можна подивитися тут
• Н. та О. Шевченки. Бранці мороку. Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Сняданко Наталка. Синдром стерильності. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сняданко Наталка. Чебрець в молоці. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Шевченко Наталя та Олександр. Бранці мороку. Автор: Марина РУДСЬКА
• Таня Малярчук. Говорити. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Таня Малярчук. Згори вниз. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Катерина Хінкулова. Drifters. Автор: Максим СУЩУК
• Андрухович, Жадан та Дереш презентують проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ"
• Єшкілєв В. Втеча майстра Пінзеля (рецензія). Автор: Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ
• Анджей Стасюк. Дорогою на Бадабаг (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Орхан памук. Сніг / Переклад: Олесь Кульчинського (рецензія). Автор: Григорій ХАЛИМОНЕНКО
• Любко Дереш. Трохи пітьми (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Громовиця Бердник. Знаки карпатської магії (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Прохасько Т. З цього можна зробити кілька оповідань (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Донецьк. Екскурсія в стилі "лихом об землю". Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сашко Ушкалов. БЖД (рецензія). Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Войцех Кучок. Гівнюк (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Ірен Роздобудько. Оленіум (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Голота Л. Епізодична пам'ять (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Криворучко О. Екстракт самотності (рецензія). Автор: Євген Повєткін
• Штельмах М. Блазні (рецензія). Автор: Марина Рудська
• Рената Літвінова. Володіти й належати (Рената Литвинова. Обладать и принадлежать). Автор: Ірина Цилик
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Ксенія Владимирова
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Марина РУДСЬКА
• Стартовий майданчик для читання
• Артем Чех. Цього Ви не знайдете в Яндексі
• Гриця Ерде. Don't eat my food (відеопоезія)
• Кундер, Ріо. Panicoffski
• Моника Швая. Я — зануда
• Шевченківська премія 2007 р. Роздуми
• Катерина Калитко. М.Істерії
• Ксенія Харченко. Історія
• Євгенія Кононеко. Жертва забутого майстра
• Євгенія КОНОНЕНКО. Новели для нецілованих дівчат, Повії теж виходять заміж
• Адам Бодор (Adam Bodor). Повертаючись до вухатої сови ("Z powrotem do uszatej sowy")
• Таш О (Tash Aw). Шовкова фабрика
• Маргарит Дюрас. Пробудження Лол В. Штайн
• Гринуэй П. Золото
• Алексей Иванов. Общага-на-крови
• Памук Орхан. Стамбул: город воспоминаний
• Марина Пикассо. Дедушка
• Салман Рушди. Гарун и море историй
• Бернард Вербер. Империя ангелов
• Інтерв'ю з прольським письменником Анджеєм Стасюком
• Мануела Гретковська. Жінка і чоловіки
• Свідзінський В. Вірш "Сарай"
• Лесь Мартович. Грішниця
• Ірена Карпа. Bithes Get Everything
• Ірена Карпа. Фройд би плакав
• Ярослава Литвин. Ігри
• Леопольд фон Захер-Мазох. Наследие Каина
• Лариса Денисенко. Танці в масках
• Таня Малярчук. Як я стала святою
• Інтерв'ю з молодою письменницею Галиною Ткачук
• Лєра Лауда "Металевий присмак на язиці" (новела)
• Йоханна Синисало. Тролль
• Патрик Барбье. История кастратов
• Ірен Роздобудьо. Амулет Паскаля
• премія "Літературний Олімп", 15 лютого 2007 р., Київ, Купідон
• Патрік Зюскінд. Контрабас
• Бегдерер Фредерик. Романтический эгоист
• Ёсимото Банана. Цугуми, N.P, Спящая
• Вадим Эрлихман. Король Темной Стороны. Стивен Кинг в Америке и России
• Катерина Хінкулова. Інтерв'ю з письменницею
• Отар Довженко. Інтерв'ю з письменникомю
• Микола Хвильовий. "Я. Романтика" (психологічний етюд)
• Жіноча література. Жанрово-гендерна вигадка
• Лариса Денисенко, роман "24:33:42". Інтерв'ю з письменницею
• Книжковий ярмарок до дня святого Миколая, Київ, 18-22 грудня 2006 року
• Катерина Хінкулова "36 пісень про життя"
• Володимир Даниленко "Сон із дзьоба стрижа", психоаналіз Ніли Зборовської
• 30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі.
• Галина Логінова. "Червоне солодке сонце"
• Герої одвічної партизанщини: Нестор Махно
• Андрій Кокотюха, "Темна вода", "Зоопарк"
• програма "Книжковий базар", радіо "Ера"
• Любомира Княжич "Морок"
• Остання надія самостраченої
Жіноча проза Марії Матіос "Щоденник страченої".
• "Останній діамант міледі" Ірен Роздобудько
• Ульяненко повертається
Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", відомого передовсім своїм романом "Сталінка".
• Ночі та дні Сільві Жермен
19 жовтня Київ відвідала відома французька письменниця Сільві Жермен.
• Погляд на світ із юності
Твори Петра Яценка "Повернення придурків" та Галини Пагутяк "Королівство"
• Вечірка, подарунки, тортик і... "Сумно"
Вітаємо! Інтернет-портал "Сумно", присвячений українській культурі та мистецтву, відсвяткував свій 1-ий день народження.
• Галина Ткачук "Славка"
• "Хуліган" і "Капіталіст"
11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.
• "І на тім рушничкові..."
Письменники Таня Малярчук та Олег Криштопа презентували свої нові книжки — "Як я стала святою" та "Кохання, секс і смерть — гарантовані".
• ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко) "Автогеографія".
• "Треба лягти під аудиторію..."
Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів — Стронґовським.
• Навернені, або Люди-трава
Стаття-алюзія щодо книжки Ірен Роздобудько "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя".
• Воля. Махно. Авангард
На фестивалі "День Незалежності з Махном" святковий офіціоз вирішили замінити тачанками, укр.суч.літом і стріляниною помідорами.
• День Незалежності з Махном, або
Ближче до тіла укрсучліт
(фоторепортаж)
• Манула Гретковська, Петро Петуха "Сцени з позашлюбного життя".
• Люба Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях"
• Мартен Паж "Як я став ідіотом"
• Вогонь моїх чресел
"Станіславський феномен" — від педології до педофілії та трошки про "Культ" Любка Дереша.
• "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ — поч. ХХІ ст.".
• Степан Процюк "Інфекція"
• Тетяна Винокурова-Садиченко "Жарт. Із життя психів"
• Мітч Каллін "Країна припливів"
• Чорний блазень
Найстрашніше в творчості Подерв'янського — це зовсім не його епатажність, а патологічна схожості його персонажів на наших сусідів та колег.
• Любко Дереш "Намір!"
• "Сімург" Світлани Поваляєвої
• Андрій Скрябін "Я, "Побєда" і Берлін"
• "В літературі мусить бути хоч щось святе…"
Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК
• This is my generation
У поколения писателей Стогоffа и Сенчина нет ни иллюзий, ни заблуждений. Может быть, именно с этого начинается подлинная свобода?
• Ірині Хомин "Сакрал"
в романі.
• Евгений Гришковец "Планка"
• Откуда есть пошел Пелевин...
Рассказывает сам автор в книге "Relics. Раннее и неизданное".
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Холодная кровь
Трумен Капоте — писатель, герой фильма, текст.
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Партія, розіграна над прірвою
Мистецтво компіляції та правда життя в книзі Іздрика "АМ ТМ".
• Жити швидко, співати "Гімн демократичної молоді"
Щойно вийшла в світ нова книга харківського письменника Сергія Жадана.
• Лагідна гра у небуття
Єжі Сосновський обережно проводить читача лабіринтами жахливого й майстерно розважає грою у фантастичне.
• Дві долі, "Три товариша" і шість дверей
Проза Ірен Роздобудько наділена якоюсь невловимою магією, секрет якої знає лише справжній письменник.
• З ностальгією, але без чорного песимізму
Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко.
• Старші за 16, молодші за 26 — це тенденція. У літературі
Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова, Віктор Маліновський та Любомир Княжич — молоді автори видавництва "Кальварія".
• Фабрика над прірвою
Панківські блазні шотландського письменника Іена Бенкса ("Осяча фабрика").
• Ірена Карпа: "Живу заради спалахів світла"
Інтерв'ю з письменницею.
• Як позбавитися негативів
Мішель Турньє та його роман "Лісовий цар": рефлексії.
• "Ты, Пушкин, Бог…"
10 февраля 1837 года погиб великий русский поэт — Александр Пушкин. Что это имя говорит представителю молодого поколения?
• НДР і ностальгія у кишеньковому форматі
23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея".
• Ожившие слова
Но если власть в романе Владимира Сорокина "Голубое сало" величественна и страшна, то литература откровенно жалка.
• Берёзовая виртуальность Есенина
28 декабря 1925 года погиб поэт Сергей Есенин.
• "Раптом виростає ціла закінчена історія,
якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку".
Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько.
• Лесная книга (книга на свежем воздухе)
Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. На Воробьевых горах заложен основной архив Лесной библиотеки.
• Анархія вже десь поруч
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Дмитрий Быков и его роль в русской орфографии
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Убей меня нежно, или
Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд.
• Let my people go
Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко.
• Незабаром новий день. "День Європи"
Kнижкову серію, започатковану "Норою-друк", продовжують твори Ірен Роздобудько й Наталії Сняданко.
• Ярмарок "Книжковий світ" у Києві
Наші нотатки.
• Нормальный гонщик
Джорджио Фалетти написал свой первый роман "Я убиваю".
• No problem
У британского литератора Кристофера Фаулера, автора мистического триллера "Спанки".
• Японец-профессионал в суперлегком жанре
Новеллы Кэндзи Маруяма в сборнике "Сердцебиение".
• "Нам греки не чужие, говорю…"
Дни греческой культуры прошли в конце октября в Харькове.
• Две Ольги
13 ноября исполнилось 30 лет со дня смерти знаменитого ленинградского поэта Ольги Берггольц.
• Читання для всіх
Інтерв'ю з письменницею Наталкою Сняданко.
• Немного мыльный ром@н
Януша Вишневского "Одиночество в Сети".
• Між нами і Нею
Тексти і фото одинадцяти львівських поеток в антології "Ми і Вона".
• Все детективы ведут в Рим
Гийом Прево насчитал "Семь преступлений в Риме".
• Цирюльник-детектив
Дебютный роман Христиана Шюнеманна "Парикмахер".
• Сезонний розпродаж блондинок
Збірка оповідань Наталки Сняданко в серії "Агресивна бібліофілія".
• "Русская надежда" живет в украинском Харькове
Лауреатом Всероссийской литературной премии имени Сергея Есенина стала харьковчанка Анна Минакова.
• Нечитабельная история
в романе Элизабет Костова "Историк".
• Как сытый голодного жить учил
Сказка Мадонны Риччи "Лотса Тугой Кошелек".
• Кодируетесь?!
"Код да Винчи" Дэна Брауна — один из многих.
• Бочкотара по-японски
Новый роман Харуки Мураками "Послемрак".
• "Станиславка" — больше, чем просто библиотека
Харьковской музыкально-театральной библиотеке им. Станиславского — 50 лет. Многая лета!
• Промоції, прогулянки, медитації
у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року.
• В Киммерии, у Максимилиана
Третий Международный Волошинский (репортаж)
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Перформанс начинается…
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Часть 2
• Джон Краули: "Поиграйте с идеями"…
…в романе "Эгипет".
• Унитаз и гитара
Виктор Пелевин/"Generation П"/Фредерик Бегбедер/"99 франков".
• Мелодия, (еще) не ставшая песней
О книге Харуки Мураками "Джазовые портреты"+ интервью с переводчиком Иваном Логачевым.
• "Историческая матерьяльность" Владимира Пучкова
Вышла новая книга стихов автора "Штрафная рота".
• Ключки Василя Шкляра
Детектив, містика, еротика.
• Уэльбек как диагноз
Что делать, когда все есть, а счастья нет?
• Боль-любовь
Расстроенное "Пианино" Эльфриды Елинек.
• Игра в слова
Не тормози — сникерсни!": кому нужен ново-мотояз?
• Как стать писателем…
…и можно ли продать качественную книгу?
• Летучий голландец и его "голландская жена"…
…в литературном мире Эрика МакКормака.
• "Редкая птица…"
Презентация московской антологии "НеИзвестная Украина" на Днепре.
• "Без мужика", но с Киевом
Prosus nostalgos Евгении Кононенко.
• Постколоніальний ГЕНдер
Романи Сергія Жадана "Депеш Мод" та Ірени Карпи "Фройд би плакав".
• Плохишам везде у нас дорога, плохишам везде у нас почет
Кратко о главном в детских романах Йона Колфера.
• Интриган Артуро Перес-Реверте
Каждое воскресенье испанский писатель пишет по одному эссе. Какие они?
• Кто виноват?
Портрет "обыкновенных преступников" в романе Бена Элтона "Попкорн".
• Предположение жить
Репортаж о том, как в Харькове праздновали день рождения Пушкина.
• "Анонизм" и Набоков
"Сповідь киянина еротомана" — книга для интимного чтения.
• Девочка и Клодель
"Ода радости" девятнадцатилетней харьковчанки Анны Минаковой.
• Путь настоящего Акунина
Это превращение модного беллетриста Акунина в русского писателя Чхартишвили.
• Живописное слово Макса Волошина
Как бы ни напоминали стихи Волошина японские миниатюры, разница между ними весьма существенна.
• Орган пятой власти
Детектив-антиутопия американского писателя Д.К.Фауста "Дьяволы Фермана".
• "Весь этот маскерад…"
Лермонтов по прозвищу Маешка в анекдотах.
• Место встречи изменить нельзя
Где же еще могут встретиться писатели-фантасты, как не на киевском "Портале".
• История прототипа "Парфюмера",
рассказанная им самим
Роман Альфредо Конде "Человек-волк" рассказывает о любимом серийном убийце писателей-интеллектуалов.
• Веселий монах Дзен
Блазень Іккю видавав себе за дурня, але часто шив в дурні інших.
• Словарь "непереводимых" слов
Что будет, если mimesis заменить на imitation?
• Вино с печалью пополам
О всенародно чтимом шедевре "Враги сожгли родную хату".
• Тарас Шевченко
говорит по-французски
• Версия reversio
• Культурный таксидермизм
Сергея Соловьева
• Русский друид Николай Гумилев
• "В тихоструйном теченьи "ДвуРечья"…"
• Ценности археологии
• Питательная маска литературной критики
• Фантастика в картинках
• Влад Цепеш по прозвищу "Дракула"
• Золотоискатель
• Ты куда, Одиссей?
• "Панство розлитих вин"
• Книга из супермаркета
|
З ЦЬОГО МОЖНА ПОЧАТИ ТВОРЕННЯ
Євген ПОВЄТКІН
На жаль, деякі речі в житті стаються не так швидко, як хотілося б. Наприклад, прочитання книжки Тараса Прохаська "З цього можна зробити кілька оповідань", що вийшла в світ у івано-франківському видавництві "Лілея-НВ" іще в 2005 році.
докладніше тут
ГАМЛЕТ ТА БЖД
Ксенія ВЛАДИМИРОВА
Дебютний роман Сашка Ушкалова "БЖД" можна назвати одним із найвдаліших в ланцюгу "українського молодіжного роману". Про те, що Ушкалов — талановитий прозаїк, першим зауважив Сергій Жадан, і виявилося, був правий. Дійсно, 'явився гарний молодий письменник зі своїм стилем, який він вдало вливає і в старі бурдюки "абсурдистських п'єс", і в нові — прозаїчну форму.
докладніше тут
СПОСІБ СТВОРИТИ РОДИННЕ ПЕКЛО
Марина РУДСЬКА
"Гівнюк" — книга польського автора, наймолодшого призера престижної польської премії "NIKE" Войцеха Кучока. Переклад з польської зробила Наталя Чорпіта. Перекладений текст має польський смак і навіть запах. Перекладачка дбайливо посипала його полонізмами. У зв'язку з цим виникають сумніви, чи буде зрозумілим текст всім (!) українцям?
докладніше тут
ТРИ ВИМІРИ САМОТНОСТІ
Євген ПОВЄТКІН
У випадку з "Екстрактом самотності", заголовним твором однойменної прозової книжки молодої львівської письменниці Ольги Криворучко, питання "для чого людині потрібна самотність" можна конкретизувати в трьох напрямах. У результаті вийде тривимірне представлення, вісями якого суть: "для чого самотність мистцеві", "для чого самотність мандрівникові" та "для чого самотність жінці".
докладніше тут
КНИГА ПРО (ДЛЯ?) БЛАЗНІВ
Марина РУДСЬКА
В колоді карт існують джокери. Вони, сідаючи за гральний стіл, гадають, що грають всіма іншими картами, але тим часом доля грає ними. Спочатку джокери були нормальними людьми, що мали краще чи гірше дитинство, мрії, прагнення… А тепер вони просто джокери, гральні карти, що блазнюють всім чим лише можна, що загубилися в світі та в собі. Отже, колода карт для читання "Блазні" від Марії Штельмах під твердою обкладинкою
докладніше тут
АРТЕМ ЧЕХ. ЦЕ ВИ ЗНАЙДЕТЕ ТУТ
Іра ЦІЛИК
Це не рецензія й не анотаційка. Це звичайна дрібна помста. Але про те потім. Спочатку, фактажу заради, маю вам розповісти про книгу (а точніше, перспективу книги) Артема Чеха, що виборов 1 місце на конкурсі "Міський молодіжний роман" від видавництва "Фоліо" зі своїм романом "Цього ви не знайдете в Яндексі".
докладніше тут
НАРИСИ НА БЕРЕГАХ ВІЗІОНЕРСЬКОЇ КНИГИ
Ксенія ВЛАДИМИРОВА
Цю статтю варто було б назвати "нотатками на берегах книги Юрія Андруховича "Таємниця". Вони з'являлися під час читання тексту, як відгук на якесь речення, образ чи... просто тому, що саме у цей момент щось пригадалося. Тому розділи статті переважно не пов'язані логічно, а можуть сприйматися як ремарки.
докладніше тут
СТАРТОВИЙ МАЙДАНЧИК ДЛЯ ЧИТАННЯ
Інтерв'ю підготував Євген ПОВЄТКІН
Саме в шкільному віці формується ставлення до читання, літературні смаки та уподобання. Інтернет-видання KUT.ORG.UA подає до певної міри унікальне інтерв'ю, завдяки якому ми спробуємо подати погляд учнів, що нині вивчають літературу на уроках у школі. Отже, до уваги читачів — інтерв'ю з ученицею 10 класу однієї із шкіл Києва, журналісткою, що пише про сучасну українську літературу Мариною Рудською.
докладніше тут
ТАЄМНЕ ЖИТТЯ КОРОТКИХ ІСТОРІЙ
Олександер КРАСЮК
Оповідання Євгенії Кононенко написано, коли світ був трохи молодший за сьогоднішній. У 1990-ті. У них ідеться про звичайних людей. Таких, що сьогодні уже намагаються призначити "середнім класом", а колись називали інтелігенцією. Улюблені персонажі пані Євгенії — жінки. Здебільшого самотні, малощасливі в коханні чи подружньому житті.
докладніше тут
ЕВАКУАЦІЯ ПАМ'ЯТІ
Євген ПОВЄТКІН
В квітневому за 2007 рік номері журналу "Київська Русь" було надруковано повість Любові Голоти "Епізодична пам'ять". Винесене в заголовок словосполучення з'явилося невипадково — це психологічний термін, який визначає форму і суть особистої пам'яті людини про її власне минуле, яка насправді є не прокресленою кимось лінією, а підбіркою спогадів про яскраві та емоційно забарвлені події.
докладніше тут
Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
|
|
Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Липень 16, 2007 р., понеділок.
Мені настільки сподобався започаткований письменницею Лесею Вороніною жанр "мандрівок лихом об землю", що я надумав писати у ньому про свої подорожі. Хоча пункт призначення в даному конкретному випадку вимагає деякого переосмислення цього жанру. Адже навряд чи хтось із киян (якщо, звісно, він не фанат футболу, чорної металургії, вуглевидобутку чи ще чогось подібного) поїде досить далеко — дванадцять годин у дорозі поїздом чи автобусом — до Донецька, і то тільки для того, щоб розвіятися, відволіктися від проблем, які обступили навколо. Туристів це місто в основновному цікавить в основному як транспортний вузол, місце пересадки з одного транспорту на інший — чи то до Азовського моря, чи до Святогорська, а ще — до славнозвісного Гуляйполя … Але в житті може бути інакше. Приміром, багато хто сюди приїздить сюди в службове відрядження. То чому б після напруженого дня ш не вдарити лихом об землю — і не піти прогулятися містом, куди ненароком закинула доля?
Донбас. Шоколад. Автор: Арсен Савадов |
Для Донецька, мабуть, найгостріше з усіх українських міст стоїть така дещо специфічна проблема, як дефіцит історичних пам'яток, та навіть просто цікавих для приїжджих туристів об'єктів. Крім пам'ятника Ульянову-Леніну на центральній площі з якимось дивним написом-цитатою з класика марксизму-ленінізму про те, що, мовляв, Донбас є для більшовиків не якимось там випадковим регіоном, копії московської Цар-пушки, чомусь пофарбованої в ядучий зелений колір, ще не відкритого, але безперечно прекрасного Преображенського собору і архангела Михаїла поруч із ним, того самого, що довго стояв перед входом до київського Головпоштамту, а потім був обміняний "по бартеру" на "пальму Мерцалова", яку тягають тепер туди-сюди по торговому комплексу "Глобус", та не менш прекрасного будинку Театру опери та балету, мабуть, що показувати більше нічого. Мабуть, що місцева влада це усвідомлює, і намагається боротися — ставить різні чудернацькі фігурки та пам'ятники, як то "увесь золотий" Анатолій Солов'яненко перед Оперним театром, пам'ятники Йосипові Кобзону й Сергієві Бубці, і ще багато чого, що хочеться назвати коротко й чесно — ерзац-пам'ятки.
Дійсно, що робити — із імпозатним фасадом, представницьким обличчям, багатим історичним "бекграундом" в "столиці Донбасу" не склалося. Звісно, що багато кому через те Донецьк здається нудним і страшенно нецікавим місцем на Землі, особливо якщо пройтися самісіньким його центром і побачити в ньому химерне поєднання "гламуру" та моветону. Та можна дивитися й сприймати місто інакше, і воно тоді матиме шанси принаймні зацікавити мандрівника.
Донецьк — це, як на мене, зібрання казусів, часом кумедних, часом химерних. Він — чоловічого роду, і мабуть тому він має близьку супутницю, місто з назвою жіночого роду — Макіївку. Стосунки між ними, мабуть, дуже заплутані й химерні. Не часто знайдеш таке величезне місто з понад міліоном мешканців, де, помандрувавши пішки від центру всього якісь п'ятнадцять хвилин, можна потрапити на околицю іншого міста, причому на околицю в повному розумінні — закинуту й занедбану. Є навіть така вулиця, права сторона якої — Донецьк, а ліва — Макіївка, і помилитися в тому, яка сторона якому містові належить, неможливо: на донецькій стороні будинки ще хоч якось стоять...
Отже, виникає стійке враження, що гламурний, принаймні місцями, Донецьк живе в обіймах Макіївки, яка заради свого "кавалера" все ніяк не поспішає скинути свої штопані засмальцьовані лахи... Через ті донецько-макіївські обійми в місті існує перманентна адресна й транспортна плутанина, адже вулиці з тими самими назвами є в обох містах, і спробуй-но відразу здогадатися, яке з них насправді мається на увазі. Навіть сідаючи у звичайний з вигляду донецький міський тролейбус номер сім, або автобус номер дев'ятнадцять, ви несподівано для себе опиняєтеся в Макіївці, хоча табличка, на якій написано маршрут, про це жодним чином не попереджає... Втім, поки що дамо спокій Макіївці, думаю, про неї варто буде написати окремо, бо це таке місце на Землі, де вдарити лихом об неї, тобто об землю, можна навіть сильніше, ніж в Донецьку.
Та й певно, описувати всі донецькі казуси буде довго. От хіба такий — місто за площею території чомусь значно більше за Москву, не кажучи вже про Київ, при тому, що чисельність населення менша від цих міст у рази. Просто в Донецьку є величезні за площею промислові та складські зони, а ще гігантський, хоча й непримітний, приватний сектор. А якщо додати, що в Донецьку досі немає метро, то ви вже відчуваєте, що це саме те місто, де можна повною мірою відчути "приємність" подорожей автобусом або тролейбусом. Кажуть, є маршрути, що ними можна їхати від кінцевої до кінцевої зупинки впродовж години або й навіть двох. Що й казати — розмах, гідний славного шахтарського краю.
Автор: Олександр Чекменов |
Проте в це тут і тепер не хочеться надто заглиблюватися, хочеться бути нарешті лаконічним. Що є Донецьк? Коротко — місто, повністю побудоване за радянським зразком. От вам, кияни, харків'яни, львів'яни, одесити — живий, втілений у часі й просторі, приклад, що могло б стати з вашими містами за більшої наполегливості Радянської влади. Ваше місто також могло б бути повністю поглинуте різними пластами новочасної архітектури — конструктивізмом двадцятих, сталінським ампіром, величезним масивом "хрущовок" й ще більшим — панельних дев'ятиповерхівок "брежнєвського" часу. Внаслідок такого містобудування з'ясовується, що не залишилося більше місця для таких "не надто" потрібних пролетаріатові споруд, як церкви, навіть найкраще на весь Донецьк місце для прогулянок — Ботанічний сад — якось несподівано залишилося за парканом дачі відомого на всю країну багатія... До слова, церкви в Донецьку будуються якось нешвидко й нелегко, а проте є велика вірогідність того, що зведений нарешті храм одного дня опиниться "двері в двері" з яким-небудь торговельно-розважальним центром...
Окремо хочеться сказати про назви донецьких вулиць. Звісно, що всі вони залишилися з радянського часу, як казали в той час, "збереглися в цілісному ансамблі". Це не тільки звичні проспекти Леніна, Ілліча, Артема, Миру, Комсомольський і Пролетарський, а й такі "рафіновані" й навіть дещо загадкові назви, як наприклад, "провулок 25-річчя РККА". Я от собі думаю, коли та з чиєї легкої руки він з'явився майже в самому центрі Донецька на відзначення знаменного ювілею Робітничо-Селянської Червоної Армії, що мав місце 23 лютого 1943 року, тобто в час, коли місто було... під нацистською окупацією! Втім, коли вже зайшла мова про назви, то немов би сама собою виринає згадка проте, що аж до 1960 року все місто називалося Сталіне.
Втім, є в місті така невелика його частина, де радянські назви просто не прижилися. Ну не люблять дончани говорити "площа ім. Дзерджинського", у всіх на устах — "Пожарна площа" або просто "Пожарка". От власне Пожарка і довколишні маленькі вулички, на яких де-не-де ще можна побачити будинки з дореволюційного, тобто дорадянського часу — це і є та сама Юзівка, з якою в ХIX ст. Донецьк і починався. Це місце, яке хоч і притлумлено, але пам'ятає про великий європейський капітал, торгівлю і, зрештою, набагато більшу, ніж тепер, включеність до Європи. Мені дуже подобається одно-двоповерхова коротенька вуличка з якоюсь недонецькою назвою "Садовий проспект", що якимось дивом збереглася з того часу.
Я думаю про те, як живеться художникам на Пушкінському бульварі — аналогу київського Узвозу — після "реконструкції", яка передусім знищила високі тінисті дерева, і місцина стала голою. Наскільки я знаю, художники стали розбредатися по різним містам і країнам. Одні мої знайомі поїхали до Умані, де тепер продають картини в славнозвісній Софіївці, ще одна художниця попрямувала до Петербурга, а ще одна обживає нещодавно придбану маленьку квартирку на київській Русанівці. І певно, що ніхто не думає про повернення. І ще одне — дуже рідко кого з художників надихає власне сам Донецьк, частіше малюють як не море з вітрильниками a la Айвазовський, то "фентезі", зовсім, до речі, не так, як на київському Узвозі, просто заставленому різноманітними київськими краєвидами, виконаними в різних техніках. Одного разу в Донецькому обласному художньому музеї я натрапив на виставку художниці, імені якої, на жаль, не пам'ятаю. А запам'яталося от що: непримітні, закинуті, проте напрочуд живі шматочки Донецька. Дерева й трава, що зазеленіли навесні обабіч залізничної колії до металургійного заводу, яка пролягає просто через парк імені Щербакова. Засніжені першим снігом терикони шахти імені Горького. Веселка на вимитою дощем, сяючою Університетською...
Це нагадує щось важливе, що в мене пов'язане з Донецьком. Вечори в маленькій кімнатці на верхньому поверсі бібліотеки ім. Крупської, де я читав ще тоді не перевиданий роман Валеріана Підмогильного "Місто". Обідні перерви на моїй першій роботі, просиджені в тіні дерев (яких тепер уже теж нема) за спиною "Ілліча" із записником в руках, де висновувалися рядки нового оповідання. Ті ж перерви, але "згаяні" в магазині "Класика" на Університетській, де замовляв собі записувати джаз на аудіокасети. Зрештою, нагадує небо, яке заглядає у вікна недобудованого собору просто під час Служби Божої на Трійцю. Небо, яке завжди заглядає у вікна...
Письменниця Таня Малярчук якось сказала, що для того, щоб відчути себе ближче до неба і до Бога, потрібно піднятися в гори. Проте, якщо до гір далеко, то цілком можна "підкорити" вершину терикона давно закинутої шахти. Той самий шум вітру у вухах і неосяжні виднокраї, незрівнянне відчуття виходу з буденності. Колись я навіть бачив уві сні — з верхівки терикона видно аж Азовське море, і я в бінокль розглядаю ген далекі кораблі, що пливуть по ньому.
Влучно сказано: Донбас — країна мрій.
|
