можна подивитися тут
• Н. та О. Шевченки. Бранці мороку. Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Сняданко Наталка. Синдром стерильності. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сняданко Наталка. Чебрець в молоці. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Шевченко Наталя та Олександр. Бранці мороку. Автор: Марина РУДСЬКА
• Таня Малярчук. Говорити. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Таня Малярчук. Згори вниз. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Катерина Хінкулова. Drifters. Автор: Максим СУЩУК
• Андрухович, Жадан та Дереш презентують проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ"
• Єшкілєв В. Втеча майстра Пінзеля (рецензія). Автор: Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ
• Анджей Стасюк. Дорогою на Бадабаг (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Орхан памук. Сніг / Переклад: Олесь Кульчинського (рецензія). Автор: Григорій ХАЛИМОНЕНКО
• Любко Дереш. Трохи пітьми (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Громовиця Бердник. Знаки карпатської магії (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Прохасько Т. З цього можна зробити кілька оповідань (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Донецьк. Екскурсія в стилі "лихом об землю". Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сашко Ушкалов. БЖД (рецензія). Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Войцех Кучок. Гівнюк (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Ірен Роздобудько. Оленіум (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Голота Л. Епізодична пам'ять (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Криворучко О. Екстракт самотності (рецензія). Автор: Євген Повєткін
• Штельмах М. Блазні (рецензія). Автор: Марина Рудська
• Рената Літвінова. Володіти й належати (Рената Литвинова. Обладать и принадлежать). Автор: Ірина Цилик
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Ксенія Владимирова
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Марина РУДСЬКА
• Стартовий майданчик для читання
• Артем Чех. Цього Ви не знайдете в Яндексі
• Гриця Ерде. Don't eat my food (відеопоезія)
• Кундер, Ріо. Panicoffski
• Моника Швая. Я — зануда
• Шевченківська премія 2007 р. Роздуми
• Катерина Калитко. М.Істерії
• Ксенія Харченко. Історія
• Євгенія Кононеко. Жертва забутого майстра
• Євгенія КОНОНЕНКО. Новели для нецілованих дівчат, Повії теж виходять заміж
• Адам Бодор (Adam Bodor). Повертаючись до вухатої сови ("Z powrotem do uszatej sowy")
• Таш О (Tash Aw). Шовкова фабрика
• Маргарит Дюрас. Пробудження Лол В. Штайн
• Гринуэй П. Золото
• Алексей Иванов. Общага-на-крови
• Памук Орхан. Стамбул: город воспоминаний
• Марина Пикассо. Дедушка
• Салман Рушди. Гарун и море историй
• Бернард Вербер. Империя ангелов
• Інтерв'ю з прольським письменником Анджеєм Стасюком
• Мануела Гретковська. Жінка і чоловіки
• Свідзінський В. Вірш "Сарай"
• Лесь Мартович. Грішниця
• Ірена Карпа. Bithes Get Everything
• Ірена Карпа. Фройд би плакав
• Ярослава Литвин. Ігри
• Леопольд фон Захер-Мазох. Наследие Каина
• Лариса Денисенко. Танці в масках
• Таня Малярчук. Як я стала святою
• Інтерв'ю з молодою письменницею Галиною Ткачук
• Лєра Лауда "Металевий присмак на язиці" (новела)
• Йоханна Синисало. Тролль
• Патрик Барбье. История кастратов
• Ірен Роздобудьо. Амулет Паскаля
• премія "Літературний Олімп", 15 лютого 2007 р., Київ, Купідон
• Патрік Зюскінд. Контрабас
• Бегдерер Фредерик. Романтический эгоист
• Ёсимото Банана. Цугуми, N.P, Спящая
• Вадим Эрлихман. Король Темной Стороны. Стивен Кинг в Америке и России
• Катерина Хінкулова. Інтерв'ю з письменницею
• Отар Довженко. Інтерв'ю з письменникомю
• Микола Хвильовий. "Я. Романтика" (психологічний етюд)
• Жіноча література. Жанрово-гендерна вигадка
• Лариса Денисенко, роман "24:33:42". Інтерв'ю з письменницею
• Книжковий ярмарок до дня святого Миколая, Київ, 18-22 грудня 2006 року
• Катерина Хінкулова "36 пісень про життя"
• Володимир Даниленко "Сон із дзьоба стрижа", психоаналіз Ніли Зборовської
• 30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі.
• Галина Логінова. "Червоне солодке сонце"
• Герої одвічної партизанщини: Нестор Махно
• Андрій Кокотюха, "Темна вода", "Зоопарк"
• програма "Книжковий базар", радіо "Ера"
• Любомира Княжич "Морок"
• Остання надія самостраченої
Жіноча проза Марії Матіос "Щоденник страченої".
• "Останній діамант міледі" Ірен Роздобудько
• Ульяненко повертається
Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", відомого передовсім своїм романом "Сталінка".
• Ночі та дні Сільві Жермен
19 жовтня Київ відвідала відома французька письменниця Сільві Жермен.
• Погляд на світ із юності
Твори Петра Яценка "Повернення придурків" та Галини Пагутяк "Королівство"
• Вечірка, подарунки, тортик і... "Сумно"
Вітаємо! Інтернет-портал "Сумно", присвячений українській культурі та мистецтву, відсвяткував свій 1-ий день народження.
• Галина Ткачук "Славка"
• "Хуліган" і "Капіталіст"
11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.
• "І на тім рушничкові..."
Письменники Таня Малярчук та Олег Криштопа презентували свої нові книжки — "Як я стала святою" та "Кохання, секс і смерть — гарантовані".
• ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко) "Автогеографія".
• "Треба лягти під аудиторію..."
Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів — Стронґовським.
• Навернені, або Люди-трава
Стаття-алюзія щодо книжки Ірен Роздобудько "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя".
• Воля. Махно. Авангард
На фестивалі "День Незалежності з Махном" святковий офіціоз вирішили замінити тачанками, укр.суч.літом і стріляниною помідорами.
• День Незалежності з Махном, або
Ближче до тіла укрсучліт
(фоторепортаж)
• Манула Гретковська, Петро Петуха "Сцени з позашлюбного життя".
• Люба Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях"
• Мартен Паж "Як я став ідіотом"
• Вогонь моїх чресел
"Станіславський феномен" — від педології до педофілії та трошки про "Культ" Любка Дереша.
• "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ — поч. ХХІ ст.".
• Степан Процюк "Інфекція"
• Тетяна Винокурова-Садиченко "Жарт. Із життя психів"
• Мітч Каллін "Країна припливів"
• Чорний блазень
Найстрашніше в творчості Подерв'янського — це зовсім не його епатажність, а патологічна схожості його персонажів на наших сусідів та колег.
• Любко Дереш "Намір!"
• "Сімург" Світлани Поваляєвої
• Андрій Скрябін "Я, "Побєда" і Берлін"
• "В літературі мусить бути хоч щось святе…"
Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК
• This is my generation
У поколения писателей Стогоffа и Сенчина нет ни иллюзий, ни заблуждений. Может быть, именно с этого начинается подлинная свобода?
• Ірині Хомин "Сакрал"
в романі.
• Евгений Гришковец "Планка"
• Откуда есть пошел Пелевин...
Рассказывает сам автор в книге "Relics. Раннее и неизданное".
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Холодная кровь
Трумен Капоте — писатель, герой фильма, текст.
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Партія, розіграна над прірвою
Мистецтво компіляції та правда життя в книзі Іздрика "АМ ТМ".
• Жити швидко, співати "Гімн демократичної молоді"
Щойно вийшла в світ нова книга харківського письменника Сергія Жадана.
• Лагідна гра у небуття
Єжі Сосновський обережно проводить читача лабіринтами жахливого й майстерно розважає грою у фантастичне.
• Дві долі, "Три товариша" і шість дверей
Проза Ірен Роздобудько наділена якоюсь невловимою магією, секрет якої знає лише справжній письменник.
• З ностальгією, але без чорного песимізму
Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко.
• Старші за 16, молодші за 26 — це тенденція. У літературі
Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова, Віктор Маліновський та Любомир Княжич — молоді автори видавництва "Кальварія".
• Фабрика над прірвою
Панківські блазні шотландського письменника Іена Бенкса ("Осяча фабрика").
• Ірена Карпа: "Живу заради спалахів світла"
Інтерв'ю з письменницею.
• Як позбавитися негативів
Мішель Турньє та його роман "Лісовий цар": рефлексії.
• "Ты, Пушкин, Бог…"
10 февраля 1837 года погиб великий русский поэт — Александр Пушкин. Что это имя говорит представителю молодого поколения?
• НДР і ностальгія у кишеньковому форматі
23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея".
• Ожившие слова
Но если власть в романе Владимира Сорокина "Голубое сало" величественна и страшна, то литература откровенно жалка.
• Берёзовая виртуальность Есенина
28 декабря 1925 года погиб поэт Сергей Есенин.
• "Раптом виростає ціла закінчена історія,
якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку".
Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько.
• Лесная книга (книга на свежем воздухе)
Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. На Воробьевых горах заложен основной архив Лесной библиотеки.
• Анархія вже десь поруч
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Дмитрий Быков и его роль в русской орфографии
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Убей меня нежно, или
Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд.
• Let my people go
Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко.
• Незабаром новий день. "День Європи"
Kнижкову серію, започатковану "Норою-друк", продовжують твори Ірен Роздобудько й Наталії Сняданко.
• Ярмарок "Книжковий світ" у Києві
Наші нотатки.
• Нормальный гонщик
Джорджио Фалетти написал свой первый роман "Я убиваю".
• No problem
У британского литератора Кристофера Фаулера, автора мистического триллера "Спанки".
• Японец-профессионал в суперлегком жанре
Новеллы Кэндзи Маруяма в сборнике "Сердцебиение".
• "Нам греки не чужие, говорю…"
Дни греческой культуры прошли в конце октября в Харькове.
• Две Ольги
13 ноября исполнилось 30 лет со дня смерти знаменитого ленинградского поэта Ольги Берггольц.
• Читання для всіх
Інтерв'ю з письменницею Наталкою Сняданко.
• Немного мыльный ром@н
Януша Вишневского "Одиночество в Сети".
• Між нами і Нею
Тексти і фото одинадцяти львівських поеток в антології "Ми і Вона".
• Все детективы ведут в Рим
Гийом Прево насчитал "Семь преступлений в Риме".
• Цирюльник-детектив
Дебютный роман Христиана Шюнеманна "Парикмахер".
• Сезонний розпродаж блондинок
Збірка оповідань Наталки Сняданко в серії "Агресивна бібліофілія".
• "Русская надежда" живет в украинском Харькове
Лауреатом Всероссийской литературной премии имени Сергея Есенина стала харьковчанка Анна Минакова.
• Нечитабельная история
в романе Элизабет Костова "Историк".
• Как сытый голодного жить учил
Сказка Мадонны Риччи "Лотса Тугой Кошелек".
• Кодируетесь?!
"Код да Винчи" Дэна Брауна — один из многих.
• Бочкотара по-японски
Новый роман Харуки Мураками "Послемрак".
• "Станиславка" — больше, чем просто библиотека
Харьковской музыкально-театральной библиотеке им. Станиславского — 50 лет. Многая лета!
• Промоції, прогулянки, медитації
у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року.
• В Киммерии, у Максимилиана
Третий Международный Волошинский (репортаж)
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Перформанс начинается…
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Часть 2
• Джон Краули: "Поиграйте с идеями"…
…в романе "Эгипет".
• Унитаз и гитара
Виктор Пелевин/"Generation П"/Фредерик Бегбедер/"99 франков".
• Мелодия, (еще) не ставшая песней
О книге Харуки Мураками "Джазовые портреты"+ интервью с переводчиком Иваном Логачевым.
• "Историческая матерьяльность" Владимира Пучкова
Вышла новая книга стихов автора "Штрафная рота".
• Ключки Василя Шкляра
Детектив, містика, еротика.
• Уэльбек как диагноз
Что делать, когда все есть, а счастья нет?
• Боль-любовь
Расстроенное "Пианино" Эльфриды Елинек.
• Игра в слова
Не тормози — сникерсни!": кому нужен ново-мотояз?
• Как стать писателем…
…и можно ли продать качественную книгу?
• Летучий голландец и его "голландская жена"…
…в литературном мире Эрика МакКормака.
• "Редкая птица…"
Презентация московской антологии "НеИзвестная Украина" на Днепре.
• "Без мужика", но с Киевом
Prosus nostalgos Евгении Кононенко.
• Постколоніальний ГЕНдер
Романи Сергія Жадана "Депеш Мод" та Ірени Карпи "Фройд би плакав".
• Плохишам везде у нас дорога, плохишам везде у нас почет
Кратко о главном в детских романах Йона Колфера.
• Интриган Артуро Перес-Реверте
Каждое воскресенье испанский писатель пишет по одному эссе. Какие они?
• Кто виноват?
Портрет "обыкновенных преступников" в романе Бена Элтона "Попкорн".
• Предположение жить
Репортаж о том, как в Харькове праздновали день рождения Пушкина.
• "Анонизм" и Набоков
"Сповідь киянина еротомана" — книга для интимного чтения.
• Девочка и Клодель
"Ода радости" девятнадцатилетней харьковчанки Анны Минаковой.
• Путь настоящего Акунина
Это превращение модного беллетриста Акунина в русского писателя Чхартишвили.
• Живописное слово Макса Волошина
Как бы ни напоминали стихи Волошина японские миниатюры, разница между ними весьма существенна.
• Орган пятой власти
Детектив-антиутопия американского писателя Д.К.Фауста "Дьяволы Фермана".
• "Весь этот маскерад…"
Лермонтов по прозвищу Маешка в анекдотах.
• Место встречи изменить нельзя
Где же еще могут встретиться писатели-фантасты, как не на киевском "Портале".
• История прототипа "Парфюмера",
рассказанная им самим
Роман Альфредо Конде "Человек-волк" рассказывает о любимом серийном убийце писателей-интеллектуалов.
• Веселий монах Дзен
Блазень Іккю видавав себе за дурня, але часто шив в дурні інших.
• Словарь "непереводимых" слов
Что будет, если mimesis заменить на imitation?
• Вино с печалью пополам
О всенародно чтимом шедевре "Враги сожгли родную хату".
• Тарас Шевченко
говорит по-французски
• Версия reversio
• Культурный таксидермизм
Сергея Соловьева
• Русский друид Николай Гумилев
• "В тихоструйном теченьи "ДвуРечья"…"
• Ценности археологии
• Питательная маска литературной критики
• Фантастика в картинках
• Влад Цепеш по прозвищу "Дракула"
• Золотоискатель
• Ты куда, Одиссей?
• "Панство розлитих вин"
• Книга из супермаркета
|
ГАМЛЕТ ТА БЖД
Ксенія ВЛАДИМИРОВА
Дебютний роман Сашка Ушкалова "БЖД" можна назвати одним із найвдаліших в ланцюгу "українського молодіжного роману". Про те, що Ушкалов — талановитий прозаїк, першим зауважив Сергій Жадан, і виявилося, був правий. Дійсно, 'явився гарний молодий письменник зі своїм стилем, який він вдало вливає і в старі бурдюки "абсурдистських п'єс", і в нові — прозаїчну форму.
докладніше тут
ПОЛІТИЧНА РИТОРИКА В ОЛЕНЯЧІЙ ШКІРІ
Євген ПОВЄТКІН
Незабаром видавництво "Фоліо" випустить нову книжку відомої української письменниці Ірен Роздобудько , що має назву "Оленіум". Поклоніння риториці, а також марнославству та матеріальним благам визначає реальність, в якій живуть описані письменницею люди. Поставити в центр твору не героїв, не інтригу, не події чи враження, а саме риторику — манеру послуговуватися мовою для досягнення своїх (зазвичай прихованих і ницих) цілей — безумовне творче досягнення письменниці.
докладніше тут
ТРИ ВИМІРИ САМОТНОСТІ
Євген ПОВЄТКІН
У випадку з "Екстрактом самотності", заголовним твором однойменної прозової книжки молодої львівської письменниці Ольги Криворучко, питання "для чого людині потрібна самотність" можна конкретизувати в трьох напрямах. У результаті вийде тривимірне представлення, вісями якого суть: "для чого самотність мистцеві", "для чого самотність мандрівникові" та "для чого самотність жінці".
докладніше тут
КНИГА ПРО (ДЛЯ?) БЛАЗНІВ
Марина РУДСЬКА
В колоді карт існують джокери. Вони, сідаючи за гральний стіл, гадають, що грають всіма іншими картами, але тим часом доля грає ними. Спочатку джокери були нормальними людьми, що мали краще чи гірше дитинство, мрії, прагнення… А тепер вони просто джокери, гральні карти, що блазнюють всім чим лише можна, що загубилися в світі та в собі. Отже, колода карт для читання "Блазні" від Марії Штельмах під твердою обкладинкою
докладніше тут
АРТЕМ ЧЕХ. ЦЕ ВИ ЗНАЙДЕТЕ ТУТ
Іра ЦІЛИК
Це не рецензія й не анотаційка. Це звичайна дрібна помста. Але про те потім. Спочатку, фактажу заради, маю вам розповісти про книгу (а точніше, перспективу книги) Артема Чеха, що виборов 1 місце на конкурсі "Міський молодіжний роман" від видавництва "Фоліо" зі своїм романом "Цього ви не знайдете в Яндексі".
докладніше тут
НАРИСИ НА БЕРЕГАХ ВІЗІОНЕРСЬКОЇ КНИГИ
Ксенія ВЛАДИМИРОВА
Цю статтю варто було б назвати "нотатками на берегах книги Юрія Андруховича "Таємниця". Вони з'являлися під час читання тексту, як відгук на якесь речення, образ чи... просто тому, що саме у цей момент щось пригадалося. Тому розділи статті переважно не пов'язані логічно, а можуть сприйматися як ремарки.
докладніше тут
СТАРТОВИЙ МАЙДАНЧИК ДЛЯ ЧИТАННЯ
Інтерв'ю підготував Євген ПОВЄТКІН
Саме в шкільному віці формується ставлення до читання, літературні смаки та уподобання. Інтернет-видання KUT.ORG.UA подає до певної міри унікальне інтерв'ю, завдяки якому ми спробуємо подати погляд учнів, що нині вивчають літературу на уроках у школі. Отже, до уваги читачів — інтерв'ю з ученицею 10 класу однієї із шкіл Києва, журналісткою, що пише про сучасну українську літературу Мариною Рудською.
докладніше тут
ТАЄМНЕ ЖИТТЯ КОРОТКИХ ІСТОРІЙ
Олександер КРАСЮК
Оповідання Євгенії Кононенко написано, коли світ був трохи молодший за сьогоднішній. У 1990-ті. У них ідеться про звичайних людей. Таких, що сьогодні уже намагаються призначити "середнім класом", а колись називали інтелігенцією. Улюблені персонажі пані Євгенії — жінки. Здебільшого самотні, малощасливі в коханні чи подружньому житті.
докладніше тут
МАНЕВРИ У МАЛОМУ СВІТІ
Євген ПОВЄТКІН
Прочитавши невеликий томик "М.Істерії", що складається з однойменної повісті та трьох оповідань — "Спадок білої крові", "Тут чи з собою", "Бог у місті", я склав свою суб'єктивну думку — молода українська письменниця Катерина Калитко набагато органічніше й природніше пише саме в епічних (із невеликим домішком лірики) жанрах, значно вільніше почувається на доволі просторому розповідному полі, ніж у стисненому й перенасиченому образністю ліричному часопросторі.
докладніше тут
DON'T EAT MY FOOD
ігор дефолт
Нещодавно в Ірпіні відбувся конкурс творчої молоді під егідою "Смолоскип". Однією з родзинок поетичного читання стала відеопоезія молодої львівської художниці Гриці Ерде Don't eat my food. За словами авторки, основною ідею відеопостановки є роздвоєння особистості молодої жінки.
докладніше тут
Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
|
|
Марина РУДСЬКА, Київ.
Червень 18, 2007 р., понеділок.
"Гівнюк" — книга польського автора, наймолодшого призера престижної польської премії "NIKE" Войцеха Кучока, видана українським видавництвом "Кальварія" в серії "Бібліотека журналу "Четвер".
Переклад з польської зробила Наталя Чорпіта. Перекладений текст має польський смак і навіть запах. Перекладачка дбайливо посипала його полонізмами. У зв'язку з цим виникають сумніви, чи буде зрозумілим текст всім (!) українцям?
Роман поділено на три частини — "Раніше", "Тоді", "Потім".
В тексті Войцеха Кучока немає нічого випадкового, і якщо вам здалося, що якась деталь там просто так — значить, ви неуважно збирали картинку.
Біля того будинку, в котрому жив гівнюк та його родина, росло дерево — дуб. З того дерева батького старого К. бажав зробити собі труну. Те дерево пояснює структуру роману: "раніше" — це корені,історія родини, "тоді" — це стовбур, дитинство і формування гівнюка, "потім" — це гілля, листя, плоди, результати виховання.
РАНІШЕ
Частина, в якій розповідається історія родини оповідача. Родина жила у великій трьохповерхівці на вулиці Цвинтарній.
Родина гівнюка поділяється на дві частини: родина старого К і родина мами. Родина старого К подана значно детальніше, проте в ній не було щасливих людей. Кожен має свій втрачений шанс.
Особливе значення автор надає іменам, вони є лише в тих, хто їх вартий: дідо Альфонс, Ґуньо, Льолек.
Декого він не лише не називає по імені, а навіть не підкреслює родиних зв'язків. Таким є зокрема батько гівнюка, старий К.
Всім іншим, хто жив у домі, дісталися назви за родинними зв'язками: сестра старого К., брат старого К. і лиш мати залишилася просто матір'ю. Але це не просто собі так, це слово значить набагато більше, ніж перераховані вище назви родичів. Саме до матері тікав малий від побоїв батька, саме в материного батька було імя, саме матір поставала чимось більш-менш світлим у житті гівнюка. Проте навіть вона не в силі була опиратися пеклу, що творилося в домі, й часом сама роздмухувала полум'я родинних чвар.
Прізвищем нагороджуються сусіди, що викупили перший поверх родинного будинку, та незважаючи ні на що, родина їх люто ненавидить. Адже їм прийшлося продати житлоплощу, якою родина раніше володіла сама.
Навіть сам гівнюк залишається без імені. Чим же завинив малий, що йому не дісталося імені? Iм'я — це ознака особистості. А особистість гівнюка вбили канчуком.
Цей роман — родинна драма.
Той дім — це стіни, що обмежують приватне пекло однієї родини, в якому опинився оповідач. Все, що він зробив для потрапляння в пекло — це народився.
В тому домі шанували родинні традиції: гноблення, страх перед волею ближнього. Старий К. боявся волі дружини та сина, тому він з нею продуктивно боровся впродовж всього свого життя. Сестра старого К. боялася волі брата, брата старого К. А той через м'якість характеру, закомплексованість кориться волі сестри і навіть жінку, про котру він мріяв усе життя, переховував від сестри.
Батько старого К., що збудував той дім, марив уві сні з часів війни, зруйнованими будинками, спаленими, поваленими, неіснуючими. Руїни приходили до нього мало не щоночі. Але війна так і не спромоглася забрати жодного будинку в околиці. Родинний дім зруйнувало зло, що в ньому накопичувалося, але батька старого К. на той час вже не було.
Будинок безперервно старів. Старіли не лише речі, а й люди.
Родина, мов шкарпетка, зношувалася з покоління в покоління, поки не залишився старий К., зогниле дерево батька, брат старого К., не певний в собі, старий і холостий, сестра старого К., що провела вік в моліннях і обмеженні свободи брата старого К., та гівнюк, що так і не зміг втекти з родинного будинку.
ТОДІ
Це період виховання гівнюка.
Знаряддя виховання — це канчук. Раніше ним виховували великих собак, а тепер дитинча людської породи., що жалібно скавуліло і кричало від болю під ударами.
Батько не знав, що це боляче, адже його ніколи не били, а слів він не слухав.
Крім канчука малого виховувала ще слина, слина була в школі і дорогою до школи, слина була засобом конфліктування та вирішення конфліктів.
Санаторій, на який, мов на ковток волі, сподівався малий, обернувся для нього жахом. Ледве гівнюк втиг скучити за мамою та … старим К., як зрозумів, що навіть тут є старий К., все одного його контролює і карає бійками жорстоких від заздрощів до його здоров'я астматиків. І йому навіть не було куди втекти, і гівнюк втік додому і він вже ніколи не зможе втекти від того дому.
Дитина не мала любові та уваги для нормального зростання і тому завойовувала її неправильними методами, наприклад, хворобами. Їх любив гівнюк саме тому, що батьки не сварилися, що був спокій та увага. І навіть шкряботіння маминої ручки здавалося малому чимось надзвичайно цінним. Втім, ці дні радості гівнюка старий К. вмів перетворити на кошмар, намагаючись у відсутність мами вилікувати застуду класичною музикою.
Родина існувала в постійних сварках, докорах у власних невикористаних шансах та взаємоприниженні.
Їм не варто було боятися потрапити в пекло, вони запровадили його собі в домі:
"Колись, іще малим, я запитав її [маму], як воно там у пеклі?
Мама відповіла мені тоді навдивовижу впевнено, наче вже побувала там, наче то був її власний досвід, а не уява:
— Синку, в пеклі тобі найперше показують усі твої невикористані шанси, показують, як виглядало б твоє життя, якщо б ти уналежний час вибрав належний вихід. А потім тобі показують усі ті хвилини щастя, які ти прогаяв поки ти спав (…)
— Потім, синку, залишають тебе самого з твоїми докорами сумління. На цілу вічність. Немає більш нічого й нікого. Тільки ти й твої докори сумління…."
Спочатку вони мали шанс: один одного. Потім спостерігали, як цей шанс зникає, а потім кожен залишився сам для себе, сам собі.
Дорослішання давалося гівнюку з муками.
Він не зміг опертися навіть на релігію. Він навіть не висповідався отцю, що дуже хотів почути від нього розповідь про онанізм, а натомість почув лише фразу: "Я згрішив, отче". Слід зазначити, що це був останній раз, коли гівнюк називав отця "отче".
Старий К. не хотів вірити у те, що дитинча людської породи — дорослішає і стає самцем.
Старий К. позбавлявся свого єдиного засобу самоутвердження.
ПОТІМ
Потім дім постарів не лише людьми, але й речами. Він неухильно рухався до своєї гибелі.
Автор дуже реалістично описує старість дому, кожного разу вражаючи точністю та життєвістю.
Трухляве дерево батька старого К. зогнило в його дітях…
Згодом гівнюк все життя тікатиме від того дому і постійно позіхатиме, навіть уві сні. Можливо, він засинає? Можливо, у напівсні він пропустить всі ті хвилини щастя, що їх показуватимуть в пеклі? Можливо, в ньому засинає родина К., щоб уже ніколи не прокинутися? Можна лише здогадуватися…
Особливе значення в романі мають символи.
Головний символ це ГІВНО:
Гівнюком називали малого в родині, а часом і поза нею, від гівна, що вирвалося з каналізації, загинула родина. Врятуватися дозволили лише матері. Хоч герої часом називають своє життя пеклом, все ж вони не є пекельною силою, вони не є силою взагалі. Відходи, непотріб, котрий щодуху намагається самоствердитися і все довкола перетворює на таке ж гівно. Все це накопичувалося роками, а потім вибухнуло, вирвалося і зруйнувало тх, хто його породжував. Родину К.
СЛИНА — це символ виховання поза домівкою. Слина незамінний секрет в організмі, проте, опиняючись поза ним перетворюється на щось бридке, принизливе й противне. Так само як і гробарі, що жили на вулиці Цвинтарній, — необхідна частина суспільства при виконанні своєї роботи, але разом з тим це низькі, обмежені люди поза нішею, виділеною їм суспільством.
КАНЧУК це символ батька, що не може самоутвердитися перед собою та перед гостями іншим способом, ніж фізичним насильством над власним сином. Над істотою, що не може постояти за себе, через слабкість, "здихляцтво". Це символ антивиховання, що замість поштовху до розвитку сприяє деградації. Старий К. осліплював свого сина страхом до себе, щоб той не зміг побачити його власну слабкість. Власну гівняність.
Крізь весь роман проходить образ війни: спочатку війна зірвала постіль, тишу й спокій родини. Війна примусила їх продати перший поверх будинку, боятися та змінюватися. Війна ж була заповітною мрією малого гівнюка:
"Я хотів щоб вибухнула війна, Я чекав, що спалахне якась війна, нехай би хоч на кілька днів, я б тоді вступив до армії, котра б боролася проти тієї, в якій воював би старий К., і навіть якби він не воював у жодній, якби десь сховався і намагався перечекати, я був би у ворожій армії і виконував її накази, а наказом було би стріляти у противників, тоді і під егідою закону я міг би прийти додому й застрелити старого К., після чого війна могла би скінчитися."
Гівнюк хотів вбити старого К. саме вдома. Він не боявся принести смерть, бруд, зло додому, це місце не було для нього святим, чи принаймні таким, яке б варто було захищати. Це просто помешкання, де були вимушені співіснувати він, старий К. і мама.
Дитина, що не є бездомною, увесь цей час росла без відчуття дому.
Антибіографія — саме так називає цей роман автор, це приклад спотворення дитинства однієї малої дитини, що ні в чому не була винна. Що просто народилася у світ, де вже були старий К та його канчук…
|
