архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

"ВОСКРЕШАЮ ТРУП ЄВРОПИ"

Інтерв'ю з польським письменником Анджеєм Стасюком.

Центральна Європа — то є концепт двох мрійників, а до того — політичний задум німецького романтизму, задум німецької домінації в цьому регіоні. Німецьке мрійництво, німецький романтизм: домінувати в регіоні, якого не існує — говорить в інтерв'ю письменник Анджей Стасюк. Власне, про це говориться і в його новій п'єсі — "Темний ліс" ("Ciemny las").
докладніше тут

НОВА З(Б)ІРКА: ВИБРАНЕ З ЧИТАЦЬКИХ РЕФЛЕКСІЙ

Третя книжка Тані Малярчук "Як я стала святою" ставить остаточну крапку (якщо кому те не було зрозумілим і після попередньої Тетяниної роботи) у зазначенні двох тез щодо сучукрліту. По-перше, можна з полегшенням зітхнути: надія є, всі ті балачки про молодь, яка активно творить нову українську культуру, подекуди все ж інкрустовані істиною.
докладніше тут

ЗНАК ПРОЩЕННЯ

Наше інтернет-видання продовжує започатковану серію психологічних етюдів. Ми знову повертаємося до української літературної класики. Сьогодні будемо говорити про твір галицького письменника рубежу ХІХ та ХХ століть — новелу Леся Мартовича "Грішниця" .
докладніше тут

ПРО ОДИН ЗАГАДКОВИЙ ВІРШ В.СВІДЗІНСЬКОГО

У статті досліджено взаємодію літературного слова і фольклорних семантичних структур. Вірш В.Свідзінського "Сарай" розглянуто як зразок "семантичної поетики". Проаналізовано також інтертекст Клюєва у тексті Свідзінського.
докладніше тут

ПОСТМОДЕРНА УЛЬТРАНЕОРОМАНТИКА

"Якби її не було, її довелося б вигадати..." — так написано на обкладинці нової книжки Ірени Карпи Bitches get everything. І з цим важко не погодитися. Сучасній українській літературі вкрай необхідна була поява enfant terrible в жіночому обличчі. Мабуть, якби не з'явилася українська Вірджині Депант, критики почувалися б непевно, наче не вистачало б такого собі маркера часу в нашому літературному процесі. А так — все у нас є, справжній сучліт, зі всіма надбаннями та поразками.
докладніше тут

СКАЗОЧНАЯ ЛЮБОВЬ

В романе "Тролль" финская писательница Йоханна Синисало предложила остроумный микс из мифологических сказаний, истории гомосексуальной любви, а также идей об экологическом кризисе цивилизации. С не меньшим основанием эту книгу можно назвать сиквеллом "Чужих", где вместо монстров в современные мегаполисы проникают хтонические существа — тролли.
докладніше тут

ШАНУЙТЕ ДИТИНСТВО!

Інтерв'ю з письменницею Галиною Ткачук.

Для того щоб побачити світ очима дитини, не обов'язково перечитувати велетенські томи педагогічної літератури, не обов'язково ламати мізки над створенням машини часу, щоб вона перенесла вас у дитинство, навіть не обов'язково досліджувати дітей в дитячих садках та школах. Можна просто прочитати книжку Галини Ткачук "Славка".
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Іронічна моралістка

Петро КОФТА (Piotr KOFTA),
переклад з польської Євгена ПОВЄТКІНА.
Березень 26, 2007 р., понеділок.

Замість скандалу маємо невеселу любовну історію з життя сучасного покоління сорокарічних. "Жінка і чоловіки" Мануели Гретковської — то зразок непоганого побутописання в класичній манері.

Оповідь майстерно лавіює між драмою та сатирою. Це історія двух подружніх пар, що товаришують між собою — вільного зв'язку між лікаркою Кларою та натхненним архітектором Яцеком, що не маєють дітей, і традиційного подружжя Іоанни та католика-консерватора Марка, оточених численними нащадками.

Книжка Гретковської в чималій мірі є критикою чоловіків — істот слабких, дволичних, сліпих та інфантильних. З цього погляду символічні як вічна депресія Яцека, його замкненість у собі, що виникає з невміння правдиво сприймати себе у навколишньому світі, так і святенництво Марка, який у найвідповідальніший момент приймає рішення, що заперечує все, про що він із таким запалом відстоював.

"Чоловіки виходять з моди — виразно говорить письменниця. Майбутнє належить жінкам". Метаморфоза, що сталася з Мануелою Гретковською, викликає посмішку — зі скандалістки вона стала моралісткою.

"Жінка і чоловіки" в порівнянні з переважно "макулатурною" продукції в жанрі т.зв. "жіночої літератури" нагадує блискучий "Ягуар", припаркований поруч із "горбатим" "Запорожцем". Гретковська є письменницею цілком належного рівня, майстриня малювання портретів, в тому числі жіночих (хоча "андрогінний" психолог Павло є також не менш інтригуючою фігурою), іронічною, песимістичною в своєму погляді на світ.

Однак маю враження, що книжка не має свого адресата. Але це не докір — це гандж нинішньої культурної ситуації в Польщі.

Для феміністок "Жінка і чоловіки" містить у собі замало революційного запалу. Для прихильників католицизму — забато контроверсійних положень про релігійну обмеженість, не кажучи вже про оточений чоловічим культом Опус Деї чи не надто шанобливу згадку про постать Іоанна Павла ІІ. Для читачок любовних романів кохання у виконанні персонажів Гретковської повністю неприйнятна — не тільки через надто відверті описи сексу, "неформатні" для сентиментальної прози, а ще й через те, що їхні почуття виявляються сліпими, наївними, незрілими чи, зрештою, ідіотськими.

Книжці бракує, скажімо, несподіваних освідчень у коханні чи побачень на мостах або перонах, від яких у читачів (читачок) мають з'явитися сльози на очах. Інтелектуали не знайдуть у книжці своїх улюблених принад: інтертекстуальності, гри із читацьким сприйманням, оповідної вичерпаності та інших подібних викрутасів.

І що виходить? Книжку Мануели Гретковської варто читачи всупереч ідеологічній моді та всім очікуванням. Тоді, можливо, відчуємо неспокій: Чи наше власне життя не таке ж заплутане, як долі героїв "Жінки та чоловіків"? Чи не робимо ми тих самих помилок і чи не маємо тих самих ілюзій?

"Kobieta i mezczyzni" Manuela Gretkowska, Swiat Ksiazki 2007

Oрігінальний текст статті знаходиться тут

Рецензію на книжку .