архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

DON'T EAT MY FOOD
ігор дефолт

Нещодавно в Ірпіні відбувся конкурс творчої молоді під егідою "Смолоскип". Однією з родзинок поетичного читання стала відеопоезія молодої львівської художниці Гриці Ерде Don't eat my food. За словами авторки, основною ідею відеопостановки є роздвоєння особистості молодої жінки.
докладніше тут

АРТЕМ ЧЕХ. ЦЕ ВИ ЗНАЙДЕТЕ ТУТ
Іра ЦІЛИК

Це не рецензія й не анотаційка. Це звичайна дрібна помста. Але про те потім. Спочатку, фактажу заради, маю вам розповісти про книгу (а точніше, перспективу книги) Артема Чеха, що виборов 1 місце на конкурсі "Міський молодіжний роман" від видавництва "Фоліо" зі своїм романом "Цього ви не знайдете в Яндексі".
докладніше тут

НАРИСИ НА БЕРЕГАХ ВІЗІОНЕРСЬКОЇ КНИГИ
Ксенія ВЛАДИМИРОВА

Цю статтю варто було б назвати "нотатками на берегах книги Юрія Андруховича "Таємниця". Вони з'являлися під час читання тексту, як відгук на якесь речення, образ чи... просто тому, що саме у цей момент щось пригадалося. Тому розділи статті переважно не пов'язані логічно, а можуть сприйматися як ремарки.
докладніше тут

ТАЄМНЕ ЖИТТЯ КОРОТКИХ ІСТОРІЙ
Олександер КРАСЮК

Оповідання Євгенії Кононенко написано, коли світ був трохи молодший за сьогоднішній. У 1990-ті. У них ідеться про звичайних людей. Таких, що сьогодні уже намагаються призначити "середнім класом", а колись називали інтелігенцією. Улюблені персонажі пані Євгенії — жінки. Здебільшого самотні, малощасливі в коханні чи подружньому житті.
докладніше тут

МАНЕВРИ У МАЛОМУ СВІТІ
Євген ПОВЄТКІН

Прочитавши невеликий томик "М.Істерії", що складається з однойменної повісті та трьох оповідань — "Спадок білої крові", "Тут чи з собою", "Бог у місті", я склав свою суб'єктивну думку — молода українська письменниця Катерина Калитко набагато органічніше й природніше пише саме в епічних (із невеликим домішком лірики) жанрах, значно вільніше почувається на доволі просторому розповідному полі, ніж у стисненому й перенасиченому образністю ліричному часопросторі.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Самки і яйцекладки: пригоди у Дрогобичі

ігор дефолт
Травень 16, 2007 р., середа.

Мандрівний проект "Самки і яйцекладки" Гриці Ерде вже побував в кілької містах України: Київ, Харків, Ірпінь, на черзі — Івано-Франківськ та Львів. 13-ого травня виставку було відкрито і в місті Дрогобич, музей "Дрогобиччина", але вже 14-ого травня представників міськради вирішили її закрити. Чому?

Виставку можна розділити на дві частини (кімнати): в першій — живопис, в другій — графіка. Це дві різні спроби підійти до основної концепції.


Живопис. Гриця Ерде відкрито розповіла про антиестетичність власних робіт, в них вона змальовує жінок з реального життя, пересічних перехожих. Вони живі люди, зі своїми вадами. Таким чином робиться спроба анігілювати культ надлюдей, адам — це простий довговязий чоловік, єва та єлена стають повноватими лисими жінками, так вони позують своєю душею. З самого дитинства ми уявляємо святих так, як їх зображено на іконах. Вони величні, оправлені золотом і абсолютно не земні. Можливо, саме тому на людей так вплинула картина "Страсті Христові" М. Гібсона, де зображалась сама атмосфера, в якій перебували перші християни. Де кожен з них був простою людиною, котра боялась, плакала, грішила і молилась. Чи саме не це намагається донести до нас Гриця Ерде?! Звісно злі язики приписують її картинам карикатурність, насмішку над священним і церковним каноном. А хто його визначив? "Перед тим, як витянути скалку з ока ближнього свого, витягни колоду зі свого" (с) Ісус Христос.

Хто соромиться більше? Модель чи її споглядач? Ми відвертаємось, коли мати перевдягається, ми ховаємо погляд, коли бачимо пересічних голих людей, вони не потрапляють на глянцеві обкладинки, хоча можуть розказати так багато. Отже, ми поступово переходимо до концепції графіки. Головне тут — історії жінок. В цій частині авторка роздягається сама і показує правду про жінок, про тих, хто нас оточує. Чому ми дивимось на гарно всохлих моделей по телебаченню, мріємо провести вечір із Калвдією Шифер, Памелою Андерсон чи Найомі Кембл? Нам навязують естетику, розказують, що гарно, а що ні. Ясна річ, можна закидувати Гриці спробу пропаганди целюліту і непривабливих форм. Мистецтво голосно без комплексів протестує, заперечує косервативність і впевнено входить у наше життя.

Отже, у понеділок, 14-ого травня, представників міськради вирішили виставку закрити. Спочатку спробували вчинити тиск на директора музею, пана Беревецького. За його словами, місцева влада скликає ініціативну групу для того, щоб зібрати підтримку для закриття. Будемо сподіватись, що на з'їзді релігійні лідери Дрогобича продемонструють мудрість та переконають "ображених" чиновників у абсурдності такого вчинку.