про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

17 березня, 2018
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

ГЕРОЇ ОДВІЧНОЇ ПАРТИЗАНЩИНИ

26 жовтня виповнилось 118 років з дня народження одного з найвідоміших повстанців доби української Отаманщини 1918-1921 років — Нестора Івановича Махна.

Політолог й культуролог Андрій Окара вважає, що "самокерований Хаос є основною матрицєю української політичної культури". "Самокерований хаос" — це феномен, циклічно повторюваний в українській історії, коли несподіване вивільнення від чужого ворожого порядку кличе до життя ту чи іншу форму громадської самоорганізації.
докладніше тут

ПІД ЧЕРВОНИМ СОЛОДКИМ СОНЦЕМ ІСПАНІЇ

З нової книжки Галини Логінової "Червоне солодке сонце" можна дізнатися, як в тій країні вижити простій українській студентці, якій заборгували стипендію.

Не можна не помітити прагнення Галини Логінової якнайдалі відійти від стилю та тематики свого першого роману — "Піщаної ріки". Друга книжка явно тяжіє до стандарту якісної масової сучасної літератури. Письменниця орієнтується на жанри молодіжного та жіночого роману, за основу вона бере автобіографічний матеріал.
докладніше тут

АНДРІЙ КОКОТЮХА ЯК ІМІДЖМЕЙКЕР СУЧУКРМАСЛІТ

16 листопада 2006 року в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшла зустріч з письменником Андрієм Кокотюхою. Активна читацька публіка вже знає, що Андрій "вчворив" цього літа на літконкурсі "Коронація слова" — переміг у ньому двічі, тобто зайняв одночасно перше й друге місця з романами "Темна вода" (вид-во "Нора-Друк") і "Зоопарк" (вид-во "Зелений пес").
докладніше тут

НА ВОГНЕВОМУ РУБЕЖІ ПОТРІБНО СТРІЛЯТИ

28 жовтня 2006 року, як завжди по суботах, на радіо "Ера ФМ" вийшла спеціалізована програма про українську та перекладену українською мовою літературу "Книжковий базар". Навіть якщо не враховувати нашого українського "безриб'я" на подібні тематичні передачі, "Книжковий базар" — зовсім не плітка чи селявка, словом — не якась дрібнота, це справжній морський монстр. От тільки від сьогоднішньої програми залишилося враження, що ця рибина невідь-чого почала, як то кажуть, "мілко плавати".
докладніше тут

УЛЬЯНЕНКО ПОВЕРТАЄТЬСЯ

Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", які були презентовані 26 жовтня в кнайп-клубі "Купідон" на творчому вечорі письменника, відомого передовсім своїм романом "Сталінка", завдяки якому він став лауреатом малої Державної премії ім. Тараса Шевченка в 1997 р.
докладніше тут

"ОСТАННІЙ ДІАМАНТ МІЛЕДІ"

Коли я прочитала роман Ірен Роздобудько, який називається "Останній діамант міледі", сталося щось не те — ніби якесь розчарування або, радше, неочікуваний ефект. Короче, глюк у матриці. Місяць я думала над цим романом, але потім вирішила звернутися до письменниці за роз'ясненнями. Отже відповіді на запитання про роман плавно переросли в інтерв'ю.
докладніше тут

ОСТАННЯ НАДІЯ САМОСТРАЧЕНОЇ

Основна частина "Щоденника страченої" дійсно зовнішньою композицією наслідує щоденникові записи. Проте — героїня-оповідачка не тільки читає свою історію, а ще й напружено та зосереджено рефлексує над нею, а рефлексія — це шлях до усвідомлення того, чим є власна особистість та її буття. У Марії Матіос і сама пристрасть, і її рефлексія, і рефлексуюча особистість — категорії в значній мірі соціальні.
докладніше тут

"ХУЛІГАН" І "КАПІТАЛІСТ"

11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок — "Хулігани" та "Капітал" двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.
докладніше тут

"І НА ТІМ РУШНИЧКОВІ..."

5 жовтня в кнайп-клубі "Купідон" пройшла презентація нових книжок Тані Малярчук "Як я стала святою" і Олега Криштопи "Кохання, секс і смерть — гарантовані". Головна інтрига вечора полягала, втім, у представленні читацькій публіці не тільки нових книжок, а й, так би мовити, нової ланки літературного "виробництва", іронічно пойменованої в афіші як "Сімейний дует "Рушничок".
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
 Камуфляж у помаді

Оксана ПАШКО, Київ.
Грудень 04, 2006 р., понеділок.

30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі. Називалася презентація найліпшого літературного чтива, як завжди, просто та напрочуд без табу — THE BEST fuck OFf ПОВАЛЯЄВА.

Літературний доробок письменниці складається з п'яти книг: чотирьох прозових — "Ексгумація міста", "Орігамі-блюз", "Замість крові", "Сімург" — та однієї збірки поезій "Камуфляж в помаді". Як справедливо зауважила авторка, з цього можна було б зробити щось подібне до (нагадаємо: "Капітал" є повним зібранням творів улюбленця демократичної молоді).

Стиль цієї листопадової презентації не відрізнявся від попередніх, проведених пані Поваляєвою. Як завжди, ми стали свідками своєрідного перформансу, що складався з вдалої декламації, прояву артистичних талантів письменниці, показу її відео про місто, бомжів та риб, а також музики львів'янки, співачки, композиторки та вокалістки гурту "Королівські зайці" Лесі Герасимчук до окремих уривків тексту "Ексгумація міста".

Ведучим вечора був Сергій Пантюк, який не надто жваво акомпанував пристрасній "готичній" презентації. А сама "королева слему" вимахувалася люксусово: читала, сидячи та лежачи на столі, а згодом на підлозі — аби не заважати глядачам спостерігати, як кадри синього підводного світу перемежовуються з кривавим жертвопринесенням живої рибини, котре авторка робила власноруч.

Коли хтось спробував недолуго проінтерпретувати цей найулюбленіший персонаж в політичному сенсі, пані Світлана різко заперечила: "Ні, риба — це я". Зауважимо, що назва роману тлумачиться нею саме як зграя риб, яка утворює, як в арабському міті про Сімурга-птаха, одну величезну рибину. Укоріненість письменниці в міті й ритуалі засвідчується і її схильністю до всіляких перформансів, мета яких — дати яскраву інтерпретацію тексту.

До речі, саме так і сталося на презентації роману "Сімург "навесні цього року, коли авторка різала перед збіговиськом народу живу рибу, з котрої потім приготували для гостей їжу. Вдала ілюстрація до постійного жертвопринесення письменника у процесі написання та з'їдання=читання шматочків його тіла=книги читачами.

Що власне мені завжди спадає на думку під час читання творів Поваляєвої — це яскраве відчуття авторкою фізіологічності слова. Воно не є просто умовним знаком, але живою істотою. "Книжка — як дитина, її треба народити", — якось зауважила письменниця.

На закінчення київського осіннього вечора було презентовано нову книжку. Вона складається з віршів Світлани Поваляєвої, написаних протягом 10 років — збірка має назву "Камуфляж в помаді" — та дебютної повісті Вікторії Наріжної "Безсмертя в місті N". До речі, пані Вікторія була присутньою на вечері як почесний гість і читала уривок зі свого твору — причому талановито.

Коли я вперше прочитала вірші пані Поваляєвої, була дуже здивована. Її сугестивна насичена й ритмічно складна проза, що радше нагадує потік свідомості та завжди відповідає ритмові дихання, перетворилася на прозорі, чітко побудовані, ясні і дуже ліричні вірші.

Серце працює так важко, немов місить глину.
Мозок — мов колесо вклякле в іржу.
Колесо випадку скочується у порожнину.
Ластівко, я тобі цього не розкажу!

Крила янголів створені з попелу — навіть не з воску.
Крила ластівки — лезо, що батує день,
Бумеранг — срібна риб'яча кістка
Моя папироска
Творить з попелу крила. Мов піну з порожніх будень.

З цього випливає порада всім, хто скиглить, начебто Світлану Поваляєву складно читати. Друзі, починайте з віршів — не пошкодуєте!

Щира подяка Оксані Петриченко за редагування тексту.
© 2005–2018. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: [email protected]
Meteo.ua Wordfactory.ua