі просторому розповідному полі, ніж у стисненому й перенасиченому образністю ліричному часопросторі.
докладніше тут

DON'T EAT MY FOOD
ігор дефолт

Нещодавно в Ірпіні відбувся конкурс творчої молоді під егідою "Смолоскип". Однією з родзинок поетичного читання стала відеопоезія молодої львівської художниці Гриці Ерде Don't eat my food. За словами авторки, основною ідею відеопостановки є роздвоєння особистості молодої жінки.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
 Три виміри самотності

Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Червень 4, 2007 р., понеділок.

Для чого людині потрібна самотність? Відповідь на це питання у чималій мірі залежить від того, хто, коли та за яких обставин його ставить його перед собою, оскільки універсальних відповідей на нього знайти годі.

У випадку з "Екстрактом самотності", заголовним твором однойменної прозової книжки молодої львівської письменниці Ольги Криворучко, це питання можна конкретизувати в трьох напрямах. У результаті вийде тривимірне представлення, вісями якого суть: "для чого самотність мистцеві", "для чого самотність мандрівникові" та "для чого самотність жінці". Природно, що в точці початку відліку знаходиться лірична героїня-оповідачка ("Екстракт самотності" — це не стільки розповідна, скільки чуттєва, навіювальна, сугестивна проза). Маріка, дівчина, що поїхала на півроку до Німеччини на навчання архітектурі, часом зближається з нею і навіть зливається з нею, часом відокремлюється повністю — як неважко здогадатися, насамперед для можливості погляду "збоку". Слід сказати, що тривимірний спосіб представлення є цілком звичним головній героїні, молодій архітекторці, що навчена робити креслення у різних проекціях та макети майбутніх будов.

Втім, Маріка в Німеччині спостерігає та розмірковує не стільки над архітектурною конкретикою, скільки над простором як таким. Над різними його видами: інтер'єром, вулицею, містом, дорогою, природним лісовим чи гірським, чи то приморським ландшафтом. Над різними інтер'єрами, містами і різними дорогами, що знаходяться у різних країнах. Ну й само собою, роздумуючи і відчуваючи простір, ніяк не обійтися без виміру часу, що в творі письменниці теж різний, точніше — представлений аж ніяк не просто. І простір, і час у Ольги Криворучко знаходяться у могутній владі архетипів, але годі котромусь із архетипів заволодіти простором чи часом безроздільно. Простір виразно розподіляється на уявлення про дім і на те, що лежить поза межами цих уявлень, а час ненастанно намагається згорнутися в коло, цикл — і так само ненастанно зазнає поразки в цьому намаганні, повсякчас стикаючись з лінійною неповторністю кожного моменту життя. Маріка постійно пригадує собі минулий, дворічної давнини приїзд до Німеччини, шукає повернення до того, що відчувалося і чим жилося тоді. І повернення до почуття чи події можливе, але, на жаль, тільки один раз — щоб закрити, завершити, полишити, розстатися...

Беручись до читання "Екстракту самотності", треба налаштуватися на певний настрій. Треба сприйняти те, що в злості, суму, туги, меланхолійності може не бути причини, що висновується логічно і надається для задовільного пояснення. Власне, це тільки на перший погляд здається, що написати твір у манері "ліричної прози" просто, бо не треба довго видумувати захоплюючий сюжет та й узагалі не треба конструювати аж надто складну композицію. Достатньо відтворити ілюзію, що те, що пишеться — пишеться для самого себе, щось майже щоденникові, тому не особливо думається, як, у якому обсязі, з якими художніми засобами, навіть не слідкується інколи, що про певні події, настрої і мотиви вже раз писалося. Але саме це, оця ілюзія — чи не найскладніше для письменника, доволі часто він чи вона починає грати на читацьку публіку, байдуже, свідомо чи несвідомо. А проте "Екстракт самотності" такого враження по собі не лишає. Можливо, тому, що насправді в Ольги Криворучко точна й продумана композиція — відсторонена оповідь від третьої особи про те, що робить чи відчуває Маріка, чергується із вставками листів від неї батькам, між іншим, старанно стилізованими, аж до вказівки умовних електронних адрес і написання тексту латинкою. Ці листи грають роль свого роду підсумку певного періоду життя, його обставин та настроїв. Для Маріки логічно й природно, що перебуте й передумане перетворюється, переплавляється в письмо, все буття її незбагненним чином пристосоване до того, щоб бути записаним одного разу.

Але повернімося до питання про те, для чого потрібна самотність. У певний момент читання чомусь починає здаватися, що ненастанне роздумування і спостереження дівчини над своїми подіями та відчуттями от-от виллється в одкровення, прозріння, прояснення, яке зразу буде видно внутрішнім духовним зором. Але чим далі занурюєшся в текст, тим більше розумієш, що нічого такого не буде. Адже весь сенс того, що відбувається, не в розвиткові і не в зростанні, а в повторенні, накопиченні й комбінуванні. Саме з цього погляду Ользі Криворучко дуже стає в пригоді побутописання — без пафосу і без особливих принад. Побут для неї не тяжкий жіночий обов'язок, не сфера самоствердження (хочу, мовляв, щоб мій дім був кращим, чим у сусідів) і навіть не поле для творчого самовираження як такого — це насамперед нескінченне джерело різноманітних комбінацій. Млинці за домашнім рецептом, спечені в студентському гуртожитку в Німеччині. Чай, кава та капучіно вкупі з місцями, де їх випито, та роздумами при цьому. Зрештою, просто помаранчевий сік у синій склянці — емблема того, як все у житті випадково й у той же час нерозривно пов'язано.

Побутує майже шаблонний вислів про те, що самотність потрібна людині для усвідомлення самої себе. Щодо Маріки, то, зрештою, так воно і є, але є нюанс: самотність — це нагода самому наповнити себе певними непроминальними речами, які життя не так часто посилає нам...

Криворучко, Ольга. Екстракт самотності. — Луцьк: Нова проза, 2006.
© 2005–2018. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: [email protected]