можна подивитися тут
• Н. та О. Шевченки. Бранці мороку. Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Сняданко Наталка. Синдром стерильності. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сняданко Наталка. Чебрець в молоці. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Шевченко Наталя та Олександр. Бранці мороку. Автор: Марина РУДСЬКА
• Таня Малярчук. Говорити. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Таня Малярчук. Згори вниз. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Катерина Хінкулова. Drifters. Автор: Максим СУЩУК
• Андрухович, Жадан та Дереш презентують проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ"
• Єшкілєв В. Втеча майстра Пінзеля (рецензія). Автор: Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ
• Анджей Стасюк. Дорогою на Бадабаг (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Орхан памук. Сніг / Переклад: Олесь Кульчинського (рецензія). Автор: Григорій ХАЛИМОНЕНКО
• Любко Дереш. Трохи пітьми (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Громовиця Бердник. Знаки карпатської магії (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Прохасько Т. З цього можна зробити кілька оповідань (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Донецьк. Екскурсія в стилі "лихом об землю". Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сашко Ушкалов. БЖД (рецензія). Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Войцех Кучок. Гівнюк (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Ірен Роздобудько. Оленіум (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Голота Л. Епізодична пам'ять (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Криворучко О. Екстракт самотності (рецензія). Автор: Євген Повєткін
• Штельмах М. Блазні (рецензія). Автор: Марина Рудська
• Рената Літвінова. Володіти й належати (Рената Литвинова. Обладать и принадлежать). Автор: Ірина Цилик
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Ксенія Владимирова
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Марина РУДСЬКА
• Стартовий майданчик для читання
• Артем Чех. Цього Ви не знайдете в Яндексі
• Гриця Ерде. Don't eat my food (відеопоезія)
• Кундер, Ріо. Panicoffski
• Моника Швая. Я — зануда
• Шевченківська премія 2007 р. Роздуми
• Катерина Калитко. М.Істерії
• Ксенія Харченко. Історія
• Євгенія Кононеко. Жертва забутого майстра
• Євгенія КОНОНЕНКО. Новели для нецілованих дівчат, Повії теж виходять заміж
• Адам Бодор (Adam Bodor). Повертаючись до вухатої сови ("Z powrotem do uszatej sowy")
• Таш О (Tash Aw). Шовкова фабрика
• Маргарит Дюрас. Пробудження Лол В. Штайн
• Гринуэй П. Золото
• Алексей Иванов. Общага-на-крови
• Памук Орхан. Стамбул: город воспоминаний
• Марина Пикассо. Дедушка
• Салман Рушди. Гарун и море историй
• Бернард Вербер. Империя ангелов
• Інтерв'ю з прольським письменником Анджеєм Стасюком
• Мануела Гретковська. Жінка і чоловіки
• Свідзінський В. Вірш "Сарай"
• Лесь Мартович. Грішниця
• Ірена Карпа. Bithes Get Everything
• Ірена Карпа. Фройд би плакав
• Ярослава Литвин. Ігри
• Леопольд фон Захер-Мазох. Наследие Каина
• Лариса Денисенко. Танці в масках
• Таня Малярчук. Як я стала святою
• Інтерв'ю з молодою письменницею Галиною Ткачук
• Лєра Лауда "Металевий присмак на язиці" (новела)
• Йоханна Синисало. Тролль
• Патрик Барбье. История кастратов
• Ірен Роздобудьо. Амулет Паскаля
• премія "Літературний Олімп", 15 лютого 2007 р., Київ, Купідон
• Патрік Зюскінд. Контрабас
• Бегдерер Фредерик. Романтический эгоист
• Ёсимото Банана. Цугуми, N.P, Спящая
• Вадим Эрлихман. Король Темной Стороны. Стивен Кинг в Америке и России
• Катерина Хінкулова. Інтерв'ю з письменницею
• Отар Довженко. Інтерв'ю з письменникомю
• Микола Хвильовий. "Я. Романтика" (психологічний етюд)
• Жіноча література. Жанрово-гендерна вигадка
• Лариса Денисенко, роман "24:33:42". Інтерв'ю з письменницею
• Книжковий ярмарок до дня святого Миколая, Київ, 18-22 грудня 2006 року
• Катерина Хінкулова "36 пісень про життя"
• Володимир Даниленко "Сон із дзьоба стрижа", психоаналіз Ніли Зборовської
• 30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі.
• Галина Логінова. "Червоне солодке сонце"
• Герої одвічної партизанщини: Нестор Махно
• Андрій Кокотюха, "Темна вода", "Зоопарк"
• програма "Книжковий базар", радіо "Ера"
• Любомира Княжич "Морок"
• Остання надія самостраченої
Жіноча проза Марії Матіос "Щоденник страченої".
• "Останній діамант міледі" Ірен Роздобудько
• Ульяненко повертається
Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", відомого передовсім своїм романом "Сталінка".
• Ночі та дні Сільві Жермен
19 жовтня Київ відвідала відома французька письменниця Сільві Жермен.
• Погляд на світ із юності
Твори Петра Яценка "Повернення придурків" та Галини Пагутяк "Королівство"
• Вечірка, подарунки, тортик і... "Сумно"
Вітаємо! Інтернет-портал "Сумно", присвячений українській культурі та мистецтву, відсвяткував свій 1-ий день народження.
• Галина Ткачук "Славка"
• "Хуліган" і "Капіталіст"
11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.
• "І на тім рушничкові..."
Письменники Таня Малярчук та Олег Криштопа презентували свої нові книжки — "Як я стала святою" та "Кохання, секс і смерть — гарантовані".
• ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко) "Автогеографія".
• "Треба лягти під аудиторію..."
Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів — Стронґовським.
• Навернені, або Люди-трава
Стаття-алюзія щодо книжки Ірен Роздобудько "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя".
• Воля. Махно. Авангард
На фестивалі "День Незалежності з Махном" святковий офіціоз вирішили замінити тачанками, укр.суч.літом і стріляниною помідорами.
• День Незалежності з Махном, або
Ближче до тіла укрсучліт
(фоторепортаж)
• Манула Гретковська, Петро Петуха "Сцени з позашлюбного життя".
• Люба Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях"
• Мартен Паж "Як я став ідіотом"
• Вогонь моїх чресел
"Станіславський феномен" — від педології до педофілії та трошки про "Культ" Любка Дереша.
• "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ — поч. ХХІ ст.".
• Степан Процюк "Інфекція"
• Тетяна Винокурова-Садиченко "Жарт. Із життя психів"
• Мітч Каллін "Країна припливів"
• Чорний блазень
Найстрашніше в творчості Подерв'янського — це зовсім не його епатажність, а патологічна схожості його персонажів на наших сусідів та колег.
• Любко Дереш "Намір!"
• "Сімург" Світлани Поваляєвої
• Андрій Скрябін "Я, "Побєда" і Берлін"
• "В літературі мусить бути хоч щось святе…"
Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК
• This is my generation
У поколения писателей Стогоffа и Сенчина нет ни иллюзий, ни заблуждений. Может быть, именно с этого начинается подлинная свобода?
• Ірині Хомин "Сакрал"
в романі.
• Евгений Гришковец "Планка"
• Откуда есть пошел Пелевин...
Рассказывает сам автор в книге "Relics. Раннее и неизданное".
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Холодная кровь
Трумен Капоте — писатель, герой фильма, текст.
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Партія, розіграна над прірвою
Мистецтво компіляції та правда життя в книзі Іздрика "АМ ТМ".
• Жити швидко, співати "Гімн демократичної молоді"
Щойно вийшла в світ нова книга харківського письменника Сергія Жадана.
• Лагідна гра у небуття
Єжі Сосновський обережно проводить читача лабіринтами жахливого й майстерно розважає грою у фантастичне.
• Дві долі, "Три товариша" і шість дверей
Проза Ірен Роздобудько наділена якоюсь невловимою магією, секрет якої знає лише справжній письменник.
• З ностальгією, але без чорного песимізму
Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко.
• Старші за 16, молодші за 26 — це тенденція. У літературі
Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова, Віктор Маліновський та Любомир Княжич — молоді автори видавництва "Кальварія".
• Фабрика над прірвою
Панківські блазні шотландського письменника Іена Бенкса ("Осяча фабрика").
• Ірена Карпа: "Живу заради спалахів світла"
Інтерв'ю з письменницею.
• Як позбавитися негативів
Мішель Турньє та його роман "Лісовий цар": рефлексії.
• "Ты, Пушкин, Бог…"
10 февраля 1837 года погиб великий русский поэт — Александр Пушкин. Что это имя говорит представителю молодого поколения?
• НДР і ностальгія у кишеньковому форматі
23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея".
• Ожившие слова
Но если власть в романе Владимира Сорокина "Голубое сало" величественна и страшна, то литература откровенно жалка.
• Берёзовая виртуальность Есенина
28 декабря 1925 года погиб поэт Сергей Есенин.
• "Раптом виростає ціла закінчена історія,
якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку".
Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько.
• Лесная книга (книга на свежем воздухе)
Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. На Воробьевых горах заложен основной архив Лесной библиотеки.
• Анархія вже десь поруч
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Дмитрий Быков и его роль в русской орфографии
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Убей меня нежно, или
Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд.
• Let my people go
Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко.
• Незабаром новий день. "День Європи"
Kнижкову серію, започатковану "Норою-друк", продовжують твори Ірен Роздобудько й Наталії Сняданко.
• Ярмарок "Книжковий світ" у Києві
Наші нотатки.
• Нормальный гонщик
Джорджио Фалетти написал свой первый роман "Я убиваю".
• No problem
У британского литератора Кристофера Фаулера, автора мистического триллера "Спанки".
• Японец-профессионал в суперлегком жанре
Новеллы Кэндзи Маруяма в сборнике "Сердцебиение".
• "Нам греки не чужие, говорю…"
Дни греческой культуры прошли в конце октября в Харькове.
• Две Ольги
13 ноября исполнилось 30 лет со дня смерти знаменитого ленинградского поэта Ольги Берггольц.
• Читання для всіх
Інтерв'ю з письменницею Наталкою Сняданко.
• Немного мыльный ром@н
Януша Вишневского "Одиночество в Сети".
• Між нами і Нею
Тексти і фото одинадцяти львівських поеток в антології "Ми і Вона".
• Все детективы ведут в Рим
Гийом Прево насчитал "Семь преступлений в Риме".
• Цирюльник-детектив
Дебютный роман Христиана Шюнеманна "Парикмахер".
• Сезонний розпродаж блондинок
Збірка оповідань Наталки Сняданко в серії "Агресивна бібліофілія".
• "Русская надежда" живет в украинском Харькове
Лауреатом Всероссийской литературной премии имени Сергея Есенина стала харьковчанка Анна Минакова.
• Нечитабельная история
в романе Элизабет Костова "Историк".
• Как сытый голодного жить учил
Сказка Мадонны Риччи "Лотса Тугой Кошелек".
• Кодируетесь?!
"Код да Винчи" Дэна Брауна — один из многих.
• Бочкотара по-японски
Новый роман Харуки Мураками "Послемрак".
• "Станиславка" — больше, чем просто библиотека
Харьковской музыкально-театральной библиотеке им. Станиславского — 50 лет. Многая лета!
• Промоції, прогулянки, медитації
у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року.
• В Киммерии, у Максимилиана
Третий Международный Волошинский (репортаж)
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Перформанс начинается…
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Часть 2
• Джон Краули: "Поиграйте с идеями"…
…в романе "Эгипет".
• Унитаз и гитара
Виктор Пелевин/"Generation П"/Фредерик Бегбедер/"99 франков".
• Мелодия, (еще) не ставшая песней
О книге Харуки Мураками "Джазовые портреты"+ интервью с переводчиком Иваном Логачевым.
• "Историческая матерьяльность" Владимира Пучкова
Вышла новая книга стихов автора "Штрафная рота".
• Ключки Василя Шкляра
Детектив, містика, еротика.
• Уэльбек как диагноз
Что делать, когда все есть, а счастья нет?
• Боль-любовь
Расстроенное "Пианино" Эльфриды Елинек.
• Игра в слова
Не тормози — сникерсни!": кому нужен ново-мотояз?
• Как стать писателем…
…и можно ли продать качественную книгу?
• Летучий голландец и его "голландская жена"…
…в литературном мире Эрика МакКормака.
• "Редкая птица…"
Презентация московской антологии "НеИзвестная Украина" на Днепре.
• "Без мужика", но с Киевом
Prosus nostalgos Евгении Кононенко.
• Постколоніальний ГЕНдер
Романи Сергія Жадана "Депеш Мод" та Ірени Карпи "Фройд би плакав".
• Плохишам везде у нас дорога, плохишам везде у нас почет
Кратко о главном в детских романах Йона Колфера.
• Интриган Артуро Перес-Реверте
Каждое воскресенье испанский писатель пишет по одному эссе. Какие они?
• Кто виноват?
Портрет "обыкновенных преступников" в романе Бена Элтона "Попкорн".
• Предположение жить
Репортаж о том, как в Харькове праздновали день рождения Пушкина.
• "Анонизм" и Набоков
"Сповідь киянина еротомана" — книга для интимного чтения.
• Девочка и Клодель
"Ода радости" девятнадцатилетней харьковчанки Анны Минаковой.
• Путь настоящего Акунина
Это превращение модного беллетриста Акунина в русского писателя Чхартишвили.
• Живописное слово Макса Волошина
Как бы ни напоминали стихи Волошина японские миниатюры, разница между ними весьма существенна.
• Орган пятой власти
Детектив-антиутопия американского писателя Д.К.Фауста "Дьяволы Фермана".
• "Весь этот маскерад…"
Лермонтов по прозвищу Маешка в анекдотах.
• Место встречи изменить нельзя
Где же еще могут встретиться писатели-фантасты, как не на киевском "Портале".
• История прототипа "Парфюмера",
рассказанная им самим
Роман Альфредо Конде "Человек-волк" рассказывает о любимом серийном убийце писателей-интеллектуалов.
• Веселий монах Дзен
Блазень Іккю видавав себе за дурня, але часто шив в дурні інших.
• Словарь "непереводимых" слов
Что будет, если mimesis заменить на imitation?
• Вино с печалью пополам
О всенародно чтимом шедевре "Враги сожгли родную хату".
• Тарас Шевченко
говорит по-французски
• Версия reversio
• Культурный таксидермизм
Сергея Соловьева
• Русский друид Николай Гумилев
• "В тихоструйном теченьи "ДвуРечья"…"
• Ценности археологии
• Питательная маска литературной критики
• Фантастика в картинках
• Влад Цепеш по прозвищу "Дракула"
• Золотоискатель
• Ты куда, Одиссей?
• "Панство розлитих вин"
• Книга из супермаркета
|
ІРОНІЧНА МОРАЛІСТКА
Замість скандалу маємо невеселу любовну історію з життя сучасного покоління сорокарічних. "Жінка і чоловіки" Мануели Гретковської — то зразок непоганого побутописання в класичній манері. Подаємо рецензію на нову книжку відомої в Україні польської письменниці.
докладніше тут
"ВОСКРЕШАЮ ТРУП ЄВРОПИ"
Інтерв'ю з польським письменником Анджеєм Стасюком.
Центральна Європа — то є концепт двох мрійників, а до того — політичний задум німецького романтизму, задум німецької домінації в цьому регіоні. Німецьке мрійництво, німецький романтизм: домінувати в регіоні, якого не існує — говорить в інтерв'ю письменник Анджей Стасюк. Власне, про це говориться і в його новій п'єсі — "Темний ліс" ("Ciemny las").
докладніше тут
НОВА З(Б)ІРКА: ВИБРАНЕ З ЧИТАЦЬКИХ РЕФЛЕКСІЙ
Третя книжка Тані Малярчук "Як я стала святою" ставить остаточну крапку (якщо кому те не було зрозумілим і після попередньої Тетяниної роботи) у зазначенні двох тез щодо сучукрліту. По-перше, можна з полегшенням зітхнути: надія є, всі ті балачки про молодь, яка активно творить нову українську культуру, подекуди все ж інкрустовані істиною.
докладніше тут
ЗНАК ПРОЩЕННЯ
Наше інтернет-видання продовжує започатковану серію психологічних етюдів. Ми знову повертаємося до української літературної класики. Сьогодні будемо говорити про твір галицького письменника рубежу ХІХ та ХХ століть — новелу Леся Мартовича "Грішниця" .
докладніше тут
ПРО ОДИН ЗАГАДКОВИЙ ВІРШ В.СВІДЗІНСЬКОГО
У статті досліджено взаємодію літературного слова і фольклорних семантичних структур. Вірш В.Свідзінського "Сарай" розглянуто як зразок "семантичної поетики". Проаналізовано також інтертекст Клюєва у тексті Свідзінського.
докладніше тут
ПОСТМОДЕРНА УЛЬТРАНЕОРОМАНТИКА
"Якби її не було, її довелося б вигадати..." — так написано на обкладинці нової книжки Ірени Карпи Bitches get everything. І з цим важко не погодитися. Сучасній українській літературі вкрай необхідна була поява enfant terrible в жіночому обличчі. Мабуть, якби не з'явилася українська Вірджині Депант, критики почувалися б непевно, наче не вистачало б такого собі маркера часу в нашому літературному процесі. А так — все у нас є, справжній сучліт, зі всіма надбаннями та поразками.
докладніше тут
СКАЗОЧНАЯ ЛЮБОВЬ
В романе "Тролль" финская писательница Йоханна Синисало предложила остроумный микс из мифологических сказаний, истории гомосексуальной любви, а также идей об экологическом кризисе цивилизации. С не меньшим основанием эту книгу можно назвать сиквеллом "Чужих", где вместо монстров в современные мегаполисы проникают хтонические существа — тролли.
докладніше тут
ШАНУЙТЕ ДИТИНСТВО!
Інтерв'ю з письменницею Галиною Ткачук.
Для того щоб побачити світ очима дитини, не обов'язково перечитувати велетенські томи педагогічної літератури, не обов'язково ламати мізки над створенням машини часу, щоб вона перенесла вас у дитинство, навіть не обов'язково досліджувати дітей в дитячих садках та школах. Можна просто прочитати книжку Галини Ткачук "Славка".
докладніше тут
Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
|
|
Інтерв'ю взяв Макс ФУЗОВСЬКИЙ,
переклад з польської Євгена ПОВЄТКІНА.
Березень 26, 2007 р., понеділок.
Центральна Європа — то є концепт двох мрійників, а до того — політичний задум німецького романтизму, задум німецької домінації в цьому регіоні. Німецьке мрійництво, німецький романтизм: домінувати в регіоні, якого не існує — говорить в інтерв'ю виданню DZIENNIK письменник Анджей Стасюк. Власне, про це говориться і в його новій п'єсі — "Темний ліс" ("Ciemny las").
Анджей Стасюк, лауреат літературної нагороди "Ніка", відомий пердусім як прозаїк, хоча він також є автором трьох творів для театру. До книгарень надійшла чергова драма, написана письменником — "Темний ліс". Розповідь про робітників зі Сходу, які заготовляють у лісах Заходу деревину і чекають, аби зайняти місце своїх працедавців. Бо, як стверджує письменник, є така вже звична річ, коли найперше на місце людей Заходу приходять європейці з нашої частини континенту, а потім їх замінять склоновані китайці. Однак Анджей Стасюк не пропустив нагоди подати прозу і свої улюблені центральноєвропейські пейзажі. Вони мають повернутися — в новому романі, над яким нині працює автор. Незабаром на екрани вийде фільм, сценарій якого створив Стасюк на основі власних "Галицьких оповідань" ("Opowiesci galicyjskich").
|
Макс Фузовский (Max Fuzowski): Чи Ви любите бавитися стереотипом людей зі Сходу? Це Ви робите як у найновішій п'єсі "Темний ліс", так і в попередній — "Ночі" ("Nocy").
Анджей Стасюк: Ви знаєте, обидві п'єси — то комедії, то, власне, навіть театр-буфф, чи, простіше мовлячи, блазнювання, бурлеск. І тому нема нічого дивного в тому, що довелося використати стереотипи, кліше, майже готовими персонажами і ситуаціями, що взяті просто з життя. Але ці стереотипи в однаковій мірі стосуються і Сходу, і Заходу. А чи люблю я їх ? Я для себе ще цього не вирішив. Я просто використовую їх, бо це є досконалий літературний матеріал, власне, готовий напівфабрикат. Їх можна переробляти, посилювати, послаблювати, змінювати їх значення на цілком протилежне, можна, врешті-решт, зневажати їх. Але потім виявляється так, що ми не можемо бути без них, не можемо без них дати собі раду зі світом.
Чи вважаєте, що ці стереотипи й далі актуальні?
Мені здається, що чим далі, тим актуальнішими вони стають. Починаючи з травня 1945 року ще не було такої зустрічі Сходу із Заходом. То є зустріч небувалих масштабів. Бездомні берлінці лаються польською. Вони сидять у метро зі своїми німецькими вівчарками, п'ють пиво і за кожним словом — "курва" з чудовим німецьким акцентом. Але ця зустріч Сходу та Заходу відбувається в просторі, вкрай загромадженому стереотипами: бідні зустрічаються з багатими, працівники — з працедавцями, добропорядні бюргери — із жебраками, і так далі. Крім того, вони зустрічаються переважно на Заході, ще й тому в цьому немає рівноваги. Та ще й дотого весь світ навколо зробився таким мінливим та складним, що тільки стереотип дає нам ілюзію того, що ми щось у ньому розуміємо. Поп-культура, яка вже стала нашим природнім середовищем, є нічим іншим, як зібранням стереотипів.
"І, видно, то ніколи не скінчиться. Аж поки вони не вимруть і не перестануть потребувати нас" — говорить герой Вашої п'єси, що походить зі Сходу й працює на Заході. Це не дуже оптимістичне бачення. Ви бачите майбутнє в таких похмурих барвах?
То не я — то герой. Але, звичайно, і моє бачення досить песимістичне — такий вже я маю характер. Бавлюся похмурими візіями. Оптимістичне бачення не дає ані достатнього драматизму, ані комічності. Я просто конструюю якусь ситуацію, яка проростає корінням в нашу повсякденну дійсність, і даю можливість їй вільно розвиватися. Зрештою, ця візія не є похмурою до кінця, бо все ж таки Схід займає вимріяне місце після померлого Заходу й цілком блискуче наслідує небіжчика. Ні, таке бачення не є до кінця песимістичне. Воно навіть — у первісному розумінні — радісне.
Ви написали драму для театру в Граці. Чи лякає австрійців те, що спочатку ми, а потім китайці займуть їх місце? Чому в той момент, коли політики намовляють поляків іти на роботу до їхньої країни, Ви робите щось зовсім протилежне?
А Ви думаєте, що моя п'єса може вплинути на Європейський ринок праці? Чесно кажучи, не думав про це. Так, звичайно, у цьому є певна легковажність. Однак я взагалі не думаю про політику та політиків, коли займаюся серйозною справою, зокрема, коли пишу комедію. Зрештою, політики тільки вдають, що вони щось знають. Дійсність відбувається зовсім без їхньої участі. Вони можуть говорити що завгодно, але Євросоюз без нас просто не зможе обійтися, а потім без китайців, або робітників, склонованих десь у Китаї. Все таки не гаймо часу і не закриваймо очі на цивілізаційні зміни, адже професія прибиральника або чорнороба на будівництві не принесе престижу в Люксембурзі чи у Франції. Так мені здається, хоч, само собою, я можу помилятися. Дивні речі відбуваються на світі. Нещодавно угорський уряд оголосив про те, що вони мають дефіцит на працівників певних професій, наприклад, філософів і письменників.
Складається враження, що "Темний ліс" має в собі антиєвроінтеграційні думки. Це тому, що прийняття країн Центральної Європи здається як "старим" мешканцям Євросоюзу, так і нам великою несправедливістю?
П'єса не має таких думок. Чи таке відбувається у всьому Євросоюзі? Чи є який інший Євросоюз? Це скоріше реальність великого переселення народів, це розповідь про те, що нічого не змінюється, про те, що навіть якби не було Євросоюзу, Схід, як і тисячі років тому, мандрує старим шляхом на Захід. Як гунни, авари, франки, лонгобарди, слов'яни і так далі. Це триває постійно, і це дійсність. Зі Сходу на Захід. Німці в минулому столітті спробували чинити спротив цьому фаталізмові, але невдало. Тому я б необмежував би цього євроінтеграційними рамками. Це ані антисхідне, ані антизахідне.Всі там однаково паскудні та смішні. Зараз я собі думаю, що "Темний ліс" -феміністичний навіть. Там є думка про те, що врешті-решт замість чоловіків — водіїв, робітників і т.і. — прийде колись Жінка зі Сходу, і нарешті настане якийсь спокій, гармонія — майже утопія.
Александр Качоровский (Aleksander Kaczorowski) написав, що Центральна Європа вже зіграла свою роль, і вже час її поховати. Чи подіяєте таку думку?
Алекс, напевно, має рацію, але з іншого боку уся так звана Центральна Європа не могла цілковитио занепасти. Вона завжди існувала як фікція, вигадка, а таке існування руйнується найважче. В ній скоріше щось змінюється, в ній відбуваються метаморфози. Не виключено, що нові країни Євросоюзу стануть в певний спосіб стануть спадкоємцями Центральної Європи — у більш або менш свідомий спосіб. Все ж таки краще брати за пункт відліку міфологічну Центральну Європу, ніж якнайреальніший радянський комунізм. Але, може бути, це моя ілюзія. І той же час у літературі не варто спішити з похороном. Все ж таки література — то один із видів вічного життя.
То якою ж здається її роль сучасній літературі?
Дуже добре виглядає. Весь цей час — дуже живий труп. Весь цей час відбуваються його воскресіння. Останнім часом, приміром, в Україні. Юрко Андрухович пристойно воскрешає її в своїх книжках. Тарас Прохасько, зрештою, в своїх "Непростих" теж робить це геніально. Або Адам Бодор, угорець з Шедмогрода зі своєю похмурою, невідомо звідки взятою трансильванською образністю. І це тільки найближчі відомі мені приклади, бо ті книжки вийшли саме в нашому видавництві. Ви знаєте, що в літературі добре мати якусь географію — бо в такому разі набагато легше пишеться — навіть якщо то географія видумана. Як такі дива трапляються в небі, то в цьому нема нічого незвичайного. Але коли вже в географії, то робиться цікаво. І та літературна Центральна Європа — це і є та сама країна чудес. Юрко Андрухович завжди повторює, що бути письменником з України, з Галичини — дуже добре, бо коли їдеш на Захід, можеш розповідати про нестворені речі, снувати якісь неправдиві історії, а публіка буде свято вірити в це, оскільки то все відбувається "десь далеко", в "не зовсім" Європі, в світі нібито реальному, а водночас настільки екзотичному, що нагадує Макондо (місце дії роману Г. Маркеса "Сто років самотності" — примітка перекл.), тільки з дещо холоднішим кліматом. То та Центральна Європа є для письменника дуже добра річ: декадентська, перетравлена, припсута, а загалом — весь час досить жива.
Мешканці Центральної Європи вже змогли її для себе відкрити? З ваших книжок можна вичитати, що, скоріш за все, ні.
Я вповні не знаю, що відкрили мешканці, справді. Центральна Європа — то є концепт двох мрійників, а до того — політичний задум німецького романтизму, задум німецької домінації в цьому регіоні. Німецьке мрійництво, німецький романтизм: домінувати в регіоні, якого не існує. Натомість мешканці живуть у своїх селах, містах і державах, але не в регіонах, створених уявою. Інколи мій сусід згадує, що іще перед першою війною з Воловця ходили на заробітки до Угорщину. І то не до Верхньої Угощини, тобто теперішньої Словакії, а до справжньої Угорщини, на Угорській низовині, бо там сінокіс та жнива завжди починалися раніше. Тому можна було заробити трохи форинтів і ще повернутися і встигнути обробити своє поле у Воловці. Але цей спогад, той сантимент стосується власне Цісарства, Австро-Угорщини, ніж якоїсь там Центральної Європи.
Як Вам працюється над новим романом?
Повільно і систематично. Майже щодня зазираю до нього і бачу, що нового трапилося з його героями. Але то відбувається дуже повільно, бо одночасно пишу дві інших книжки. В мене ніколи не виходило писати тільки одну.
Ви в ньому так само повертаєтеся до місць, знайомих з книжки "Дорогою до Бабадагу"?
Ну, то є трохи роман дороги, і герої просто собі їдуть старим фургоном десь між Нижніми Бескидами та Шедмогродом. Тими дорогами, якими сам подорожував у останні роки. Люблю ті краї і хотів би ще трохи пописати про них. Але зараз пишу сюжетно, іноді навіть сенсаційно. Наприклад, зараз оце мої герої в Меджилаборцах у Словаччині, торгують уживаним одягом біля музею Енді Воргола. Той музей і справді там є, бо то є рідні місця художника. А крім нього, більше нічого там немає. Оптовий магазин китайського одягу та дуже багато циган. Це дуже гарний ландшафт для роману.
Нещодавно Ви говорили про те, що хочете помістити у новий роман героїв, уже знайомих із "Галицьких оповідань" та "Дев'яти".
Так, це правда.Я потроху починаю старіти й хотів їх усіх мати біля себе. Не хотолося б когось відкинути, зрадити. Як я уже їх видумав, то є трохи відповідальний за них. Тому вони всі й зустрічаються в новій книжці у моєму вигаданому світі десь між Воловцем і Шедмогродом. Так воно якось із плином часу само склалося. Цілком природньо, без примусу. З цього якийсь космос постає, і то вже, напевне, так і буде.
Якщо докладніше, то що відбуватиметься між Воловцем і Шедмогродом? Про що буде роман?
Про двох сорокадворічних чоловіків з невеликого міста. Про двох таких парубків, у яких вітер сипле пісок ув очі, а вони все одно йдуть вперед. Вони мають борги, старий фургон, але борються. То справжні герої повсякденності, провінційної Польщі, але, напевне, і решти світу, також, скажімо так, провінційного. Але і любов там також є, любов до дівчини з одного веселого словацького містечка, є інші країни: Угорщина, Румунія, є великі плани, пригода, допомога, втрачені ілюзії, але врешті-решт — самі лишень дива і зачудування… Сам іще не знаю до кінця, бо зараз я тільки десь на половині. Але люблю про них, про героїв, думати. То мені приємно.
Увесь час чекаємо екранізації "Галицьких оповідань ". Ви вже бачили стрічку. Як Ви оцінюєте цей фільм?
То, напевне, звучить дещо по-дурному, але мені подобається. Скільки років то все тривало — від часу написання до самого фільму — непевне, років десять. Дивлюся на то все як на щось чуже, із чим уже давно втратив контакт. Так що отак у мене з фільмами. Режисер у часі зйомок та монтажу немов сам собі пан, а ти вже своїми емоціями нічого не зміниш. Так уже потім, коли бачив уже майже закінчений фільм, він мені сподобався як фільм, як історія вже когось іншого. Але файно. То є трохи казка, трохи метафізична комедія, трохи народна оповідка. Але є трохи й заперечень, я мушу сказати, що немає там так багато елементів соціальної критики і ознак розчарування довколишньою дійсністю. Менше з тим, зато вдалося залучити зарубіжних виконавців. Головні ролі грають словачка та чех, Зуза Фіалова (Zuza Fialova) та Іржи Махачек (Jiri Machacek), и такий транскордонний фільм з'явився.
Чи вважаєте Ви, що режисер фільму Даріуш Яблонський (Dariusz Jablonski) впорався з перекладенням Вашої прози на мову кіно?
Ну, і що я маю на це відповідати? Адже Дарек то зараз читає. Я Вам скажу, що я на тому не знаюся — впорався чи не впорався. Мені подобається. Нехай то вже Дарек сушить собі голову над тим, чи він впорався. А зрештою, то вже його розповідь та його історія. Я — тільки глядач.
Джерело:
|
