архів статей
можна подивитися тут



анонси статей

КНИЖКОВИЙ СЕКС

Новий роман Люби Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях" можна назвати постмодерністським літературним експериментом, кодом для розшифровки якого може стати дослідження М.Бахтіна "Творчість Франсуа Рабле та народна культура середньовіччя та ренесансу". В цю ігрову систему вписується й суржик книги — адже в святковому свавіллі можна все.
докладніше тут

ПОЛЬСЬКІ ЛОЛІТИ

Повісті М.Гретковської "Беладонна" та П.Петуха "Самі для себе", які складають книжку "Сцена з позашлюбного життя", поєднані єдиною тематикою — темою адюльтеру. Попри винахідливість та еротичність описів інтимного життя, автори розповідають про адюльтер традиційно — це любовний трикутник, який руйнує сімейні узи.
докладніше тут

ВАЖКА РОБОТА ІДІОТА

За останні кілька десятків років у світовій літературі романів на кшталт "герой нашого часу" з'явилося більше, ніж протягом попередніх кількох століть. Книжка Мартена Пажа "Як я став ідіотом" (2001 р.), — чергова у серії оповідань про покоління ХYZ. У ньому розповідається, як сучасним французьких молодикам заважає жити інтелект.
докладніше тут

ВОГОНЬ МОЇХ ЧРЕСЕЛ

Весь "станіславський феномен" — це не "туга за несправжнім", як вважає Іздрик, а "лихо з ненашим", себто споконвічний спротив шовінізмові пролетарських столиць, що має позалітературну природу. Це чудова школа цілком стоїчного протиборства: якщо не можна відмінити окупаційно-спілчанський час як фізичну величину, то вільно буде заборонити його відлік у своєму творі й писати про капці та піжами якого-небудь Фріца Ріттена фон Герцмановського-Орляндо.
докладніше тут

ДІЯҐНОСТИКА ВІД ПРОЦЮКА

Коротше, на прикладі Степана Процюка як безперечного учасника "станиславівського феномену", дається спостерегти наступне. Провінційні топоси сьогодення, як правило, не завжди мають свій власний розгалужений літературний текст. Тому коли автор винаходить персональну мітологію, то виходить деміюргія, воццекургія й безперечний феномен із плевритом на ранок. А якщо в нього не стає сили на опис метафізики місця з нуля (а не з соціяльно заповіданої топографії, як у "харківського" Жадана чи "донецького" Солов'я), то варто вступати в АУП.
докладніше тут

ДИТЯЧІ ІЛЮЗІЇ

У книзі Тетяна Винокурова-Садиченко. Жарт. Із життя психів вимальовуються картини життя підлітків у школі та долі дорослих людей. Магія надає книзі чарівністі — герої вміють матеріалізувати свої ідеї, а вдома у шафі у головної героїні живе фантастична істота гремлін. Навіть у впізнаванні копій штампів фентезійній літератури в прозі дівчини є щось приємне та хвилююче.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Всі люди — сестри?

Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО .
Серпень 14, 2006 р., понеділок.

Як відомо, будь-яке статеве розмежування у нестатевій сфері свідчить про комплекс неповноцінності. Певно, саме з цим зітнувся Василь Габор, укладаючи грубезний фоліант під назвою "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол. ХХ — поч. ХХІ ст."

При цьому укладачеві, мабуть, неодноразово доводилося усвідомлювати, що хвиля фемінізму, яка докотилася до України, прийшла у світ, де традиційні поняття про жіночу та чоловічу письменницьку працю замінені на звичайнісінький "беспредел". Тому-то й важко було зібрати разом творчість одразу тридцятьох авторок, адекватно відобразивши при цьому світ сучасної жінки!

"Я почав без поспіху збирати твори, уважно перечитувати та вишукувати такі, які б тонко відображали внутрішній світ української жінки, — значить В. Габор. — І що довше я збирав, то сильніше переконувався, що в Україні живе дуже багато надзвичайно талановитих і обдарованих письменниць, деякі з яких устократ талановитіші за чоловіків".

Справді, антології не бракує текстів, що свідчать якраз про звільнення наших милих феміністок від буд-яких комплексів. "Жіноча дружба" В. Агеєвої, "Сестро, сестро" . Щоправда, чомусь відсутні вже культові С. Поваляєва і С. Пиркало.

Хоч як дивно, але саме гендерний вимір, представлений текстами "Незнайомої", дозволяє у незвичному ракурсі глянути на знайомі сюжети нашого життя. З одного боку, маємо "нормальну" ситуацію, коли вдень наші дорогі жінки горбатяться на виробництві, а вночі, вклавши дітей спати, пишуть на кухні романи.

Зрозуміло, що нічого доброго, окрім як "Повішеного за одну ногу" Е. Андієвської, "Анатомії огиди" О. Луцишиної, "Драних колгот" і "Сонету про себе, розлучену і розчулену" Л. Таран, при цьому не напишеться. Скоріше в пеклі буттєвої дискримінації народиться всенародний андроген у вигляді члена письменницької організації!

У нашому ж випадку доброго ставлення до гендерних проблем маємо, як правило, поетичні оповіді про завершення трудової днини, коли стомлена жінка занурюється у космос телефонної розмови і поступово втрачає свої власну людську орієнтацію.

Звісно, "Незнайома", чиї учасниці — всуціль відомі українські авторки, не переконує, що всі люди сестри. Але з уваги на факт видання цієї антології, переможниці як Форуму видавців і "Книжкового світу-2005", так і цьогорічної "Книжки року", можна зробити сміливий висновок. А саме: українська феміна, награвшись з гіркою соцреалістичною долею і заморським фемінізмом, нарешті звернула увагу на власні таланти. Які виявились на місці й у повній антологічній готовності. За допомогою львівського укладача, який витратив на своє дітище не один рік невдячної праці з ніжними створіннями від літератури, про це тепер довідається увесь світ.

Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ — поч. ХХІ ст. — Л.: ЛА "Піраміда", 2005. — 600 с.

Статтю запозичено з сайту