про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

17 березня, 2018
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

ЩАСЛИВІ ЖЕРТВИ ТАЄМНИХ БАЖАНЬ
Ксенія ВЛАДИМИРОВА

Євгенія Кононенко написала новий роман "Жертва забутого майстра". Ця книжечка, подібно до інших творів письменниці, маленька, кишенькового формату, після її прочитання починаєш сприймати текст як старовинну дерев'яну скриньку, майстерно інкрустовану — та обов'язково з подвійним дном. Чому так? Читач сам здогадається, прочитавши роман.
докладніше тут

ТЕКСТ-ЗІЛЛЯ
Олександер КРАСЮК

Звідки сучасні юні авторки беруть снагу для викроювання текстів у середньовічному стилі visio? Саме так, із повним на те правом, позначила жанр своєї запаморочливої "Історії" Ксеня Харченко. Де вона підчепила це почуття часу, яке безперервно омиває світ від мертвотної закам'янілості? Заразилася через читання в підлітковому віці лірико-епічних хронік Маркеса? Так, у Ксені поки що нема великого людського досвіду сходжень, знахідок, падінь і втрат, як у того покійного латиноамериканського мудреця.
докладніше тут

ТАНЦЮВАЛЬНИМИ КРОКАМИ ПО ДОРОЗІ ЖИТТЯ
Євген ПОВЄТКІН

Не обійшлося, звісно, й без містифікацій: ми, читачі, маємо повірити в те, що в основу твору покладено рукопис самого Освальдо Панікоффскі, а Ріо Кундер — новий псевдонім українського поета і письменника, який раніше виступав під псевдонімом Семен Либонь — тільки надає пояснення і коментує, часом доволі уїдливо, і Освальдо Панікоффскі, і розказану ним історію, і написаний ним текст.
докладніше тут

ДЕВ'ЯТЬ ІЗ ДЕСЯТИ МОЖЛИВИХ
Олександер КРАСЮК

Традиційно на адресу Шевченківського комітету лунають критичні голоси. Проте, на відміну від попередніх років, творчий доробок кожного з них настільки беззаперечно якісний і значимий для української культури, що право лауреатів нести на собі відблиск імені національного генія майже не викликає сумнівів. Центральним пунктом критики залишається процедура добору переможців з-поміж претендентів. Себто — закритість процесу обговорень на всіх етапах.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
 Я — зануда?

Оксана ПАШКО, Київ.
Травень 02, 2007 р., середа.

Мабуть, вже треба літературознавцям ввести новий жанр — сцени з життя самотніх-тридцятирічних. Саме про це знов йдеться в новій книжці польської письменниці Моніки Шваї, перекладеній нещодавно російською видавництвом "Фоліо".

Стильова манера цієї книжки дуже відмінна від творів, мабуть, найбільш популярної в Україні сучасної польської авторки — . А генетична лінія цих мелодраматичних романів тягнеться аж до Щоденників Бріджит Джонс.

Треба віддати належне копірайтерам видавництва, які вилучили з анотації на книжку "Я — зануда" головне, що може відштовхнути читачів постСРСР від твору, — а саме те, що головна героїня роману — шкільна вчителька. Не даремно, тому що романтичне захоплення учня своєю вчителькою нагадує типові сюжети радянських кінофільмів, а розумна, талановита та нещасна вчителька асоціюється з головною героїнею фільму Е. Рязанова "С легким паром".

Головними героїнями твору є молоді жінки, які самотні... та самостійні. Пані Агата працює вчителькою у школі, де нетрадиційними методами викладання літератури пробуджує любов не тільки до себе, але й до предмету, який вона викладає. В кращих традиціях радянського тексту це обов'язково мусить бути рідна література, у даному випадку — польська. У тридцятирічну вчительку закохуються зразу два чоловіка, один з котрих — батько її учня. Ще до пані Агатки залицяється стара лесбіянка, яка займає посаду заступника директора. Також перед молодою вчителькою стоїть завдання врятувати одну з своїх відмінниць, котра, як виявилося, приймає наркотики.

Але... якщо говорити про літературну якість і довершеність цього тексту, то вони є набагато вищими від звичайної мелодрами. Ця повість складає враження цілісного, добре вибудованого, міцного твору, який хочеться порівняти з якоюсь дерев'яною різьбленою невеличкою скринькою. Авторка могла б зробити свій твір або пістрявим, або набагато цікавішим, додавши якоїсь інтриги чи змінивши фах героїні, але... Моніка Швая вирішила не ризикувати та залишила просту фактуру міцного та простого дерева. Тому і вийшло трошки пріснувато.

Моника Швая. Я — зануда. — Харьков, 2007.
© 2005–2018. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: [email protected]