про нас контакти наші автори листування

Інтернет-часопис про культуру

22 грудня, 2017
Головна Афіша Арт Книжки Кіно та театр Музика Цікаве


архів статей

можна подивитися тут



анонси статей

ДРЕЙФ ДО ПОЛЮСУ АБСУРДУ
Євген ПОВЄТКІН

Пишучи про Наталку Сняданко та її літературну творчість, хочу порівняти її писання з мореплаванням. У "Синдромі стерильності" — теж плавання. Отже за маршрутом і стратегією роман нагадує полярний дрейф, тільки замість криги дорогу морякові-читачеві заступає не менш щільний та масивний абсурд. Звідки береться стільки абсурду, що гостросюжетна подорож, що заповідалася на початку, дуже швидко застрягає на неозорих його просторах? Але питання краще поставити інакше: за яких умов цей абсурд виникає?
докладніше тут

ОСНОВИ МЕТАФІЗИЧНОЇ БУХГАЛТЕРІЇ
Євген ПОВЄТКІН

Письменниця Наталка Сняданко всіх своїх героїв примушує одного разу виявити, що вони займаються ще чимось, ніж "просто собі живуть", і те "щось" має те чи інше метафоричне вираження. Герої нової книжки "Чебрець в молоці" — не виняток, і цього разу їм випало робити таку незвичну для себе роботу, яку бухгалтери могли б назвати "зведенням балансу".
докладніше тут

DRIFTERS КАТЕРИНИ ХІНКУЛОВОЇ,
або Чоловічий погляд на жіночу прозу
Максим СУЩУК

Роман "Drifters" Катерини Хінкулової — насправді про непрості (підкреслюю) стосунки Любомира, Касі, Федора, Юлі, Вероніки, Кості та ще десятка осіб. Якщо читати уважно, то вже після сотої сторінки маєш потребу щоразу секунд на 15 замислюватись, коли згадується якесь нове (чи то пак старе) ім'я. Проте ця заплутаність насправді виявляється досить життєвою, якщо зважити, що в кожного з нас так само є коло спілкування з аналогічними проблемами.
докладніше тут

СТРАТЕГІЯ ПРОЩАННЯ З ДИТИНСТВОМ
Євген ПОВЄТКІН.

Оповідачі нової книжки Тані Малярчук "Говорити" не стільки прагнуть передати слухачеві (читачеві) свої або чужі історії — не полишає враження, що всі вони насамперед прагнуть виговоритися, позбутися, звільнитися від того, що вони мають висловити.
докладніше тут

ПЕТЛІ Й МЕРЕЖИВА ЧАСУ
Євген ПОВЄТКІН

Якщо спробувати відповісти в двох словах, про що йдеться в повісті Тані Малярчук "Згори вниз", то я сказав би так — мова про те, чи зможе відбутися людина, яка не має сил не тільки для боротьби за щось у житті, а й навіть просто для того, щоб бути собою.
докладніше тут

НІЧОГО ЗАЙВОГО — ТІЛЬКИ ЖАХИ!
Марина РУДСЬКА.

В українській сучасній літературі, на жаль, ще багато не розвинутих жанрів. Серед них, так званий, хорор, "книги жахів". Більшість авторів не сприймають цей жанр всерйоз, вважаючи, що зобразити гору трупів, ріки крові, відгризені руки і мутантів-тарганів може кожен — і тому беруться за інші жанри. Насправді жахи — це значно тонше й складніше. Подружжя письменників — Наталка та Олександр Шевченки спробували знайти ці потаємні двері у своїй новій книзі "Бранці мороку".
докладніше тут



ХОЗАРСЬКИЙ ГЛОСАРІЙ
Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ.

В першій же сцені свого нового роману "Втеча майстра Пінзеля", де нащадок Мазаріні наказує харцизяці вполювати скульптора-єретика Пінзеля, Єшкілєв вчиняє зле. Він жбурляє кістку неофітам, що боялися стріти бліду тінь Дена Брауна, і водночас сипле невтішний бісер під ноги адептам, які виглядали доказів реінкарнації Желязни. Тут на мить стає дуже прикро через нашу загальмовану, але вперту гонитву за імпортними жанрами, які вже мали б себе вичерпати на сьогоднішньому своєму витку.
докладніше тут

Проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ"

Андрухович, Жадан та Дереш презентують проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ". Безпрецедентний тур трьох провідних українських авторів на схід України (суспільна акція видавництв "Фоліо" та "Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля").Отже, 5-11 жовтня 2007 року відбудеться прямий контакт з публікою Східної України трьох найяскравіших та найвідоміших (не тільки в нашій країні, але й у всьому світі) представників сучасної української літератури.
докладніше тут

СІМ МІШКІВ ГРЕЧАНОЇ ВОВНИ
Григорій ХАЛИМОНЕНКО.

Переклад Олеся Кульчинського роману Орхана Памука "Сніг" викликав неабиякий резонанс в українській пресі — на шпальтах газети "Дзеркало тижня", а такоє журналу "Всесвіт" читач міг спостерігати цілу дискусію з цього приводу. Однак, одна з статей — професора-тюрколога Григорія Халимоменка, — на превеликий жаль, все ж таки не була надрукована. Отже, подаємо її на віртуальних сторінках нашого часопису.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
 Мозаїка барв та метафор

Ярослав Карпець.
5 листопада, 2010 р., п'ятниця.


Ярослав Гадзінський. МареWWWO: Збірка поезій / Передм. Б. –О. Горобчука. — К.: Cмолоскип, 2008. — 96 c. — (Лауреати «Cмолоскипа»).

Молода поезія в пошуках нових форм стикається з великими труднощами. Для неї вже затісні рамки затертих зразків, іржаві та скрипучі замки не відчиняються «cтарим» ключем розуміння, а прокрутивши декілька раз усвідомлюєш: цю поезію слід «відмикати» вже новим зором, новим критерієм слід її осягати. Але де взяти новий інструмент(новий ключ), щоб збагнути нову форму й зміст? Яким методологічним «мікроскопом» потрібно користуватися, щоб сягнути суті написаного, відчути красу й неповторність всесвіту, явленого в слові? Звичайно, це складна теоретична проблема, і її вирішення не обмежується лише рецензією чи монографією. Труднощі постають тоді, коли поет хоче описати новими словами світ, створити свою мову, особливий код, яким осягається усе довкола.Поезії Ярослава Гадзінського змушують замислитися над цими запитаннями.

З одного боку поезії Ярослава Гадзінського нагадують складне й химерне плетиво сучасної цивілізації, постіндустріальної епохи, і в такому розумінні та лише під таким кутом зору — важко перейти до людини. Людину в такому мікро- та макровсесвіті витісняє техніка, оці ксерокси: «твої слова шепоче збожеволілий ксерокс//штампуючи набридлі копії //особливо під час покровських дощів // хтось витер весь цей саунд із мене» («Твої самотні кружляння...»); принтери: «Яке має значення це напилення // й ілюмінація без метелика?// Схоже на кольорову фарбу для принтерів, // воно залишає на білому папері свій отруйний слід//.» («Камери спостереження»); труби: «Іржаві труби попереду, // іржаві труби позаду — // це вічні подоби дерев // у підземному небі.» («Полотно для пам’ятника»); міксери: «з усього цього створю// свою першу весняну ніч//із тихими вуличками,//глибочезними криницями,// на узбіччях рівні ряди тополь// міксерами розмішуватимуть// всі затемнення у цьому незрозумілому небі,//» («Тетріс») тощо. Ці техно-технологічні вкраплення із сучасності, досить часто вплітаються у поетичну тканину Яся Гадзінського. Але сказати, що це основна домінанта текстів вміщених у цю збірку, лише обікрасти самого себе, збіднити талант митця.

Більшість текстів Яся Гадзінського, на перший погляд, складаються з мережива образно- метафоричних переплетінь, в них не завжди можна знайти достатньо розвинену думку. Навіть назва «Поезія 25-го кадру» говорить сама за себе, це щось схоплене одним дотиком фантазії, уява вловила непоєднувані (ні часом, ні простором, ні історією) речі й намалювала їх. В «Камерах спостереження» Ісус з апостолами, сидять в офісі, п’ють каву, «стежать за всіма//нашими чорними постатями// на маленьких моніторах; у вірші «Доллі» (який нагадує постмодерний вінегрет), напхані й «клоновані вівці», «кислотні трави», «самотні душі скіфських очеретів», а вкінці досить неоднозначно сказано про народження Христа:

Він народився, а навколо клоновані вівці,
кінчиться історія, волхви зірок недолічаться.
Сліди Доллі на снігу — як спорожнілі очниці.
На крилах різдвяних янголів — транс генна живиця.

Чи шкодить ця мозаїка розкиданих у кожному рядку решток кадрів автора, загальному пафосу й тону вірша? Не знаю. На мою думку, якщо все стосується лише образності, а не заглиблення у природу і сутність якогось явища, то кожна строфа викінчена й філігранна (хоча не завжди зв’язна), кожен пейзаж, коли до нього торкається уява читача — малює й домальовує в голові щось незвичайне та небуденне, ніби потрапляєш у світ яскравих, різнокольорових фарб. «Після мене — хоч суцільний день//Небесного моху старе піддашшя//золотоокого дракона осінній клен// і бенгальський вогонь з його пащі//(“«оллі»); «Дороги мчать від міст розстріляними звірами,// узбіччя кровозмісні капілярно з горобинами,// сухі сопілки пастухів зробились згірклими.// І в руслах темних днів забились зливи, мов рибини” («Закуте коло»). Я думаю, що «Поезії 25-го кадру» слід сприймати, як кадри, спалахи cвідомості й підсвідомості, створені більше для чіткості й гармонії малюнку в кожній строфі. Кожна строфа – це вже окремий всесвіт, наділений яскравими кольорами, й стикаючись з іншими в одному тексті світами, відчуває тісноту у свідомості читача та непобориме бажання роз’єднатися, бути суверенним й незалежним від інших.

Одними з найсильніших віршів розділу «Порушення сну» є «Німий птахолов», «Ікар безсоння», « Звістка о полку Ігоревім». В цих текстах по-своєму лунають відголоси міфів («Ікар безсоння»), давньої української літератури («Звістка о полку Ігоревім»). Хоча у ці старі форми вкладається вже новий зміст. У поетичному тексті «Німий птахолов», де подекуди зустрічається традиційна образність: «//повільно снує одиноке розп’яття журавля//» або «розламуючи охололе журавлине гніздо,// мов серце//» якнайповніше розкритий струмінь кохання, з присмаком гіркоти й нещасливого кінця:

Десь недалеко біля вас на серпневому баштані
народжується простоволоса розлука-осінь
у вогкій глиняній сторожці,
яскраві сузір’я відображаються
у її очах прогірклими цукринками.

Ти, як птахолов, ідеш геть
по вологому гравію паркових доріжок,
розламуючи охололе журавлине гніздо,
мов серце.

Структура цього тексту дуже цікава, на початку автор намагається писати від імені ліричної героїні та її почуттів, а вкінці, ніби відсторонено спостерігає за тією миттю, яка охопила закоханих:

Між тобою і нею падає дірява завіса із листя.
Актори ще стоять у поклоні,
але виходи зі сцени вже заблоковані.

В корпусі під назвою «Тіньовірші» в більшості представлені верлібри. Тут вже нема такої мозаїчної метафоричності, яскравих пейзажів, тонких барв палітри, а все химерне мереживо космічної, індустріальної, земного й неземного. Та є вірші, в яких переважає описовість та сухі побутові відомості: «Проявка – безкоштовно!», «about:blank», «Безкінечне перемикання улюблених телеканалів», «Молекули та сніжинки», «Вибір мобільної мережі» тощо.

В книжці також представлені поетичні переклади з американської (Алан Гінзберг, Роберт Фрост, Лоуренс Ферлінгетті, Джон Ешбері), британської (Томас Ділан) та польської (Мирослав Габриш) літератур.

Запрошую вас насолодитися п’янким молодим вином поезії, що витікає для всіх спраглих з нових бурдюків та міхів.
© 2005–2017. kut.org.ua
Інтернет-часопис про культуру
Усі права застережено
Редакція може не поділяти думки авторів.
При використанні наших матеріалів посилання на інтернет-часопис "kut.org.ua" обов'язкове
Скринька для листування: [email protected]