про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

17 березня, 2018
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

СЛАВКА UNLIMITED

Письменниця Галина Ткачук у книзі "Славка" несподівано виявила цілий незвіданий літераторами-скарбошукачами край, в який можна потрапити без шкоди здоров'ю та психіці. Як виявилося, проглядаючи світ очима семи-десятирічної дитини, можна побачити в ньому такі чарівні речі, яскраві образи й гротескні поєднання, які доросла не зможе ні витворити, ні побачити "під кайфом", як би не старалася.
докладніше тут

РЕКЛЯМА САМОГО СЕБЕ

Вийшла нова книжка "повного неґативатора" від постмодерної укрсучліт ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко) — "Автогеографія".

Найрозповсюдженішою ж думкою про ІБТ залишається міф про відсутність у нього будь-якої толерантності по відношенню до текстів, які він розглядає, і брак такту по відношенню до їхніх авторів. Критика критикують за те, що він когось критикує. Це за ситуації, коли ІБТ майже сам тягне вітчизняне літературознавство геть від звичного міфологізаторства його функцій. Та будемо чесні: передражнювання, панібратство, зверхність — прикмети його письма.
докладніше тут

"І НА ТІМ РУШНИЧКОВІ..."

5 жовтня в кнайп-клубі "Купідон" пройшла презентація нових книжок Тані Малярчук "Як я стала святою" і Олега Криштопи "Кохання, секс і смерть — гарантовані". Головна інтрига вечора полягала, втім, у представленні читацькій публіці не тільки нових книжок, а й, так би мовити, нової ланки літературного "виробництва", іронічно пойменованої в афіші як "Сімейний дует "Рушничок".
докладніше тут

"ТРЕБА ЛЯГТИ ПІД АУДИТОРІЮ..."

Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів — Стронґовським.

Поезія має бути чутною, для того, щоб їй бути чутною, вона має набувати тих форм, які здатне сприймати суспільство, яке виросло на кліпах, на МTV, на "Сімпсонах" зрештою. Щоб воно впізнавало знайомі ритми, знайомі емоції, які їй відомі з кліпів та музики, і відповідно на це реагувало. Ми вже маємо позитивний ефект від того, що в поезію прийшов слем.
докладніше тут

НАВЕРНЕНІ, АБО ЛЮДИ-ТРАВА

Звичайно, не варто порівнювати книжки між собою, тим більше авторів, які живуть в різних країнах, пишуть на різних мовах, мають різний досвід, різну стилістику і таке інше. Але ж, читаючи "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя" Ірен Роздобудько, мозок видав щось на кшталт: "Ну от! Український Коельо!" Цікава форма викладу.
докладніше тут

ВОЛЯ. МАХНО. АВАНГАРД

От і відбулася нарешті незвична зустріч двох культур — музичного і літературного авангарду, що здебільшого твориться (і споживається) великими містами, і невеликого містечка в приазовському степу, про яке, втім, чули хоч раз майже всі — Гуляйполя. Два дні — 24 і 25 серпня 2006 року в місті Гуляйполі Запорізької області тривав фестиваль мистецького авангарду "День незалежності з Махном".
докладніше тут

КНИЖКОВИЙ СЕКС

Новий роман Люби Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях" можна назвати постмодерністським літературним експериментом, кодом для розшифровки якого може стати дослідження М.Бахтіна "Творчість Франсуа Рабле та народна культура середньовіччя та ренесансу". В цю ігрову систему вписується й суржик книги — адже в святковому свавіллі можна все.
докладніше тут

ПОЛЬСЬКІ ЛОЛІТИ

Повісті М.Гретковської "Беладонна" та П.Петуха "Самі для себе", які складають книжку "Сцена з позашлюбного життя", поєднані єдиною тематикою — темою адюльтеру. Попри винахідливість та еротичність описів інтимного життя, автори розповідають про адюльтер традиційно — це любовний трикутник, який руйнує сімейні узи.
докладніше тут

ВАЖКА РОБОТА ІДІОТА

За останні кілька десятків років у світовій літературі романів на кшталт "герой нашого часу" з'явилося більше, ніж протягом попередніх кількох століть. Книжка Мартена Пажа "Як я став ідіотом" (2001 р.), — чергова у серії оповідань про покоління ХYZ. У ньому розповідається, як сучасним французьких молодикам заважає жити інтелект.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
 "Хуліган" і "Капіталіст"

Євген ПОВЕТКІН, Київ.
Жовтень 16, 2006 р., понеділок.

11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.

Юрій Володимирович представляв у перший вечір книжку "Хулігани", а в другий вечір Сергій ділився з публікою новиною про те, що й він, щойно переваливши за своє тридцятиліття, доріс до зібрання творів у форматі, в якому зазвичай прийнято видавати класиків — поезія, потім велика проза, потім проза малого жанру, потім правдива оцінка професійних критиків, потім спогади сучасників... Втім, видання, що його було вирішено назвати "Капітал", зовсім не має академічного "побронзовіння", притаманного класикові марксизму-ленінізму, котрий видав книжку з такою ж назвою більше сотні років тому — лексика, яка прийнято вважати нецензурною, "протиснулася" навіть у заголовки деяких критичних статей...



у кнайп-клубі "Купідон": Сергій Жадан — у кепочці, Юрко Покальчук жестикулює
Слід сказати, що склад "президії", тобто людей, котрі сиділи за "комодом" і за допомогою мікрофона спілкувалися з читацькою публікою, впродовж обох вечорів був незмінний — ті самі Жадан та Покальчук, один з них у ролі ведучого, другий у ролі гостя вечора; наступного разу — зміна ролей. Розмова з Юрієм Покальчуком, хоча й крутилася навколо багатьох тем — навіть про коаліційний "серіал" та непростих стосунків між Президентом та Прем'єром торкнулися — раз по раз поверталася до героїв його нової книжки, а саме — вихованців виправної колонії для неповнолітніх у м. Прилуки.

Вперше пан Юрій побував там із журналістським завданням від газети "Молодь України" ще на самому початку перебудови, у 1986 році. Тоді над закладами, подібними Прилуцькій колонії, завіса всезагального мовчання відкривалася тільки ледь-ледь, і та "одна четверта" правди, яку тоді він насмілився подати в газетній статті, викликала справжній шок.

Проте це, а також проблеми з компартійно-ідеологічним керівництвом, що почалися тоді — не найголовніший спогад з тої першої поїздки, найбільше автора вразив той душевний контакт, що тоді майже одразу виник у нього з вихованцями, і їхнє щиросердне прохання приїздити до них на "зону" ще, яке тоді пана Юрія заскочило зненацька. Коли він хотів було послатися на брак часу, хлопці сказали просто: "А в нас часу дуже багато, то ми будемо Вас чекати". Й хоча у візитах Юрія Покальчука до колонії в Прилуках траплялися чималі перерви, що інколи затягувалися на роки, загалом можна сказати, що чекання їхнє справдилося. Тепер "дядя Юра" бере з собою чималу торбину різних подарунків і щомісяць-два приїздить туди.

Якщо замислитися над тим, що ж власне дає хлопцям письменник Юрій Покальчук, за що вони його так люблять, то напрошується така відповідь — він дає їм право голосу, щоби просто поговорити про себе і про себе у світі. Право голосу й безпосередньо — в молодіжному альманасі "Горизонт", який готують вихованці з Юрієвою допомогою, й у книжках Юрія Покальчука. За його зізнанням, хоча всі імена хлопців, про яких він пише, змінено, всі їхні долі справжні, все, що вони йому пишуть про себе, використано в книжках, зокрема, і в "Хуліганах". Щоправда, ці образи зазвичай "збірні", тобто одна "літературна" хлопчача доля насправді складається з декількох реальних, "життєвих". Втім, то вже деталі "літературної кухні"...

Напевне, ця свідома пожертва своїм власним мистецьким словом на користь тих, хто з різних причин не може висловитися сам — це і є найвища письменницька місія, на жаль, не надто притаманна сучасності, більше зосередженій на самоствердженні й самовираженні.



у кнайп-клубі "Купідон": Сергій Жадан та Юрко Покальчук
Сергій Жадан теж намагається нести цю місію. Він теж пише про пацанів, які живуть на вулиці, влаштовують бійки після футбольних матчів, здобувають свій перший алкогольний, "дурманний", сексуальний, екзистенційний, зрештою, соціальний досвід — за рідкісними винятками, негативний. Пише про тих же пацанів, яким вже перевалило за тридцять, але дорослість, втілена в справжньому вчинкові, бодай одному, все ніяк не настане. Пише про пацанів вісімдесятих, які, за влучним висловом з вірша Юрія Покальчука, померли, щоб перевтілитися на дорослих — заклопотаних бізнесменів, бандюків-невдах, нічних поморочених алкоголем метеликів, що для них майбутнє перестає існувати, втонувши в м'якому п'яному теперішньому... Про це все можна прочитати в повістях Жадана, що ввійшли до "Капіталу" — .

Жадан і Покальчук — письменники різні. Авторові цих рядків спало на думку порівняти їх обох із знаменитими американськими класиками ХХ століття. Юрій Покальчук своїм удавано-примітивним стилем (примітив тут вживаємо як мистецтвознавчий термін, в тому приблизно значенні, що говорять про творчу манеру народної майстрині Марії Приймаченко) і увагою до деталей, аж до самих відвертих та інтимних, простою, ніби протокольно-відстороненою оповіддю нагадує манеру Теодора Драйзера, в той час як Жадан з його прагненням не так розповісти, як створити яскраві образи, з усією своєю романтикою та героїкою викликає асоціації з Джеком Лондоном. Тому якщо Жаданова проза навіть за своєю фактурою більше надається до різноманітних поєднань і накладень, як не музичних ритмів, як під час представлення публіці "Гімну демократичної молоді" разом з "Оркестром Че" цієї весни, то імпровізаційної драматургії — на презентації "Капіталу" автор читав свій текст "по ролях" з — то Юрієві Покальчуку достатньо простої оповіді "про життя".

Проте кожен з них досягає своєї мети — написане ними таки "чіпляє"...

Покальчук Ю. Хулігани. — Харків: Фоліо, 2006
Жадан С. Капітал. — Харків: Фоліо, 2006

Юрко Покальчук читає свій твір "Не наступайте на любов..." (запис зроблено 24-25 серпня 2006 р. на )


Автор світлин: Андрій.
© 2005–2018. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: [email protected]