про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

31 березня, 2018
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

КАМУФЛЯЖ В ПОМАДІ

30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі. Літературний доробок письменниці складається з п'яти книг: чотирьох прозових — "Ексгумація міста", "Орігамі-блюз", "Замість крові", "Сімург" — та однієї збірки поезій "Камуфляж в помаді".
докладніше тут

ГЕРОЇ ОДВІЧНОЇ ПАРТИЗАНЩИНИ

26 жовтня виповнилось 118 років з дня народження одного з найвідоміших повстанців доби української Отаманщини 1918-1921 років — Нестора Івановича Махна.

Політолог й культуролог Андрій Окара вважає, що "самокерований Хаос є основною матрицєю української політичної культури". "Самокерований хаос" — це феномен, циклічно повторюваний в українській історії, коли несподіване вивільнення від чужого ворожого порядку кличе до життя ту чи іншу форму громадської самоорганізації.
докладніше тут

АНДРІЙ КОКОТЮХА ЯК ІМІДЖМЕЙКЕР СУЧУКРМАСЛІТ

16 листопада 2006 року в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшла зустріч з письменником Андрієм Кокотюхою. Активна читацька публіка вже знає, що Андрій "вчворив" цього літа на літконкурсі "Коронація слова" — переміг у ньому двічі, тобто зайняв одночасно перше й друге місця з романами "Темна вода" (вид-во "Нора-Друк") і "Зоопарк" (вид-во "Зелений пес").
докладніше тут

НА ВОГНЕВОМУ РУБЕЖІ ПОТРІБНО СТРІЛЯТИ

28 жовтня 2006 року, як завжди по суботах, на радіо "Ера ФМ" вийшла спеціалізована програма про українську та перекладену українською мовою літературу "Книжковий базар". Навіть якщо не враховувати нашого українського "безриб'я" на подібні тематичні передачі, "Книжковий базар" — зовсім не плітка чи селявка, словом — не якась дрібнота, це справжній морський монстр. От тільки від сьогоднішньої програми залишилося враження, що ця рибина невідь-чого почала, як то кажуть, "мілко плавати".
докладніше тут

УЛЬЯНЕНКО ПОВЕРТАЄТЬСЯ

Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", які були презентовані 26 жовтня в кнайп-клубі "Купідон" на творчому вечорі письменника, відомого передовсім своїм романом "Сталінка", завдяки якому він став лауреатом малої Державної премії ім. Тараса Шевченка в 1997 р.
докладніше тут

"ОСТАННІЙ ДІАМАНТ МІЛЕДІ"

Коли я прочитала роман Ірен Роздобудько, який називається "Останній діамант міледі", сталося щось не те — ніби якесь розчарування або, радше, неочікуваний ефект. Короче, глюк у матриці. Місяць я думала над цим романом, але потім вирішила звернутися до письменниці за роз'ясненнями. Отже відповіді на запитання про роман плавно переросли в інтерв'ю.
докладніше тут

ОСТАННЯ НАДІЯ САМОСТРАЧЕНОЇ

Основна частина "Щоденника страченої" дійсно зовнішньою композицією наслідує щоденникові записи. Проте — героїня-оповідачка не тільки читає свою історію, а ще й напружено та зосереджено рефлексує над нею, а рефлексія — це шлях до усвідомлення того, чим є власна особистість та її буття. У Марії Матіос і сама пристрасть, і її рефлексія, і рефлексуюча особистість — категорії в значній мірі соціальні.
докладніше тут

ВЕЧІРКА, ПОДАРУНКИ, ТОРТИК І... "СУМНО"

19 жовтня 2006 року в мистецькому кнайп-клубі "Купідон" інтернет-портал "Сумно", присвячений українській культурі та мистецтву, відсвяткував свій перший день народження.
докладніше тут

"ХУЛІГАН" І "КАПІТАЛІСТ"

11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок — "Хулігани" та "Капітал" двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.
докладніше тут

"І НА ТІМ РУШНИЧКОВІ..."

5 жовтня в кнайп-клубі "Купідон" пройшла презентація нових книжок Тані Малярчук "Як я стала святою" і Олега Криштопи "Кохання, секс і смерть — гарантовані". Головна інтрига вечора полягала, втім, у представленні читацькій публіці не тільки нових книжок, а й, так би мовити, нової ланки літературного "виробництва", іронічно пойменованої в афіші як "Сімейний дует "Рушничок".
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
 Під червоним солодким сонцем Іспанії

Євген ПОВЕТКІН, Київ.
Листопад 29, 2006 р., середа.

З нової книжки Галини Логінової можна дізнатися, як в тій країні вижити простій українській студентці, якій заборгували стипендію.

журналістам уперше було оголошено про запланований на весну вихід книжки письменниці Галини Логінової "Червоне солодке сонце". Насправді не обійшлося без затримки, книжка замість весни побачила світ ранньої осені — на ХІІІ Міжнародному форумі видавців у Львові. Галина Логінова — не нове ім'я в українській літературі, вона перемогла 2001 року в конкурсі видавництва "Смолоскип" з книжкою "Піщана ріка", до складу якої ввійшли однойменна повість-притча й кілька оповідань. Наступного 2002 року в якості нагороди переможцеві вийшла книжка, й для автора цих рядків її читання свого часу стало першим знайомством не тільки з творчістю авторки, а з усім укрсучлітівським "молодняком".

Насправді "Червоне солодке сонце" — теж книжка не новенька, до свого читача, незважаючи на лауреатський статус авторки, їй довелося долати доволі тернистий шлях упродовж майже трьох років. В січневому номері альманаху "Молода Україна" за 2004 рік було опубліковано першу частину роману, після чого видання припинило свій вихід. Тобто до часу виходу книжки читачі могли почитати "Червоне солодке сонце" тільки до половини, гаряча дяка "Кальварії" за те, що багатообіцяючі слова "Далі буде" на інтернет-сторінці "Молодої України" таки справдилися.

Що цікаво — порівняння текстів у "Молодій Україні" і в книжці, представленій на цьогорічний Форум видавців "Кальварією", виявляє невеликі, проте, можна сказати, промовисті текстуальні розбіжності. Перш за все впадає в око, що в книжці зникла присвята: "Мамі, тату (спасибі, що ти не є таким, як батько головної героїні), сестрі й Сергію з любов'ю". Також у "книжковому" варіанті відсутній колоритний і, як на мене, важливий персонаж другого плану — Ба Аля, бабуся головної героїні. Вона являє інакший, зазвичай не властивий повсякденній свідомості погляд на життя та смерть і водночас — натяк на те, що Галлея Запорожець, головна героїня "Червоного солодкого сонця" — це немовби Татра з "Піщаної ріки", тільки вже не в дитячому, а в "перехідному між юністю й молодістю" віці. Загалом можна сказати, що варіант роману, виданий "Кальварією", став помітно "легшим".

На жаль, трохи псують загальне враження від книжки пропущені редакторські помилки. Мене, зокрема, прикро вразило те, що в тексті на двадцятій сторінці видання побіжно письменника Достоєвського, автора повісті "Униженные и оскорблённые" (знаєте такого?) чомусь названо Михайлом Федоровичем (?). Ближче до кінця, у тій частині, яка не була опублікована в "Молодій Україні", трохи набридло захоплення авторки фразеологізмом "спрямувала свої лілейні стопи" в значенні "пішла" (цікаво, "лілейні стопи" — що це, власне, означає?) при тому, що кожен студент української філології знає про 52 синоніми до дієслова "іти". Звертаюся до цих деталей тільки затим, щоб відзначити важливість праці редактора і що нею не варто нехтувати!

Тепер до власне "Червоного солодкого сонця". Не можна не помітити прагнення Галини Логінової якнайдалі відійти від стилю та тематики "Піщаної ріки" — друга книжка явно тяжіє до стандарту якісної масової сучасної літератури. Письменниця орієнтується на жанри молодіжного та жіночого роману, за основу вона бере автобіографічний матеріал — сама Галина, подібно до Ґаллеї, головної героїні "Червоного солодкого сонця", поїхала до Мадридського університету за стипендією уряду Королівства Іспанії, і викликана бюрократичними проблемами затримка виплати стипендії стосувалася її самої.

Замість умовних алегоричних побудов "Піщаної ріки" читач нової книжки отримає путівник і побутописання. І того, й другого дуже багато. Докладно описано і подорож до і з Мадрида автобусом, вулиці і площі, улюблені місця й кінотеатр, в якому Ґаллея передивляється світову кінокласику й навіть ринки, де вона накуповує продуктів, з яких варить борщ своїм товаришам по студентському пансіону. Так само детально описано, що героїня робить щодня, як бореться з безгрошів'ям та голодом, як здобуває нових друзів і бореться за чистоту ванної в своєму помешканні, як курить на балконі, споглядаючи захід сонця, як спішить до телефону, щоб почути голос коханого Макса з Києва, що здається таким далеким... Чимало уваги приділено її співмешканцям — колумбійцям Раулеві та Марселі, китайцеві Ке Хо Чінові, східному німцеві Робертові — так що створюється мультикультурне середовище, український внесок в тему нової багатокультурної Європи.



Галина Логінова
Докладне побутописання вкупі з путівником і спостереженнями за зовсім різними людьми — водночас і знахідка, і тягар для Галини Логінової. Знахідка — бо саме в побуті, в усіх його деталях і є драматизм долі її головної героїні, вияв її переконань і сили характеру, докладний опис — шанс читачеві відчути себе, що називається, "в її шкірі". Тягар — бо така розлога описовість неминуче шкодить композиційній стрункості, й настає момент, коли читач губить те, що ми назвемо перспективою долі Ґаллеї Запорожець.

Мимоволі постає питання — в ім'я чого героїня зносить усі випробування, інакше кажучи, якою була її справжня мотивація приїзду до Іспанії? Якщо з-за любові до науки, то чому так мало і так схематично говориться про предмет дослідження — способи філософського протесту проти тоталітаризму Франко (іспанського диктатора), адже для того, щоб розібратися в цьому, Ґаллея витратила куди більше часу й зусиль, ніж на так докладно описані побутові дрібниці?

Якщо бажання побачити світ, познайомитися з іншою країною, попрактикувати мову, потішитися з того, врешті, що, як справжній мандрівник, вмієш долати труднощі — то, як на мене, в оповіді надто мало справжньої романтики. Зрештою, якщо ця подорож потрібна головній героїні для самоствердження — так, скоріше всього, воно і є — то навіщо тоді вставні історії про іграшки і світи молодого бога Зоряна та про андрогінів?

Чогось все ж не вистачає, щоб встановити асоціативний зв'язок між ними й історією Галлеї Запорожець, і це "щось" — напевне, буттєва несталість, нестабільність головної героїні. Їй бракує того, що інколи називають старослов'янським словом "целомудрие", тобто цілісності віри, переконань і поведінки, навіть у дрібницях. Коли дійсно любиш свою кохану людину, не станеш вагатися, чи виходити за неї заміж, за цими ваганнями не мінятимеш постійно бачення своєї життєвої перспективи. Коли ти робиш заяву про свободу своєї особистості, то мусиш бути переконаним у справжній цінності тої свободи і не користатися з неї для того, щоб підтримувати залежність, конкретно у випадку Ґаллеї — залежність від цигарок.

Це — правда, правда, напевне, про все наше покоління, тому відображення її в "Червоному солодкому сонці" — дуже серйозний здобуток авторки. Втім, щоб висловити її, Галині Логіновій в певний момент забракло того, що професійні вокалісти називають "чіткістю артикуляцій" — виразності, ясності послання, що його несе собою твір. Але її, так би мовити, письменницький голос звучить гарно, читається твір цікаво й легко. Спробуйте!
© 2005–2018. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: [email protected]