архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

ОДИНОЧЕСТВО МАРГАРИТ ДЮРАС

Герои-двойники, зыбкая грань между реальностью и фантазией, исследование травмированного сознания, памяти, соблазны и обманы — любимые темы Маргарит Дюрас, о которых французская писательница говорит сдержанно и с интеллектуальным шармом. В романе "Пробудження Лол В. Штайн" рассказывается история пережившей разрыв помолвки с любимым человеком и едва не сошедшей с ума Лолы Штайн, которая через десять лет пытается найти в себе силы вернуться к моменту самой острой боли и, прочувствовав его вновь, исцелиться и начать новую жизнь.
докладніше тут

"ВОСКРЕШАЮ ТРУП ЄВРОПИ"

Інтерв'ю з польським письменником Анджеєм Стасюком.

Центральна Європа — то є концепт двох мрійників, а до того — політичний задум німецького романтизму, задум німецької домінації в цьому регіоні. Німецьке мрійництво, німецький романтизм: домінувати в регіоні, якого не існує — говорить в інтерв'ю письменник Анджей Стасюк. Власне, про це говориться і в його новій п'єсі — "Темний ліс" ("Ciemny las").
докладніше тут

НОВА З(Б)ІРКА: ВИБРАНЕ З ЧИТАЦЬКИХ РЕФЛЕКСІЙ

Третя книжка Тані Малярчук "Як я стала святою" ставить остаточну крапку (якщо кому те не було зрозумілим і після попередньої Тетяниної роботи) у зазначенні двох тез щодо сучукрліту. По-перше, можна з полегшенням зітхнути: надія є, всі ті балачки про молодь, яка активно творить нову українську культуру, подекуди все ж інкрустовані істиною.
докладніше тут

ЗНАК ПРОЩЕННЯ

Наше інтернет-видання продовжує започатковану серію психологічних етюдів. Ми знову повертаємося до української літературної класики. Сьогодні будемо говорити про твір галицького письменника рубежу ХІХ та ХХ століть — новелу Леся Мартовича "Грішниця" .
докладніше тут

ПРО ОДИН ЗАГАДКОВИЙ ВІРШ В.СВІДЗІНСЬКОГО

У статті досліджено взаємодію літературного слова і фольклорних семантичних структур. Вірш В.Свідзінського "Сарай" розглянуто як зразок "семантичної поетики". Проаналізовано також інтертекст Клюєва у тексті Свідзінського.
докладніше тут

ПОСТМОДЕРНА УЛЬТРАНЕОРОМАНТИКА

"Якби її не було, її довелося б вигадати..." — так написано на обкладинці нової книжки Ірени Карпи Bitches get everything. І з цим важко не погодитися. Сучасній українській літературі вкрай необхідна була поява enfant terrible в жіночому обличчі. Мабуть, якби не з'явилася українська Вірджині Депант, критики почувалися б непевно, наче не вистачало б такого собі маркера часу в нашому літературному процесі. А так — все у нас є, справжній сучліт, зі всіма надбаннями та поразками.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Холодное золото Гринуэя

Ксения ВЛАДИМИРОВА, Киев.
Апрель 02, 2007 г., понедельник.

В одном из интервью английский кинорежиссер Питер Гринуэй признается, что нет ничего удивительного в том, что он оставил камеру и взялся за перо, "всю жизнь я в первую очередь был писателем, и только во вторую — режиссером".

Литературный дебют автора знаменитых фильмов "Повар, вор, его жена и ее любовник", "Дитя Макона", "Книги Просперо", "Интимный дневник" получился на редкость добротным. "Золото" — это настоящий 400-страничный роман из 101 новеллы, рассказывающий о золотых слитках, принадлежавшим жертвам Третьего Рейха. По замыслу автора, книга является лишь частью большого арт-проекта, литературную и киносоставляющую (фильм "Чемоданы Тульса Люпера") которого Гринуэй собирается дополнить выставками фотографий, перформансами, театральными постановками.

Как герой Патрика Зюскинда "Парфюмер" или "Коллекционер" Фаулза, Питер Гринуэй собирает в книгу-энциклопедию истории о вырванных золотых коронках, о хозяевах золотых брошей или колец, погибших в Дахау, об офицере, который хотел за один раз утопить трех обесчещенных им женщин-евреек. Но делает он это по-гринуэевски — бесстрастно, фиксируя красоту мира и вещей, даже когда в воздухе сладковато пахнет разлагающимися телами, еще недавно принадлежавшими людям, выстрадавших себе если не бессмертие, то хотя бы покой.

Гринуэй вплотную подходит к краю, где изобилие становится нагромождением, а фотографическая точность и отстраненность при наблюдении над насилием — садизмом, но красота никогда не оборачивается уродством. В этом безошибочном чутье на красивое и заключается главный соблазн всех арт-проектов Гринуэя, даже для тех, кто обвиняет художника в бесчувственности и извращенности.

Питер Гринуэй. Золото. — М.: Иностранка, 2006. — Серия "Иллюминатор".

Статья опубликована в журнале KievCity, 2006.